Володимир СЕМКІВ

Українська мова поволі відвойовує свої позиції в державі, водночас у багатьох сферах надалі домінує російська мова, і наслідки русифікації вдалося подолати лише в окремих публічних сферах. Про це йдеться у комплексному аналітичному огляді "Становище української мови в 2017 році", презентованому рухом "Простір свободи" напередодні Дня української писемності та мови, котрий відзначаємо сьогодні, 9 листопада.

 

 

Так, українська мова вже традиційно домінує в галузі освіти, в роботі органів державної влади та в кінопрокаті, а завдяки новоприйнятим законам упродовж останнього року зміцнила свої позиції в радіоефірі та на книжковому ринку. Водночас російська й надалі переважає у сфері послуг, у друкованих виданнях, українському сегменті інтернету, а також утримує, згідно з висновком дослідників, "неприродно велику" частку телеефіру.

 

"Простір свободи" публікує аналітичні огляди щодо української мови щорічно, використовуючи у своєму дослідженні дані офіційної статистики, результати соціологічних опитувань, а також підсумки моніторингу, котрий проводять силами волонтерів руху для спостереження за використанням української мови у ключових сферах суспільного життя. Щорічні розвідки ставлять за мету окреслити становище української мови, а також виявити тенденції, пов’язані з розширенням чи звуженням вживання державної мови.

 

Волонтерський рух укладає свої звіти сьомий рік поспіль, з 2011 року. "Простір свободи" почав цю роботу за неповний рік перед ухваленням горезвісного закону Ківалова-Колесніченка. На погляд авторів дослідження, неґативні наслідки цього закону досі даються взнаки, й активісти закликають владу знайти в собі політичну волю для скасування русифікаційного акта.

 

По-нашому – то як?

 

Цьогорічні соціологічні опитування засвідчили, що понад дві третини респондентів вважають рідною мовою українську. Згідно з квітневим дослідженням Центру Разумкова, таких респондентів є 68%. Водночас 14% назвали рідною мовою російську, а 17% – як українську, так і російську однаковою мірою.

 

Серед етнічних українців 73% вважають рідною українську. Для етнічних росіян російська мова важить більше – 81% вважають її рідною.

 

Частка респондентів, які розмовляють українською мовою вдома, виявилася звикло нижчою за частку тих, хто вважає її рідною мовою. Під час дослідження політичних настроїв українців групою "Рейтинг" 46% опитаних сказали, що розмовляють удома українською, 32% – російською, 22% – рівною мірою українською і російською.

 

 

У проведеному в 2017 році опитуванні Київського міжнародного інституту соціології українську мову назвали рідною 68%, російську – 13%. Водночас, спілкуються з родиною завжди чи переважно українською лише 50% опитаних, натомість 25% – завжди чи переважно російською, 24% – однаково і українською, і російською.

 

Як свідчить опитування КМІСу, більшість громадян України підтримує зміцнення саме державної мови. Відповідаючи на запитання про завдання державної мовної політики, 61% респондентів ствердив, що держава має сприяти "поширенню української мови в усіх сферах життя", 20% – "вирішити питання статусу російської мови", а 12% – "забезпечити реалізацію прав національних меншин у мовній сфері".

 

За три роки частка прибічників зміцнення української мови виросла на 11%. Значно зросла й підтримка вимоги до працівників органів влади та сфери послуг обслуговувати українськомовних клієнтів українською. 70% опитаних вважають, що держслужбовці мають відповідати на українське звернення завжди українською на всій території України (лише 13% вважають, що чиновники можуть відповідати тією мовою, якою зручніше). Щодо сфери торгівлі і сервісу, то 54% вважають, що відповіді мають бути українською мовою, "якою зручніше" – 26%.

 

"Ці цифри свідчать, що захист і утвердження саме української мови в суспільному житті підтримують не лише українськомовні громадяни, а і значна частина тих, хто послуговується переважно російською мовою", – ідеться в аналітичному огляді.

