Володимир СЕМКІВ

...Був грудень 2016 року, Броніслав Коморовський читав лекцію у Львівському університеті імені Франка через півтора року після того, як пішов з посади президента Польщі. Він говорив про українсько-польське примирення, про прихід до влади консерваторів і популістів, про кризу в Європі, про падіння світового устрою. Серед його тез була згадка про геополітичний проект Міжмор'я — альянс держав вздовж східного кордону Європейського Союзу, обстоюваний його конкурентом на виборах Анджеєм Дудою (Międzymorze, Intermarium): Коморовський потрактував Міжмор'я як явище, котре проростає на європейській кризі і живиться популізмом, бо “будуємо якусь нову політичну структуру ніби на противагу європейській інтеграції”.

 

Міжмор'я, між тим, переросло виборчу програму Дуди і почало поступово збагачуватись практичними здобутками, намацавши комфортний для себе фарватер у вирі дезінтеграційних процесів ЄС. Недавно, 6-7 липня, у Варшаві відбувся другий саміт Ініціативи трьох морів за участю лідерів 12 європейських країн, освячений присутністю президента США Дональда Трампа.

 

Проект Тримор'я. Слайд із офіційної сторінки президента Польщі

 

Під час лекції у Львові супроводжував Коморовського варшавський професор Роман Кузняр, політичний радник екс-президента. На експертній конференції Кузняр дозволив собі висловитися відвертіше, закликавши “не дати себе ошукати на цю згубну ідею застінків другої ліги європейської політики”.

 

В кулуарах конференції, відповідаючи на питання Z, Кузняр додав: “У геополітичному сенсі Міжмор'я — це проект, який не створює жодної вартості. Є така польська приказка — z piasku bicza nie ukręcisz, не скрутиш бич із піску. Ще ніколи не випадало, щоб коаліція слабких і бідніших країн створила нову і сильну якість. Для Польщі це небезпечно, бо намагаються будувати [цей союз] в опозиції до Європейського Союзу. Виходить так: позаяк нас там, в Унії, критикують, то ми тут собі збудуємо власну другу чи третю європейську лігу і будемо там лідерами”.

 

Кузняр ствердив, що авторитарні вибрики PiS'у та інтерес партії до зовнішньополітичних альтернатив — пов'язані. “Вони навмисне будують гіршу Європу для себе. Знаючи, що гірша Польща не вміститься в ЄС, шукають заміну. То свідомий відворот від політики перетворень і європейських стандартів. Зате можуть вміститися між Азербайджаном, Молдовою, Боснією та Герцеговиною”, – здавалося, що Кузняр докине до цього переліку й Україну, але він стримався (а може, й не мав того на увазі). Запевне можна сказати інше: нині, коли прослуховуєш на диктофоні запис кількамісячної давнини, то все ж дивуєшся, наскільки влучними виявилися слова Кузняра про рівняння Польщі на гірших.

 

Коли вихід до моря ніц не гарантує

 

У початковій концепції Україну ініціатори проекту розглядали як потенційного члена або принаймні союзника спільноти між Балтійським, Чорним та Адріатичним морями. Первісна ідея Дуди дещо нагадувала візію Юзефа Пілсудського, втім поступово трансформувалася з Międzymorza до Trójmorza, від Intermarium до Trimarium. Офіційний Київ мав запрошення на установчу конференцію Ініціативи трьох морів у хорватський Дубровник у серпні 2016 року, однак не продемонстрував до цього саміту своєї уваги (згідно з основною версією, не хотів дратувати сильніших партнерів у ЄС — Німеччину та Францію, хоча, можливо, не передбачив потенціалу та ентузіазму зачинателів).

 

Між тим, за той рік вісь “міжморського” альянсу зсунулася в бік Адріатики, віддалившись від України. Ця вертикаль споважніла, взялася за кілька амбітних проектів і отримала підтримку від США та Дональда Трампа. Врешті, на недавній форум Тримор'я нас уже не запросили, хоча саміт відбувався зовсім близько, у Варшаві, паралельно з візитом Трампа, котрий не міг натішитися “чудовими народами, чудовими країнами”.

