«Чи змінюємо ми планету сотні поколінь поспіль, чи почали перетворювати її відносно недавно?» - запитує Ерл Елліс, археолог з Університету штату Меріленд (округ Балтимор). У дослідженні, опублікованому командою археологів та екологів у «Працях Національної академії наук» (США), вчені намагались встановити тривалість антропоцену – періоду, що характеризується відчутним впливом людини на природне середовище. Вчені стверджують, що початок антропоцену поклало полювання, сільське господарство та випалювання великих ділянок лісу нашими далекими пращурами.
У фокусі дослідження опинились спричинені людиною зміни материкової частини планети. Вчені розпочали зі збору археологічних та екологічних даних з різних куточків земної кулі, зокрема, відомостей про залягання деревного вугілля, яке є хорошим довгостроковим літописом людської діяльності.
Вчені сфокусували увагу на двох методах ведення господарства – екстенсивному й інтенсивному, на основі яких побудували відповідні комп’ютерні моделі. Перша модель, екстенсивна, розраховувала швидкість змін ландшафту за умови, що люди розселялись по території, яка дозволяла їм забезпечити свої природні потреби без особливих зусиль (наприклад, збирання ягід, мисливство). Друга модель, інтенсивна, розраховувала швидкість зміни навколишнього середовища за умови швидкого росту населення й обмежених ресурсів, що спонукало людей винаходити нові способи господарювання.
Вчені дійшли до висновку, що початок інтенсивного способу господарювання сягає ще часів палеоліту. Коли зникли великі тварини, на яких треба було полювати групами, мисливцям кам’яного віку довелось винаходити альтернативні способи полювання на дрібних звірів і птахів, а також оптимізувати процес приготування їжі та вирощування агрокультур. Перехід до інтенсивного методу господарювання науковці вважають наслідком «лінощів» – люди прагнули виживати коштом якнайменших зусиль, що і поклало початок антропоцену.
Перехід господарства від екстенсивного до інтенсивного відбувався дуже нерівномірно. Під час досліджень вчені дійшли висновку, що вирощування рису в Азії почалося близько 6 000 років тому в долині ріки Янцзи, проте в південних районах Китаю до цієї технології люди дійшли щонайменше через тисячу, а то й 1 500 років. «Якщо люди можуть робити менше роботи і прикладати менше зусиль, вони так і роблять. Маємо щасливих мисливців, збирачів та рибалок, які не хочуть витрачати сил на рисову ферму, допоки щільність населення це дозволяє», - пояснює археолог Доріан Фуллер з Університетського коледжу Лондона, який був співавтором дослідження.
На теперішньому етапі багато даних щодо початку антропоцену потребують додаткової перевірки. Зокрема, необхідний синтез глобальних археологічних і палеоекологічних даних. Вчені вважають, що вже сама наявність такої інформації свідчить про те, що «період перетворень» почався дуже давно – набагато давніше, ніж наяскравіший його етап – промислова революція.
07.05.2013