 

"Соціологічні дослідження свідчать, що в багатьох регіонах України частка людей, які постійно спілкуються українською, нижча за частку людей, для яких українська мова є рідною. Причому це стосується не лише людей старшого віку, щодо яких такий неприродний стан речей можна було б пояснити інерцією, пов’язаною з колоніальним минулим, а й людей середнього віку і молоді. Це означає, що в незалежній Україні діють потужні чинники, які впливають на мовну поведінку людей і не дають їм можливості вільно спілкувати мовою, яку вони вважають рідною", – висновують експерти.

 

Презентація дослідження

 

"Мовна ідентифікація – це те, чого люди хочуть, а мовна практика – те, чого вони можуть досягти у суспільстві, де у багатьох сферах все ще панує чи рівною мірою вживається російська мова. Громадяни хочуть більше української мови, ніж є реально. Вони значно більше готові до українізації, ніж її проводить влада", – коментує Володимир Кулик, провідний науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ.

 

Слово – закон

 

Найбільший проґрес у зміцненні української мови дослідники пов’язують з ухваленням низки законодавчих актів на підтримку державної мови.

 

Рівно рік тому, 8 листопада 2016-го, набув чинності закон про частку музичних творів державною мовою у радіоефірі, згідно з котрим телерадіоорганізації "повинні забезпечувати частку пісень (словесно-музичних творів) державною мовою в обсязі не менш як 35 відсотків загального обсягу пісень, поширених протягом доби". Цю частку вводять поступово: протягом минулого року вона становила 25%, а відучора має вийти на 30%.

 

Закон також запроваджує й мінімальну частку для ведення радіопрограм дикторами та ведучими: минулого року – 50%, наразі – 55%, наступного року – 60%.

 

 

"Новий закон вчинив значний вплив на мовну ситуацію в радіоефірі, забезпечивши різке збільшення присутності українських пісень і загалом української мови в радіоефірі, і водночас значне зниження частки російських пісень, що досі була непропорційно високою і деформувала природний мовно-інформаційний простір України", – ідеться у висновках руху "Простір свободи".

 

Згідно з моніторингом Національної ради телебачення і радіомовлення, у першому півріччі 2017 року частка українських пісень на радіо становила приблизно 32% від загального числа пісень. Подібний показник зафіксовано і в жовтні. Це значно вище, ніж до набуття "квотного" закону (10%).

 

Три тижні тому, 13 жовтня, почав діяти закон «щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації», автори якого декларували впровадження частки української мови на телебаченні на рівні 75%. Згрубша, поки що набула чинності лише одна важлива норма цього закону – про дублювання українською мовою іноземних фільмів та серіалів, знятих після 1991 року.

 

 

Дослідники зазначають, що, на відміну від закону про українську мову на радіо, цей акт є "суперечливим і компромісним", і насправді він "не гарантує домінування української мови в телеефірі", хоча й позитивно вплине на збільшення її частки. Закон має низку "обмовок". Зокрема, він створює значні "поблажки" для продукту власного виробництва телеканалів, навіть якщо це продукт російськомовний. Методика дотримання 75-відсоткової квоти дозволяє вночі взагалі не "крутити" українськомовного продукту, а також дає змогу насичувати ефір російською мовою в найпопулярніші дні (бо частку вираховуватимуть не добово, як у випадку з музикою на радіо, а тижнево). Програми прямого ефіру вважатимуть українськомовними, якщо українською говорять ведучі.

 

Моніторинг семи найрейтинговіших телеканалів, здійснений "Простором свободи" вже після набуття чинності окремими нормами закону про частку української мови на ТБ (укінці жовтня 2017 року, в будень із 18-ї до 22-ї і в неділю з 12-ї до 16-ї години), виявив зростання частки програм українською мовою у порівнянні з минулим роком з 31% до 39%. Водночас, 32% часу телепрограми йшли російською мовою, 29% – двома мовами (зазвичай з домінуванням російської). Таким чином сумарна частка повністю або частково російськомовних телепрограм становить 61%, і де-факто російська мова продовжує домінувати в телеефірі.

 

"Телебачення, як і багато років поспіль, залишається одним із ключових інструментів русифікації, диктуючи моду на російську мову аудиторіям усіх поколінь, починаючи з дітей", – йдеться у доповіді.

