Знайшлися старіші за «Люсю» доісторичні люди

Знамениті рештки австралопітека з печери Стеркфонтейн у Південній Африці на мільйон років старіші, ніж вважали досі, засвідчує повторне датування новим методом. Рештки виявлених тут доісторичних предків людини з роду Australopithecus мають щонайменше 3,4 мільйона років – тож вони або такі ж старі, або навіть древніші, ніж порівняльні знахідки зі Східної Африки. Це знову вказує на Південну Африку як імовірну “колиску людства”.

Славна "Пані Плес" – знамениті рештки австралопітека з печери Стеркфонтейн.
Зображення: Jason L. Heaton/ Birmingham-Southern College.

В печері Стеркфонтейн у Південній Африці вдалося виявити стільки решток доісторичної людини роду австралопітеків (Australopithecus), як ніде більше в світі. До сотень решток, знайдених тут, належать відомий череп “Пані Плес” (Mrs. Ples) та “Маленька стопа” (“Little Foot”) – найповніший скелет австралопітека серед досі знайдених. Обидвох відносять до виду Australopithecus africanus, яких знайшли в камері “Member 4”, що розташована неподалік поверхні у відповідній печері.

Проте досі було не зовсім ясно, з якого часу походили рештки доісторичних протолюдей у Стеркфонтейні. Перекриття над камерою “Member 4” обвалилося, тож шари землі перемішалися, що ускладнило датування. Розвідки на основі тваринних кісток засвідчили вік від одного до 4 мільйонів років, уран-свинцеве датування вапняних відкладень і сталактитів обмежив час життя ймовірних доісторичних предків людей, що тут проживали, діапазоном 2–2,65 млн років. Але у такому випадку австралопітек зі Стеркфонтейну мав би жити значно пізніше, ніж інші представники його роду в Східній Африці, зокрема “Люсі”(Australopithecus afarensis), якій 3,2 мільйона років.

У такому разі в Південній Африці мав би відбуватися одночасний розвиток доісторичних людей роду Homo та їхніх імовірних предкових форм australopitecina – значно еволюційно примітивніших популяцій, -за умови, якщо датування було правильним. Адже визначення віку тваринних кісток і вапнякових відкладень ускладнилося внаслідок наступної пізнішої модифікації геології печери.

Аби краще дослідити це питання, Деріл Ґранджер (Darryl Granger) з Університету Пердью (США) та його колеги провели повторне датування камери “Member 4” у Стеркфонтейні. Для цього вони проаналізували асоційовані з антропологічними рештками мінеральні адгезії на вміст рідкісних ізотопів. Ці космогенні ізотопи алюмінію-26 та берилію-10 входять у склад породотворного мінералу кварцу й розпадаються на поверхні землі під впливом космічного опромінення, що дозволяє датувати породи за їхнім вмістом.

“Коли це каміння потрапило до печери разом із рештками, почався їхній радіоактивний розпад”, – пояснив Ґранджер. Тож наявність ізотопів розповіла би, як довго породу, що містила скам’янілості, вкривали ці відкладення. “ТТаким чином ми можемо з більшою точністю відносити доісторичних предків людей та їхніх родичів до певного часового періоду”, – пояснили вчені. Отже, вік знахідок австралопітеків у печері Стеркфонтейн виявився більшим за 3,3 млн років – що деякі дослідники і припускали, і що знову повертає південноафриканський вид Australopithecus africanus у перелік можливих реальних претендентів на пращурів роду Homo, в тому числі й нашого із вами самовпевненого виду.

Печера Стеркфонтайн – частина Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Зображення: Bob Hilscher.

Результат: вік камери “Member 4” та її вмісту – приблизно 3,4 мільйона років, тобто вони майже на мільйон років старіші, ніж раніше припускали. Тож доісторичні гомініди зі Стеркфонтейну не були сучасниками роду Homo, а радше ранніми представниками трибу australopitecina. Вони жили навіть раніше, ніж “Люсі”, що належала до східноафриканського доісторичного виду australopithecus afarensis.

“Нове датування свідчить про те, що гомініди зі Стеркфонтейну були сучасниками інших ранніх родів австралопітеків, зокрема australopithecus afarensis”, – сказав співавтор дослідження Домінік Стратфорд (Dominic Stratford) із Вітватерсрандського університету в Йоганнесбурзі. “Таким чином, вік решток “пані Плес” з Південої Африки зміщується на мільйон років у минуле”.

На думку дослідників, це кидає нове світло на роль Південної Африки в історії людства. “Повторне дослідження скам’янілостей австралопітеків із “Member 4” свідчить про важливу роль Південної Африки в еволюції гомінід”, – сказав Стратфорд. Адже досі доісторичних людей зі Стеркфонтейну вважали надто молодими, щоб бути безпосередніми предками перших представників роду Homo в Південній Африці чи похідних пізніших форм парантропів (так званих «масивних австралопітеків»). “Тож припускали, що і Homo, і парантропи еволюціонували радше в Східній Африці біля 2.2-2.5 млн. років тому,” – пояснили вчені. А вже потім вони мали би прийти на південь континенту. ППроте тепер стає зрозуміло, що Australopithecus africanus мали майже мільйон років для локальної еволюції, щоб стати предками і роду Homo та сучасної людини, і пізніших форм австралопітеків.

“Повторне датування, безсумнівно, розпалить дискусію, чи представники австралопітеків зі Стеркфонтейну могли бути предками пізніших гомінід (предків людини) в Південній Африці”, – закономірно стверджує Д. Ґранджер.