Мати СВОГО лікаря

Боротьба з корупцією у нас має деякі збочення. Ще не переловили всіх чиновників та депутатів, ласих на гроші, а вже паралельно беруться за лікарів. Хоча рівень корупції там в рази нижчий за середньостатистичний у сфері бізнесу й політики.

Може, я висловлю крамольну думку, однак вважаю, що оплата лікареві його послуг – не хабар. Нині в лікарнях такий стан, що лікарям самим доводиться купувати різне приладдя і медикаменти. Держава зі свого боку надає облуплені зацвілі стіни, старезні ліжка, до яких постіль треба приносити з дому, жахливі туалети і ще жахливіші душові кабіни.

Разом з тим, медична реформа через наближених до корита депутатів довго буксувала.

Дивовижний парадокс: в Україні дуже високий рівень смертності. Кожен четвертий українець помирає у віці до 60 років, кожен десятий – до 35 років.

Зате за кількістю ліжко-місць стосовно кількості населення ми випереджаємо країни ЄС вдвічі! Палати забиті ліжками. В одній палаті з хворими на запалення легенів можуть лежати хворі на туберкульоз.

У львівській туберкульозній лікарні нема томоґрафа. Хворі з відкритою формою туберкульозу їздять громадським транспортом на томоґрафію за свій кошт. В іншому чудовому львівському закладі у відділі урології на цілий поверх один туалет для жінок і чоловіків і один душ без гарячої води.

Якось ми з дружиною привезли в охматдит нашого малого сина, якого вкусив песик в руку. Лікар упізнав мене і почав демонструвати умови, в яких їм доводиться працювати, – ті самі облуплені стіни, страшні туалети і т. д. «Ось про що треба писати», – сказав він, можливо, натякаючи на те, що я пишу щось не те.

Але ми звідти втекли, бо процедура оформлення дитини в лікарню виявилася надто марудною. До того ж в перспективі світили безліч заштриків від сказу. Хоча песик був сусідський, перебував увесь час на прив'язі і не мав жодних проявів сказу. Але якщо малий запхав руку через фіртку, то песик просто зобов’язаним був його цапнути.

Ми зателефонували знайомому лікареві, той перетелефонував своєму знайомому, і за якусь годину дитину вже оперували в іншій лікарні без зайвих процедур.

Я давно вже збагнув для себе просту річ: треба мати СВОЇХ лікарів. У різній спеціалізації. Потрапляння до НЕ СВОГО лікаря містить неабиякі ризики.

В цьому я сам пересвідчився, коли в мене почервоніло вухо і різко підскочила температура. Знайомий лікар, хірург, повів мене у відділення ЛОР. Там мене обступили з усіх боків, обдивилися і зробили висновок, що біля вуха утворився свищ, треба негайно класти в лікарню і мастити маззю Вишневського. Хірург подякував за консультацію, вернувся зі мною до свого кабінету і сказав:

– Ну, ти чув, що тебе мало чекати? Я навмисне повів тебе, щоб ти пересвідчився, як у нас можуть залікувати. В тебе нема жодного свища. В тебе бешиха – рожисте запалення. Якби це не обличчя, я б тебе вилікував припаленою ватою. А так – п’ять заштриків антибіотика, і цього достатньо.

Заштрики мені робила дружина, після першого ж заштрика температура спала. Вдома я перевірив в інтернеті, що таке та бешиха. В жодному випадку не можна накладати якісь мазі.

Той же хірург розповідав, як потрапив до їхньої лікарні пацієнт з апендицитом. Його відразу стали оформляти на операцію. Однак хірург наполіг перед операцією зробити рентген, хоча інші лікарі вважали це зайвим. З'ясувалося, що серце в пацієнта праворуч, а апендицит ліворуч. Можна тільки уявити, скільки часу тривала б така операція, а в результаті замість одного шраму – два.

Подібних історій я наслухався і набачився безліч. Якщо нема СВОГО лікаря, то людині варто йти не до одного лікаря, а до 2-3, аби нарешті скласти собі думку про те, що їй насправді докучає.

Якщо я не хочу сидіти чи стояти в черзі до лікаря, я домовляюся з ним на конкретну годину, або ж, якщо я не маю з ним контакту, то домовляється з ним МІЙ лікар. Мене приймають без черги. То хіба це не вартує подяки?

Не хочеш платити – сиди, чекай, коли тебе приймуть.

У Польщі, де вже працює страхова медицина, щоб потрапити до потрібного лікаря, треба чекати місяцями. Не хочеш чекати – йди в приватну клініку.

Те саме з ляганням на обстеження. Якщо є змога лежати в двомісній чи навіть в окремій палаті, треба платити. Звісно, нелегально. Інакше доведеться оселитися в палаті на шість, а то й десять ліжок і слухати цілий день теревені нецікавих тобі людей.

Якщо лікар купує на свої кошти імпортний пристрій, який значно полегшує операцію, робить її швидкою і безболісною, то чи не має він права взяти гроші за цю операцію?

За законом – не має. За законом його можуть затримати.

І я тут бачу велике безглуздя, яке буде доти, доки не запрацює медична реформа. Ідея Супрун, що гроші мають іти за пацієнтом, а він сам вибиратиме лікарню і лікарів, звісно, не сподобалася невдахам від медицини. Особливо тим недобросовісним лікарям, які п’явками присмокчуються до вигідного для них пацієнта.

Знав одну вже нині покійну пані кардіолог, яка дуже любила будівельників. Усі вони в неї мали стабільний діагноз: стенокардія. І вона їх лікувала роками різними травами. Чи треба казати, що жодної стенокардії вони не мали, а найчастіше то були прояви гастриту? Зате пацієнти-будівельники, як і пацієнти-юристи, були завжди на послугах підприємливої лікарки.

Ну, якщо вже я згадав гастрит, то не можу не згадати іншого дивного випадку. Сімнадцять років тому помер мій знайомий. За два тижні до смерті він звернувся до лікарів з болями в грудях. Ті зробили кардіограму і заспокоїли – нічого страшного, це гастрит. Минуло два тижні, він вийшов зранку на роботу і впав серед вулиць. Смерть була раптова. Інфаркт. Коли МІЙ лікар вирішив розслідувати цю ситуацію і захотів перевірити кардіограму, вона зникла.

Реформа дасть змогу спілкуватися лише з тим лікарем, який має добру репутацію, а не з тим, якого вам нав’язали. Між іншим, це вже давно діє в Росії. Родичка наших знайомих перед пологами сама вибрала лікарню, яка їй сподобалася, і народжувала без копійки грошей.

Але для мене й надалі залишиться актуальним мати СВОГО лікаря.