 

У квітні 2017 року набув чинності закон "Про державну підтримку кінематографії", котрий передбачає систему підтримки національних фільмів. "Прийняття закону сприяє розвитку національної кінематографії, число фільмів українського виробництва зростає, восени 2017 року в кінопрокат практично щотижня виходить новий українській фільм", – ідеться у доповіді.

 

 

 

У кінопрокаті вже традиційно домінують фільми з дублюванням чи озвученням українською мовою – в 2017 році частка таких фільмів становить майже 88% (понад 48% дубльовано, понад 39% – озвучено українською), 12% фільмів субтитровані українською. "Якщо рахувати не за назвами, а за числом фільмокопій, що демонструють в прокаті, перевага української мови є ще відчутнішою. У 2017 році з українським дубляжем чи озвученням демонстрували майже 96% від загального числа фільмокопій в прокаті. Тобто дубльовані чи озвучені українською мовою фільми демонструють масовіше, ніж фільми, озвучені іншими мовами", – зазначають дослідники.

 

Щодо становища українськомовної книги, то зі січня 2017 року набув чинності закон "Про обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту", котрий забороняє ввезення на митну територію України продукції з закликами до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу, пропагандою війни і тероризму, тоталітарних режимів, розпалюванням міжетнічної або релігійної ворожнечі, вихвалянням органів влади та силових відомств держави-агресора.

 

"Дозвільні процедури ускладнили доступ на український ринок не лише продукції антиукраїнського змісту, а й у цілому книг із Росії, які протягом останніх років становили більшу частину книг, що продавали в Україні. Значне падіння легального імпорту книг із Росії впродовж 2017 року спричинило зниження частки російськомовної літератури на українському книжковому ринку", – зазначають експерти у дослідженні.

 

 

"Якщо запитувати людей, яку книжку з двох наявних – у перекладі українською або російською – вони обрали б у книжковому магазині, зараз у 1,5 рази частіше обирають український переклад, ніж російський. 5 років тому ситуація була протилежною", – коментує Володимир Кулик, покликаючись на соціологію.

 

 

Водночас, частка книг в Україні, котрі видають українською мовою, протягом року зросла на 5% – до 70%. Натомість обсяг українськомовної періодики зменшився з 34% до 32%.

 

Не чужому научайтесь

 

"Простір свободи" значну увагу також акцентував на використанні державної мови у сфері освіти. Мовно-освітня сфера у нашій державі "підсвічена" скандалом довкола 7 статті закону про освіту, котра, зокрема, регламентує використання мов в освітньому процесі шкіл національних меншин. Громадський рух годиться з висновком українських міністерств, що норми закону не спрямовані проти мов меншин, а мають на меті захистити їхнє право на роботу та освіту через опанування державної мови.

 

Згідно з офіційною статисткою, котру використовують в аналітичній доповіді, частка шкіл, де навчання провадять українською мовою, після певного зниження в 2016/17 навчальному році з майже 92% до майже 91% знову зросла цього навчального року до 93% (без урахування окупованих територій). Ця частка коливається від 100% на Рівненщині до 71% на контрольованій частині Донеччини.

 

Станом на жовтень 2017 року в Україні діє 16037 шкіл. Серед них 14914 – з українською мовою навчання, 1123 – з навчанням мовами меншин або змішані.

 

 

 

Загальна частка учнів, котрі здобували освіту українською мовою, становить 91,89%. 7,38% школярів в Україні навчаються російською мовою, 0,4% – румунською, 0,27% – угорською. Найбільше дітей навчається російською мовою в Донецькій (29%), Луганській (28%), Запорізькій (22%), Одеській (21%), Харківській (21%) та Дніпропетровській (18%) областях. У Чернівецькій області 13% школярів навчаються румунською мовою, у Закарпатській – майже 7% угорською, 1,6% румунською і 1% російською.

 

Якщо в окремих областях частка учнів, що навчаються у школах з українською мовою навчання, продовжує зростати і в низці областей перевищує 99%, то в інших областях є виразна тенденція до зниження цієї частки, найрізкіша – на Луганщині (зниження з 71% до 62%).

