Чорна смерть, що лютувала в Європі впродовж 1346-1353 років – найбільша епідемія в історії людстває. Її поширювала бактерія Yersinia pestis. Попри суттєвий вплив на демографію та суспільство, походження патогена тривалий час залишалося невідомим. На підставі генетичного аналізу бактерії Y. pestis міждисциплінарна команда вчених успішно визначила місце зародження тогочасної пандемії – Центральна Азія. До складу команди увійшли вчені з Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка (в Лейпцигу), з Тюбінгенського університету, та Стерлінгського університету в Великій Британії.
Гори Тянь-Шань. На підставі дослідження древніх геномів чуми, дослідники визначили місце походження Чорної смерті в Центральній Азії, в районі озера Іссик-Куль на території сучасного Киргизстану.
1347 року чума вперше добралася до Середземномор’я – через торговельний корабель, що прибув з Чорного моря, з території Золотої Орди (частини Монгольської імперії). Хвороба швидко поширювалася Європою, Близьким Сходом і Північною Африкою, і в результаті єдиного спалаху, який назвали Чорною смертю, скосила до 60 % населення цих територій. Перша інфекційна хвиля перейшла в пандемію, що тривала 500 років (її назвали другою пандемією холери), котра закінчилася лише на початку ХІХ століття.
Про походження другої пандемії чуми у фаховому середовищі сперечаються вже тривалий час. Згідно з однією із найпопулярніших теорій, патоген міг зародитися в Східній Азії, зокрема в Китаї. Але цьому припущенню суперечать археологічні знахідки з Центральної Азії – з території неподалік озера Іссик-Куль, що розташований в передгір’ї Тянь-Шаню на території сучасного Киргизстану.
Розкопки доводять, що чума спалахнула в місцевій спільноті торговців 1338-1339 рр. Майже 140 років тому в процесі розкопок вдалося знайти надгробки, на котрих було написано: померлі стали жертвами невідомої епідемії. З часу цього відкриття надгробні тексти, написані сирійсько-арамейською мовою, вважали контраверсійними в контексті досліджень Чорної смерті на території Європи.
Напис із району Чуйської долини в Киргизстані. У перекладі це звучить так: "У 1649 [= 1338 н.е.], в рік тигра. Це стало місцем поховання вірянина Санмака. [Він] помер від чуми". Зображення: A.S. Leybin, August 1886.
В актуальному дослідженні міжнародна команда проаналізувала давнє ДНК, отримане з людських решток, а також історичні й археологічні дані з двох місць розкопок, де знайшли надгробні написи про епідемію. Вже перші аналізи ідентифікували бактерію чуми Yersinia pestis у людей, що згідно з надгробними текстами померли 1338 року. “Ми врешті змогли довести: епідемія, про яку написали на могилах, була спричинена чумою”, – сказав Філ Славін (Phil Slavin), один з головних авторів дослідження Стерлінгського університету.
Чи може бути, що науковці так вийшли на слід Чорної смерті? Досі її спалах пов’язували з масштабною диверсифікацією штамів холери, так званим “великим вибухом різноманіття чуми”. Оскільки момент цієї події визначити точно не вдавалося, припускали, що він відбувся між Х та ХІV століттям. Зараз вчені зібрала цілий геном чуми з місць розкопок у Киргизстані й дослідили, у який спосіб він пов’язані з цим “великим вибухом”.
“Ми з’ясували, що давній штам з Киргизстану розташований просто в вузловому пункті цієї масштабної події диверсифікації. Так нам вдалося визначити і первинний штам Чорної смерті, і точний момент спалаху – 1338 рік”, – сказала Марія Спіров (Maria Spyrou), провідна авторка з Тюбінгенського університету.
Проте звідки прийшов цей штам? Розвивався він локально, чи його спочатку привезли в регіон, де він вже потім поширився? Чума – це хвороба, не зумовлена самою природою людини; бактерія Y. pestis виживає в популяціях диких гризунів по всьому світі – в так званих резервуарах чуми. Старий центральноазійський штам, що призвів до епідемії на озері Іссик-Куль, мав би походити з одного з таких резервуарів.
“Сучасні штами, найтісніше пов’язані з древнім, сьогодні ми виявляємо в резервуарах навколо гір Тянь-Шаню, тобто зовсім поряд з місцями, де виявили древній штам. Тож родоначальник Чорної смерті мав би виникнути тут, в Центральній Азії”, – пояснив Йоганес Краузе (Johannes Krause), головний автор дослідження та Директор Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка.
Дослідження засвідчує: мультидисциплінарність команди, до складу котрої увійшли історики, археологи та генетики, може стати ключем для розгадки таємниць нашого минулого та наукових питань, зокрема про походження Чорної смерті.
Ursprung des Schwarzen Todes identifiziert
mpg.de, 15.06.2022
Зображення: Lyazzat Musralina.
20.06.2022