 

Директор Інституту європейської інтеграції (інститут функціонує при ЛНУ ім. Франка) Богдан Гудь каже в коментарі Z, що Україна поставилася до цієї ініціативи занадто легковажно. “Україну запрошували на установчу зустріч до Хорватії, але від нас ніхто не приїхав. І вже коли цього разу відбувалася зустріч з президентом Трампом, Україна аж тоді звернула увагу на ранг цієї ініціативи, то вже тоді прозвучало занепокоєння, що України не запрошують. Але в політиці нема другоряних аспектів. Кожна ініціатива може стати раптом важливою. Треба пильно відстежувати процеси у світовій політиці і адекватно реагувати на запрошення”, – вважає пан Гудь.

 

Тримор'я + Трамп

 

Натомість експерт Національного інституту стратегічних досліджень Галина Яворська вважає, що Україні не було місця на саміті через те, що Ініціатива трьох морів вирішила будуватися як коаліція членів ЄС, без сторонніх країн.

 

“Наразі проект Тримор’я включає тільки країни-члени ЄС, тобто, крім географії, спирається також на критерії політичні. Попри заявлену спрямованість об’єднання на суто інфраструктурні та економічні цілі, Тримор’я має виразний політичний вимір”, – каже пані Яворська у коментарі Z.

 

На думку експерта НІСД, остудження відносин між Україною та Польщею теж могло вплинути на відсутність запрошення для офіційного Києва, втім, вона наголошує, що криза білатеральних стосунків не могла бути вирішальним фактором. Відповідаючи на питання Z, експерт каже: навіть якби — теоретично — саміт відбувався у Варшаві при іншому президентові, то організатори перебували б під тиском тих самих факторів, що й команда Дуди. Основним фактором, котрий формує ставлення цього союзу до України, Яворська називає внутрішню перебудову Європейського Союзу (котра відбувається на тлі воєнного конфліту біля східного кордону ЄС, внутрішньополітичної кризи у США та невизначеності Вашингтона з трансатлантичними відносинами і, звісно, Brexit'у).

 

“Проект Тримор'я об’єднує країни так званої «нової Європи», тобто країни, що перебували до 1989 року у сфері впливу СРСР і почали приєднуватися до ЄС з 2004 року (єдиний виняток – Австрія, яка належить до умовної «старої Європи»). Усі ці події відбуваються в контексті кризи в ЄС, який внаслідок “Брекзиту” стоїть перед необхідністю проведення структурних трансформацій. Нині загострилися протиріччя між країнами-членами, також, частково, між «старою» та «новою» Європою. Пропоновані Єврокомісією сценарії трансформації ЄС, зокрема сценарій Європи «різних швидкостей», наразі не знаходять загальної підтримки, особливо в Польщі. Тримор’я є однією зі спроб подолати поділ всередині ЄС на країни більш та менш вартісні”, – вважає Яворська.

 

На думку пані Галини, позиція “мінотарних” членів ЄС детермінована невдоволенням із посилення ролі Берліна та Парижа. Вона згадує про те, що в західній пресі проект Trimarium називають “антинімецьким” (частково, напевне, через візію Пілсудського, котрий моделював “Міжмор'я” як пояс спротиву водночас і Росії, і Німеччині).

 

Проектуючи ці процеси на українські реалії, Галина Яворська підкреслює: офіційному Києву слід бути дуже обережним при визначенні свого ставлення до подібних ініціатив: “Україна, перебуваючи за межами ЄС, на ці процеси не впливає, хоча від цього багато що залежатиме і для нас. Відповідно, не можна відсторонюватися від цих процесів: слід їх відстежувати і користатися можливостями, які відкриватимуться. Але педалювати тему приєднання до нових регіональних об’єднань не варто, оскільки з цим можуть бути пов’язані нові виклики та ризики у відносинах України з Брюсселем, Берліном, Парижем. В умовах війни з РФ ціна цих викликів зростає”, – пояснює експертка.

 

Від Парубія до “Азова”

 

В Україні ідея союзу між державами Балтійського і Чорного морів є доволі популярною. Існує декілька варіацій теоретизованого альянсу, але кістяком прийнято вважати Україну, Польщу та Литву. Предтечею ж такого союзу називають формування спільної військової бригади — LITPOLUKRBRIG.

 

В українському сегменті інтернету за минулі два роки, немов із рогу достатку, посипалося багато статей на тему балтійсько-чорноморського союзу. Дуже часто подібні публікації з'являються на сайтах маргінальних, з надміром сумнівного контенту (і хтось же замовляє ці публікації). Окрім того, ідею Міжмор'я підхопила частина націоналістичних середовищ. Найсистемніше у цій темі працює партія “Національний корпус” (колишній “Азов): готує публікації, проводить лекції, влаштовує конференції. Недавно створений інформаційний центр Intermarium теж зосередив довкола себе представників націоналістичних сил.