 

 

Водночас, дослідники зазначають, що "реальна мовна ситуація в закладах освіти взагалі і в школах зокрема відрізняється від статичних даних", адже "у багатьох формально українських школах, особливо на сході та півдні країни, виховна робота, а почасти і навчальний процес, де-факто здійснюються російською". "Після набуття чинності в кінці вересня 2017 року новим законом про освіту держава має нарешті перейти до реального контролю за веденням навчально-виховного процесу в закладах освіти тією мовою, яка офіційно визначена документами цих закладів і фігурує у статистичній звітності", – наполягає "Простір свободи".

 

Ківалова поборюй не фрагментарно

 

Незважаючи на певний прогрес у сфері законодавчого регламентування використання державної мови, дослідники вважають дотеперішні акти "лише фрагментарними кроками, явно недостатніми для кардинальної зміни ситуації і дієвого заслону русифікації". Для того, аби провести дерусифікацію, слід скасувати закон Ківалова-Колесніченка й ухвалити комплексний закон про державну мову.

 

У 2016-17 роках Конституційний суд провів відкриті слухання в справі про неконституційність закону "Про засади державної мовної політики", котрий де-юре залишається ключовим документом для регламентування мовної політики в Україні. "Проте Конституційний Суд досі не спромігся ухвалити рішення у цій справі", – обурюється "Простір свободи".

 

"З позицій сьогоднішнього дня ще очевидніше, що прийняття в 2012 році закону Ківалова-Колесніченка було частиною стратегії російських агресорів з захоплення України. Проте, як не парадоксально, цей закон діє і щодня сприяє русифікації України… Можна частково погодитися з твердженням, що в перші місяці війни рішення зберігати правовий status quo у мовній сфері допомогло заспокоїти страхи частини громадян України, що перебували під впливом російської пропаганди і боялися міфічної «насильницької українізації». Однак намагання під приводом «єднання країни» перевести лінію на легітимізацію русифікаторського закону і толерантне ставлення до русифікації взагалі в ранг постійної політики є небезпечним", – ідеться в доповіді.

 

Аналітики закликають українську владу відійти від політики "малих кроків" – і натомість прийняти "сучасний європейський мовний закон, який би гарантував функціонування української мови «на всій території України в усіх сферах суспільного життя», як це визначено статтею 10 Конституції України".

 

"Влада відстає від запитів суспільства, – каже координатор руху "Простір свободи" Тарас Шамайда. – Влада десь не розуміє чи, можливо, боїться [забезпечення повноцінного статусу державної мови для української мови] у зв'язку з, можливо, внутрішніми переконаннями, або нерозумінням важливості мови не просто як фактора культури, а й фактора безпеки і національної єдності. Це вікно можливостей, яке маємо зараз, може бути не безкінечним, щоби захистити державну мову і привести законодавство у відповідність із Конституцією".

 

"Закликаємо прийняти не лише фрагментарні закони. Так, хороші, але фрагментарні закони були прийняті в різних галузях – щодо квот на українські пісні, в галузі освіти, раніше – в галузі державної служби. Треба прийняти системний закон про державну мову. Є всім відомий законопроект 5670д, який підтримує широке експертне коло, громадськість, – треба просто проявити політичну волю і прийняти нарешті цей закон", – закликав пан Шамайда.

 

 

Згідно з підсумками моніторингу кафе і ресторанів у 26 містах (усі обласні центри, крім окупованих, а також Кривий Ріг, Маріуполь, Краматорськ та Сіверськодонецьк), лише 38% закладів харчування мають українську вивіску, лише в 65% є меню українською і тільки в 49% закладів персонал обслуговує українськомовних клієнтів українською мовою.

 

Російська мова домінує в багатьох сегментах українського інтернету, хоча українська поступово зміцнює позиції в мережі. Зокрема, у вересні 2017 року частка відвідин української Вікіпедії сягнула 25%. На російську Вікіпедію припадає 62%, на англійську – 10%.

 

Автори огляду відзначають цілеспрямоване витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя на окупованих територіях Донбасу та Криму. Знищення українськомовної освіти в Криму стало одним із вагомих звинувачень за позовом України проти Росії в Міжнародному суді ООН.

 

09.11.2017