Знаковий реліз українських фортепіанних квінтетів
У травні 2025 року німецький лейбл ARS Produktion випустив у світ диск з музикою Василя Барвінського та Бориса Лятошинського. Запис двох фортепіанних квінтетів провідних українських митців ХХ століття ініціювала піаністка, солістка Львівської національної філармонії Віоліна Петриченко та струнний квартет “Фенікс”. 20 червня очікується цифровий реліз, тож диск можна буде послухати ще й у вебформаті.
Пропонований диск є втіленням багаторічної просвітницької праці піаністки Віоліни Петриченко з популяризації української музики в Європі та її новоукладеного альянсу з одним із найкращих українських струнних квартетів, резидентом Львівської національної філармонії — на ім’я «Фенікс». Квартет був створений у 2008 році зусиллями талановитих та енергійних музикантів, лауреатів міжнародних конкурсів: Миколи Гав’юка (скрипка), Петра Тітяєва (скрипка), Вадима Педорича (альт) та Дениса Литвиненка (віолончель). Цей реліз записаний за участі альтистки Анни Бури.
Обрана музикантами програма містить музику протилежних географічних локацій: митців-представників центральної та західної частини країни — Бориса Лятошинського та Василя Барвінського. Репрезентуються два чи не наймасштабніші українські квінтети та водночас погляди на канонічний камерний жанр, реалізовані в унікальних умовах. При цьому обидва твори розпочинають снувати мелодичну лінію від партії альта — наче надаючи слухачеві підказку: у творі точно йтиметься і про індивідуальні переживання автора, музику “від першої особи”.
Яскраві відмінності квінтетів пролягають насамперед у основі їхньої драматургії — переповнений фактурними хитросплетіннями пісенної мелодики, квінтет Барвінського вражає ліро-епічними рисами. У музиці ж Лятошинського на перший план виходить драматична колізія. При цьому яскраве фольклорне забарвлення обох творів спонукає до думки про національне відродження в рамках пізньоромантичної, часом експресіоністської, естетики музики одного із найскладніших для українського мистецтва періодів.
Барвінського називали «композитором без нот», бо радянський режим привселюдно спалив більшість його рукописів. Проте він є першим українським композитором ХХ століття, ноти якого видавали в Європі, США, Японії — у знаменитих «Рeters» та «Universal Edition». Його «Шість мініатюр на українські теми» виявились такими популярними, що 1000 примірників розійшлися всього за 4 місяці по Європі, що для 1925 року було значним успіхом.
Після навчання в Празі, активної концертної діяльності та подальшої сподвижницької праці на посаді директора музичного інституту у Львові, Василь Барвінський захоплюється ідеєю творчості в галузі інструментального ансамблю. Саме ця сфера доти не мала належного розвитку в Україні. Тож його квінтет соль мінор, написаний у 1912 році, знаходиться біля джерел цього жанру в українській музиці. Композиція присвячена Миколі Лисенку, одному із найвидатніших композиторів України, який помер того ж року. Символічно, що тридцять років потому і киянин Борис Лятошинський обирає ту ж тональність та подібну тематику в своєму «Українському квінтеті». Твір, написаний у 1942 році (друга редакція 1945), за складних умов евакуації під час Другої світової війни, відображає ностальгію та тугу композитора за рідною землею.
Дивовижно, як доля затаврувала і 1948 рік для обох митців. Тоді Барвінського звинуватили в шпигунстві, знищивши всі його твори, зокрема і квінтет, а Лятошинського охрестили «формалістом». Музику свого фортепіанного квінтету, сповнену тонкої поетики, Барвінський після заслання відновлював по пам’яті. Митця реабілітували аж в 1964 році опісля смерті.
Василь Барвінський (1888–1963). Фортепіанний квінтет соль мінор
Перша частина лебединої пісні митця, квінтету, — Grave, quasi sospirando — відкривається ніжною, елегійною темою у фольклорних барвах. Струнні голоси оздоблюють її у поліфонічний танок перевтілень. Та ось вступає фортепіано: Allegro non troppo ed inquieto приносить неспокій і тривогу. Стрімкі акорди стикаються з лагідними відповідями струнних, творячи музику боротьби та примирення водночас.
У цій частині представлені дві пісенні теми, які відзначаються виразністю, а розробка матеріалу здійснюється за допомогою поліфонічних прийомів. Часті модуляції збагачують гармонічну палітру, створюючи динамічний розвиток музичної думки, тим часом як фактура багатогранної композиції насичена. У репризі головна тема набуває більшого обсягу завдяки ускладненню фактури, що підсилює її об’ємність, а кінець першої частини тане в несміливих мелодичних порухах.
Largo sostenuto, друга частина, неначе тінь першої, повертає нас до її початкового мотиву, надаючи йому ще більшої скорботності та благоговійності. Ця частина має підназву «Молитва». Витворюючи мелодичні лінії струнних інструментів за принципом хорової партитури, цей хорал відтворює силабіку та ритміку зворотів, що відповідають українському тексту «Отче наш».
Чи реконструював Барвінський цей твір таким, яким він народився у 1912 році, достеменно невідомо. Але в цій музиці живе його невимовна сповідь перед часом.
Борис Лятошинський (1895–1968). «Український квінтет» соль мінор, тв. 42
Незважаючи на драматичні обставини свого написання, «Український квінтет» випромінює непохитну силу, що долає темряву війни. Шедевр вирізняється емоційною інтенсивністю та технічною досконалістю, що робить його одним із найзначніших камерних творів ХХ століття.
У цей період творчості митець перебував в евакуації в Саратові, де діяла радіостанція «Тарас Шевченко», яка транслювала політичні промови та концерти з українською музикою, в яких Лятошинський брав активну участь. Характерно, що композитор упродовж 1941–1944 років звертається до української тематики у камерній музиці — пише обробки українських народних пісень, романси на вірші українських поетів, Четвертий струнний квартет (1943) та Сюїту на українські народні теми для струнного квартету (1944).
Композиція Квінтету побудована на розвитку народнопісенної теми, яка зазнає масштабних змін. Майстерно використовуються різні музичні засоби: ладові й гармонічні переходи, темброві відтінки та символічні образи.
Симфонізм концепції квінтету розгортається у чотиричастинному циклі з напруженим драматичним розвитком і трагічним світоглядом. Перша частина — це своєрідна експозиція головних образних сфер циклу, що формуються в межах сонатної форми.
Квінтети Барвінського та Лятошинського демонструють різні підходи до камерного жанру, однак обидва твори пройняті глибоким зв’язком з українською культурою, європейською традицією та особистими переживаннями композиторів. Попри драматичні історичні обставини, ця музика не лише збереглася, а й продовжує звучати, відкриваючи слухачам нові сенси, нагадуючи про силу мистецтва, яке допомагає долати найскладніші часи.
12.06.2025