 

Словом, декотрі речі в “міжморському” дискурсі в Україні видаються вельми підозрілими.

 

“Це політика, коли доводиться до того рівня, що навіть найкраща ідея, доведена до абсурду, буде запереченням самій собі, – каже в коментарі Z президент Міжнародного Центру балтійсько-чорноморських досліджень Ірина Верещук, колишній бурмистр Рави-Руської. — Якщо буде багато фейкових сторінок і багато негативної — або й просто різної — інформації про Intermarium і Балтійсько-Чорноморський союз, то ми врешті-решт просто вихлюпнемо з водою і дитину”.

 

LITPOLUKRBRIG

 

Сам Центр балтійсько-чорноморських досліджень, очолюваний пані Іриною, постав теж недавно — у січні 2016-го. Організація влаштовує форуми, на котрі запрошує мастодонтів східноєвропейської політики. Учасниками цих форумів були колишні президенти Польщі — Лєх Валенса, Литви — Валдас Адамкус, Латвії — Валдіс Затлерс, Естонії — Арнольд Рюйтель, України — Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко, екс-спікер Сейму Литви Вітаутас Ландсберґіс тощо.

 

Подібні форуми влаштовувала й організація “Балтійсько-чорноморська конфедерація”, очолювана донеччанином Вадимом Марюхничем, починаючи із 2015 року. У травні 2016-го конфедерація проводила конференцію в Гадячі, ототожнюючи свій проект із Гадяцькими угодами 1658 року, котрі передбачали входження Великого Князівства Руського до складу Речі Посполитої з Польщею та Литвою.

 

Богдан Гудь із Франкового університету каже: замисел конфедерації був цікавим: передбачалося, що в Україні, Польщі та Литві постануть організації з однаковими назвами, котрі діятимуть згуртовано і, відтак, пропонуватимуть посилення тристоронньої співпраці лідерам своїх країн. “Я є консультантом [Балтійсько-чорноморської] конфедерації. Подібна організація є і в Литві. Ми тривалий час б'ємося над тим, щоб наше партнерство зареєстрували в Польщі, щоб вийти на рівень трьох країн, але наразі наші зусилля безуспішні. Понад те, відколи ми взялися за цю роботу, то концепція Міжмор'я в Польщі вже змінилася на концепцію ABC — Адріатика, Балтика, Чорномор'я (Adriatyk, Bałtyk, Morze Czarne, – Z)”, – коментує пан Гудь.

 

На офіційному рівні в Україні найпалкішим прихильником балтійсько-чорноморської співпраці є голова Верховної Ради Андрій Парубій, котрий неодноразово говорив про цей союз у своїх виступах. Спікер ініціював прийняття спільної декларації пам'яті та солідарності парламентами України, Польщі та Литви — втім, ухвалення цієї декларації не стримало польських депутатів від випадів у бік України, натомість литовський Сеймас до цього документа так і не взявся. Парубій також пропонував колегам із Польщі та Литви домовитися про спільні візити до європейських столиць і до Вашингтона — наразі подібних поїздок не було.

 

Інші політики не демонструють такого інтересу до балтійсько-чорноморських ініціатив.

 

“Україна досі не сформулювала чіткого ставлення до цього проекту, – вважає Ірина Верещук. – Коли я була на саміті у Варшаві, мене питали: покажіть свою доктрину, запропонуйте свій формат, який ми могли би розглянути. Покажіть, що ви хочете”.

 

А ліпшої Унії нема

 

Пан Броніслав Коморовський має рацію в тому, що проект Міжмор'я/Тримор'я підживлюється недовірою до проекту Європейського Союзу. Ця теза пасує, власне, й для України: багаторазово доводилося натрапляти на таку думку, що в випадку, якщо ЄС розвалиться, то ми мусимо шукати варіант інтеграції з близькими сусідами — Польщею та Литвою насамперед. Для українців Європа “залізної леді” Далі Грібаускайте й “адвоката України” Польщі (наразі ця характеристика, втім, не актуальна) видається привабливішою, ніж Унія, котра скупиться на санкції, на збройну підтримку, на торгівельні преференції чи на візи.

 

Та основне: мало лиш українцям хотіти такого союзу з Польщею та Литвою — треба, щоб його прагнули й інші країни.

