Якось уже так склалося, що як тільки заходить мова про щось духовне, навіть сакральне, в цьому контексті людське тіло (якби раптом про нього згадалося) зазвичай, отримує епітети «грішне», «тлінне», «таке, що обтяжує». Навіть якщо учасник розмови і не є з цим до кінця згідним, то, переважно, не вступатиме в жодні суперечки, лише докине, що людське тіло є ще й красивим. Або потворним. Залежно від того, хто говорить, про кого і що саме має на увазі.