Це вперше від часів розпаду Союзу Львів зібрав разом художників, що займаються аквареллю. Більше того, акварелісти за часів незалежності збираються щойно утретє. Вперше – два роки тому на фестиваль акварелі з’їхалися до Києва, згодом – на Всеукраїнську виставку «Море акварелі» до Одеси. І ось, нарешті – до Львова.
А точніше, на міжнародний симпозіум «Тиждень акварельної майстерності у Львові» (The International Symposium «LVIV Watercolor Week Workshop»)» за участі України, Ізраїлю, Німеччини та Молдови. На подію, що стартувала 20 вересня і завершиться найближчої суботи.
От ви знали, що тільки у Львові професійно аквареллю замається коло півсотні художників? Я теж не знала. Та й звідки, коли «акварельні» виставки у нашому місті відбуваються вкрай рідко. Ще й на їхніх відкриттях незмінно звучить, що акварель зараз практично ніхто не робить. А якщо і роблять, то поодинокі митці. Мовляв, мистецтво просто непопулярне, та ще й перебуває у ситуації бідної сирітки на святі заможних.
І справа навіть не в тому, що добру акварель так легко не зробиш. А в нав’язаному ще радянською дійсністю сприйнятті, що акварель – це щось не вельми серйозне, що навряд чи може конкурувати, приміром, з олійним живописом. А даремно. Як розповів «Збручу» один з організаторів симпозіуму акварелістів у Львові, доцент кафедри дизайну та основ архітектури НУ «Львівська Політехніка», член кількох творчих спілок, заступник голови Українського відділення Міжнародної асоціації акварелістів Ігор Юрченко, він не пам’ятає, аби котрусь із акварельних робіт було відзначено на щорічних львівських весняних та осінніх мистецьких салонах. Та й в інших містах ситуація схожа. Ще й коментарі митців щодо техніки подекуди дещо зверхні. А скажімо, у Швеції чи Китаї саме акварель посідає в мистецтві провідне місце.
«Я щойно повернувся із шостого міжнародного симпозіуму акварелістів в Китаї, – ділиться враженнями Ігор Юрченко. – Так уявіть собі, у цьому симпозіумі взяло участь 138 викладачів з різних країн світу та понад 2000 студентів. Це неймовірно! Аналогічні європейські заходи також виглядають не менш поважно. Скажімо, в минулорічному світовому фестивалі акварелі, що відбувається в італійському місті Фабріано ( до речі, я є представником цього фестивалю в Україні), взяли участь аж 700 учасників із 48 країн світу. Що цікаво, один каталог того фестивалю мав 11 сантиметрів товщини та вагу до трьох кілограмів. Ми, звичайно, про такий розмах можемо поки тільки мріяти. Але почин зроблено».
Варте уваги, що ідея цієї події належить викладачу Львівського поліграфічного коледжу Української академії друкарства та голові Українського відділення міжнародної асоціації акварелістів Галині Отчич. Як і те, що дійство відбувається у рамках святкувань 30-річчя Спілки дизайнерів України. Здавалося б, який стосунок має акварель до дизайнерства. А безпосередній. Як наголосила в нашій розмові пані Галина, без скетчів, акварельного рисунку, початкового ескізного проекту жоден дизайн не є можливим. Тобто, дизайнер повинен формувати концепт своєї діяльності, починаючи з ескізів. І Галина Отчич та Ігор Юрченко, які є також членами Спілки дизайнерів України, знають це аж ніяк не з чужого досвіду. Як і те, що дизайнерські навички можна вживити в акварельну площину настільки органічно, що про дизайнерство як таке уже не буде мови.
Отже, що в контексті симпозіуму маємо упродовж цих кількох днів? Виставку творчих робіт львівських художників та гостей події, з якої симпозіум почався, майстер-класи, що їх визначено провести Ігору Мосійчуку з Молдови, Валерієві Заліщуку з Харкова, Ігореві Юрченкові та Сергію Іванову зі Львова, пленерні замальовки мотивів Львова та створення спільної акварелі розміром 1,5 на 10 метрів. А головне – популяризація цієї техніки, донесення інформації до всіх зацікавлених про «акварельні» події у світі, знайомство, спілкування та обмін досвідом. Завершиться симпозіум, в якому бере участь понад півсотні митців, виставкою пленерних робіт учасників. І що найважливіше, ця подія уже започаткувала бієнале акварелістів у Львові.
Фото Ярини Коваль
22.09.2017