 

Андрій Парубій із колегами-спікерами з Литви та Польщі на засіданні Міжпарламентської асамблеї 

 

Ірина Верещук відстоює ідею союзу, котрий охопив би з півночі країни Балтики, у центрі — Україну, Угорщину, Словаччину, Білорусь, Молдову, а нижче — Румунію та Болгарію.

 

“Тримор'я, яке декларує Анджей Дуда, не є тим форматом, який для України був би прийнятним”, – каже екс-голова Рави-Руської.

 

На переконання пані Верещук, потенційна спілка, втім, не мусила би бути саме антиподом Європейському Союзу. “Найпривабливішим варіантом для України є створення широкого альянсу, але не у вигляді політичного союзу, який міг би роздирати ЄС. Бо нічого кращого за ЄС зараз немає і його цілісність треба берегти. Ми все-таки виступаємо за те, щоб бути частиною одного простору, щоб нас не відгороджували залізною куртиною, а справді розглядали як майбутнього члена європейської родини”, – пояснює свою думку Верещук.

 

Богдан Гудь, утім, вважає, що Польща не обміняє спілку з країнами Європейського Союзу на альянс із Україною. “Від добра добра не шукають. Ця ініціатива вже існує, вона отримала підтримку з боку Сполучених Штатів. Тому я не думаю, що нам вдасться зробити щось таке, щоб створити такий союз (польсько-литовсько-український, – Z), тим більше, що відносини наші з Варшавою на рівні політичних лідерів зараз далеко не найкращі”, – резюмує Гудь.

 

Але який вигляд могла би мати співпраця України з тим, що таки створюється, — з “Ініціативою трьох морів”?

 

Пані Галина Яворська каже: “У нинішньому вигляді об’єднання Тримор’я здається мені закритим для участі України”. На її погляд, Україні слід шукати співпрацю з Trimarium у практичних проектах. “Нам нині найбільше цікаві питання, пов’язані не з політичною спрямованістю цієї ініціативи, а з можливістю співпраці в енергетичному та інфраструктурному вимірах”, – зазначає вона.

 

Серед проектів, до котрих намагається долучитися Україна, — транс'європейська автомагістраль Via Carpatia, котра актуалізовує для нас потребу якісних доріг на західному кордоні, або інтеграція газотранспортних систем, у контексті розбудови нових LNG-терміналів (цю ініціативу під час недавнього візиту до Хорватії обговорював прем'єр-міністр Володимир Гройсман із президентом Коліндою Грабар-Кітарович). На недавньому саміті у Варшаві презентували 150 потенційних проектів співпраці у рамках Intermerium — там Україні є з чого вибирати.

 

Та от основний компонент, котрий Україна воліла б бачити як пріоритетний у своїх стосунках із Європою, — безпека — у пропонованому проекті Тримор'я відсутній абсолютно. “Ми стаємо токсичними, – вважає Ірина Верещук. – На форумі у Варшаві я все ж намагалася зібрати інформацію, чому нас не запросили хоча б на рівні міністра чи посла, і дізналася, що багатьом країнам не хотілося нажити проблем із Росією. Вони не хочуть дражнити Росію й ризикувати своїм status quo, котрий мають із Москвою. Бояться, що Росія сприйме це як альянс проти неї особисто”.

 

“У Тримор’ї проглядає, на мій погляд, загальне прагнення не загострювати далі політичних відносин з РФ”, – погоджується пані Яворська.

 

Словом, ідея Балтійсько-чорноморського союзу залишається для нас проектом, котрий повниться якимись уявленнями чи навіть, слушніше сказати, ілюзіями без твердого підґрунтя. Тримор'я — це теж певне розчарування для нас, і не тільки тим, що нас туди не кличуть, а й тим, що цей альянс ігнорує проблеми, котрі для України становлять критичний інтерес.

 

Утім, Роман Кузняр запевняє, що Тримор'я — це ілюзія і для самих його членів. “Це ж насправді стара ідея про щось, чого ніколи не існувало. Це був такий міраж, мрія народів, котрі не вмістилися в тодішніх параметрах Європи і намагалися вигадати для себе якийсь ерзац. То є добре з погляду сентиментального, культурального, туристичного — я сам як європеєць охоче відвідую ці країни, вони мені подобаються, — але з погляду геополітики це безсенсово”, – каже Кузняр у коментарі Z.

 

22.07.2017