Археологічні ДНК свідчать, що ранні сучасні люди прийшли в Західну Європу з України.

У новому дослідженні науковці проаналізували два фрагменти черепа віком від 37 до 36 тисяч років і виявили, що сучасні люди мігрували Європою зі сходу на захід. Українські археологи давніше вказували, що створені в пізньому палеоліті кримські кам'яні знаряддя тотожні ґраветським у Франції, тепер це доведено генетично.

Місця, де знаходили археологічні пам'ятки: Буран-Кая III (1), Златий Кунь (2), Фурнол (3), Серіня (4), Кремс-Вахтберґ (5) і Вестоніце (6), рештки з яких були проаналізовані в дослідженні.

Як наш вид – Homo sapiens – потрапив до Західної Європи? У новому дослідженні, опублікованому в журналі Nature Ecology & Evolution, автори проаналізували два фрагменти черепа віком від 37 до 36 тисяч років і дійшли висновку, що наші предки походили зі Східної Європи й мігрували на захід. Ці дві особини схрестилися з неандертальцями та найпершими європейськими Homo sapiens, які прибули близько 45 тис. років тому і, як вважається, вимерли після великої кліматичної катастрофи.

Разом з кам'яними знаряддями та проколотими намистинами зі слонової кістки мамонта, невеликі фрагменти двох черепів, знайдених у 2009 році на археологічних розкопках у Криму, Буран-Кая III, свідчать про присутність анатомічно сучасної людини у Східній Європі. Працюючи з французькими й українськими археологами, вдалося запровадити протокол відбору зразків, який передбачав особливі заходи, щоб запобігти забрудненню фрагментів ДНК сучасної людини та ідентифікувати їхню давню ДНК.

(А) Пронизана намистина зі слонової кістки мамонта, виявлена в шарі (B) фрагмента кістки

Отриманий аналіз дозволив створити широку сучасну модель переміщення, взаємодії та заміни населення, яке заселяло Європу протягом верхнього палеоліту – періоду приблизно від 40 до 12 тисяч років тому, який характеризується поширенням анатомічно сучасних людей по всьому світу. Ці люди є найдавнішими представниками західних європейців, які назавжди оселилися в Європі й залишили слід у геномах сучасних європейців.

За оцінками, вони оселилися в цьому регіоні після льодовикового періоду, який тривав від 40 до 38 тис. років тому. Окрім надзвичайно низьких температур, останній період також ознаменувався виверженням супервулкану в регіоні Флегрейських полів поблизу Неаполя, який вкрив попелом південно-східну та східну Європу. До сьогодні дослідники вважають, що внаслідок подальшої екологічної кризи були знищені як останні популяції неандертальців, так і перші популяції людей розумних раннього верхнього палеоліту. Останні були нащадками популяцій Homo sapiens, які прийшли з Африки близько 60 тис. років тому і залишили археологічні рештки в Європі близько 45 тис. років тому, а можливо, навіть раніше.

З археологічної точки зору, це був перехідний період між середнім палеолітом (250–30 тис. років тому) і верхнім палеолітом (від приблизно 50–40 тис. років тому і приблизно до 10 тис. років тому), коли на зміну кам'яній індустрії останніх неандертальців прийшла індустрія перших Homo sapiens. Їхні скелетні рештки рідкісні, але ті кілька, котрі знайшли в археологічних розкопках у Чехії, Румунії та Болгарії, були частково розшифровані.

Сучасні європейці не мають жодних слідів геномів цих перших європейських sapiens, на відміну від людських популяцій, що жили в Європі після екологічної кризи 40 тис. років тому, деякі геноми яких були секвеновані.

Homo sapiens від схрещування

Хоча інформація, отримана з двох фрагментів черепа зі стоянки Буран-Кая III, є фрагментарною, дослідникам вдалося порівняти її з 740 тис. генетичних варіацій, які є спільними з геномами інших стародавніх людей, – достатньою кількістю, щоб виявити їхню спорідненість і спільне походження.

Палеогеномний аналіз цих двох фрагментів, які, як вважають, розділені 700 роками, показав, що ці особини були частиною другої хвилі заселення Європи Homo sapiens, яка відбулася після екологічної кризи. Обоє є нащадками далекого схрещування з неандертальцями. Дослідження також показало, що пізніша особина має сліди схрещування з особинами першої хвилі розселення, які, як вважається, були винищені льодовиковим періодом 40 тис. років тому, представленим жінкою Златою Кунь (45 тис. років тому). Таким чином, вдалося зробити висновок, що перші Homo sapiens не були повністю заміщені, і деякі з них, мабуть, пережили екологічну кризу.

Геноми осіб з Буран-Кая III також виявили генетичний зв'язок із сучасними і набагато пізнішими кавказькими популяціями, що відповідає схожості, виявленій археологами між кам'яними інструментами, знайденими на Південному Кавказі, і тими, що були знайдені в Буран-Кая III в той самий період. Цей зв'язок вказує на напрямок міграції предків Буран-Кая III в Європі: з Близького Сходу через Кавказ на територію сучасної України.

Зв'язки зі скам'янілостями, знайденими у Франції

Найсильніший генетичний зв'язок виявлено між геномами людей з Буран-Кая III і людей з південно-західної Франції (археологічна стоянка Фурньоль, датована 29 тис. років до н.е.) та північно-східної Іспанії (Серінья, 27 тис. років до н.е.) і, меншою мірою, з Австрії (Кремс-Вахтберґ, 30,5 тис. років до н.е.) та Чехії (Дольні Вестоніце, 31 тис. років до н.е.), які жили на 5–7 тис. років пізніше. Ці близькі до людей з Буран-Кая III люди були частиною населення, пов'язаного з класичним ґраветським періодом, що створювали жіночі статуетки зі слонової кістки, відомі як "ґраветські Венери", знайдені у Франції, Німеччині, Австрії та Чехії. Знаменита Венера "Брассампуйська дама" з французького департаменту Ланди була створена власне в цей час.

Цей генетичний зв'язок між людьми з Буран-Кая III та представниками ґраветської культури свідчить про те, що перші були предками других і вже практикували культуру, яку можна описати як протоґраветську. Генетичні зв'язки вказують на те, що ці популяції поширювалися зі сходу на захід. До того ж українські археологи, зокрема Олександр Яневич, віднесли кам'яні знаряддя, виготовлені в Криму, до ґраветського комплексу, але це твердження було відкинуто іншими археологами, насамперед через їхнє раннє датування та розташування на сході, далеко від класичної "ґраветської" культури, яка була поширена в Центральній і Західній Європі між 34 тис. а 26 тис. років тому, тобто на 5–7 тисяч років пізніше і на три тисячі кілометрів далі на схід. Результати генетичних досліджень підтверджують тезу українських археологів: особи з Буран-Кая III були предками західноєвропейців, творців ґраветської культури та художників знаменитих ґраветських Венер.