Меса миру

На сцені Львівської національної філармонії.

Три хорові концерти Народної академічної хорової капели імені Павла Чубинського, об’єднані назвою «Діалог культур: Україна — Балтія — Скандинавія — Велика Британія», стали важливою подією осені-2025. Колектив презентував концерт-мандрівку Європою символічним турне у Львові, Білій Церкві та Києві — і три різні культурні простори, акустичні й емоційні середовища яскраво розкрили вже відому, але від цього не менш актуальну ідею — представити українську музику в контексті світової.

22 вересня у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика, 11 жовтня у Білоцерківському міському будинку органної та камерної музики, а також 16 жовтня у Національній філармонії України (Київ) пролунала програма, що вийшла за рамки звичного концертного формату. Музиканти подолали концептуальний музичний маршрут, у якому українська хорова традиція постала як рівноцінна частина європейської.

Концертний виступ у Білій Церкві.

Форма концерту — ефектне рондо, в якому рефреном виступали твори українських композиторів, а епізодами — музика митців Балтії, Скандинавії та Великої Британії. Тематика концерту включала твори на сакральну й світську тематику, утворивши певну двочастинність. Така побудова створила ефект чергування близького й далекого, знайомого й незвіданого. Окрему цінність склало те, що творчість представлених у програмі закордонних авторів майже не звучить в нас, тим часом як уже добре знайомі українському хоровому поціновувачу духовні композиції сприймалися як основа, до якої постійно повертається слухач після занурення у інші культури. Диригенти події — Віталій Муляр, Павло Селінський — розподілили роботу з хором також відповідно до цих двох частин програми.

Відкриттям же і камертоном усієї програми стала «Молитва за Україну» Валентина Сильвестрова — твір, написаний у 2014 році під час Євромайдану. Змістовно твір уособлював ту саму «музику миру», солідарності та відкритої розмови у колі європейських народів. Наприклад, «Мій голос до Господа» (2002) Ірини Алексійчук — використовує характерний прийом ламенто, жалобного співу, де в соло сопрано та альта підкреслено інтимність звертання Давида до Бога. Поряд з цим гармонічна мова переосмислює український духовний концерт XVIII століття.

Один із наймолодших представників естонської композиторської школи, Пярт Уусберг пише «Kyrie» (2008) в мінімалістичній фактурі з прозорих акордів, працюючи з емоційністю настрою твору через широку темброву амплітуду хору.

Латвійський автор Ерікс Ешенвалдс у «O salutaris Hostia» (2009) поєднує світлу сакральність з лаконічністю вислову, подібно до того, як литовець Вітаутас Мішкініс, один з найвпливовіших представників хорової культури своєї країни, у короткому творі «Cantate Domino» (1990) наводить паралелі з ренесансними кантами. Майже танцювальний, жанрово яскравий ритм спільно з сучасним гармонічним мисленням став влучним доповненням програми.

Він контрастував з музикою Ганни Гаврилець — «Молитва до Пресвятої Богородиці» (2021) є одним із останніх творів композиторки, сповненим тихого благоговіння. У зворушливому, пророчому тексті йдеться: «Своєю рукою допоможи нам перемогти ворогів, що напали на нас…». Цей же контекст близький і Яну Сібеліусу: хорове аранжування «This Is My Song» його відомої теми з симфонічної поеми «Фінляндія» (1899/1934) нагадує про любов до країни та боротьбу за неї через мистецтво. Цінні зразки норвезького та шведського хорового доробку звучали і крізь оригінальну творчість Кнута Нюстедта («Gloria. Sanctus-Benedictus», «Missa brevis», 1984) та Свена-Давіда Сандстрема («Te Deum» для мішаного хору та органу, 2008).

Диригент Павло Селінський. 

«Світська» складова концертної програми капели Чубинського відкрилась ідилічним твором Євгена Станковича «Садок вишневий коло хати» (2013). Філософський задум «створення Богом світу і руйнація його Со-Творцем» розкрився у першій частині «Притчі со-Творіння» Віктора Степурка, а запальні коломийкові ритми та несподівані палімпсести цитат від народних мелодій на кшталт «Тече вода з-під города» до «Гуцульського танцю» Мирослава Скорика (якому присвячено наступний твір) лунали у концертіно Володимира Зубицького «Коломийський каприз» (для мішаного хору, фортепіано та ударних, 2023). 

При цьому програма справила враження певної непослідовності: вибір окремих номерів із багаточастинних творів — зокрема, перша половина диптиха Степурка замість цілісної хорової картини, — викликав питання, як і включення до неї єдиної обробки народної пісні Віктора Грицищина, що вирізнялася на тлі авторських композицій. Окрім того, у завершальному блоці програми звучав один з найновіших творів Ірини Алексійчук (музика композиторки виявилась найбільш щедро представленою у цій програмі з-поміж інших).

Диригент Павло Селінський. 

Проникливий твір Алексійчук (Пісні без слів, 2023), написаний спеціально для капели і, як і «Коломийський каприз», виконаний вперше. Перша його частина, «Колискова янголів», написана під враженням похорону українського воїна Артемія Димида у червні 2022 року, коли матір, Іванка Димид, заспівала своєму сину останню щемку колискову. «Танок весняного вітру», друга частина, за словами авторки, «музика надії, музика Світла, музика Радості і нашої перемоги».

Ця дуальність реквієму як символу скорботи та сподівання проросла і у композиціях Ендрю Ллойда Веббера (Англія) та Карла Дженкінса (Уельс). Відповідно, «Pie Jesu» для мішаного хору та органу (1985), а також «Benedictus» для мішаного хору, органу та інструментального ансамблю (1999) осмислюють тему прощення та символ надії. Це яскраво відобразилось і у фіналі концерту — звучала епохальна, колористично осяйна музика «Сонячний струм» (1972) композиторки, без якого неможливо уявити сучасну хорову сцену України, Лесі Дичко. 

Ідея представити українську музику в контексті світової не є новою. Однак вражає реалізація нелегкого завдання, яке поставив перед собою колектив під художнім керівництвом Дмитра Радика за підтримки Українського культурного фонду (культурна менеджерка проєкту та виконавиця партії фортепіано Наталія Посісеєва) — охопити мультикультурні пласти творчості композиторів Балтії, Скандинавії та Великої Британії та дати новий голос українським творам різноманітних культурних напрямків: від сакральних піснеспівів та мес до аранжувань симфонічних поем та оригінальних творів для мішаного хору з сольними інструментами, що написані в понад півстолітньому проміжку аж до нашої сучасності. Окрім того — і це чи не найголовніше — довкола України постали осередки міжнародної підтримки у час війни — саме ці країни, що з вдячністю представлені у програмі проєкту в межах культурної дипломатії.

Вдало оминувши кліше «подорожі епохами і країнами», капела створила цілісний проєкт, у якому драматургія молитви від камерного, притишеного початку, прохання, — переходить до загального, могутнього єднання у світлі. Нехай у спільній молитві ця «меса миру» поширюється Європою.

Фото: Артем Галкін, Анастасія Мантач, Галина Дуб