У вівторок, 20 червня, у Вашингтоні відбудеться довгоочікувана зустріч Президента України Петра Порошенка із президентом Сполучених Штатів Америки Дональдом Трампом. Офіційний Київ готувався до цієї зустрічі впродовж кількох місяців, чи не від інавгурації нового президента Штатів, і тепер покладає на ці переговори велетенські сподівання. Як заявив Порошенко, спілкуючись у Вашингтоні з українською громадою, програма його візиту до США – «фантастична».
Петро Порошенко у Вашингтоні
Зустріч Петра Порошенка з Дональдом Трампом запланована на 11:00 за місцевим часом (на 18:00 за Києвом). Спілкування президентів матиме формат drop-in: переговори триватимуть у різних складах, з приєднанням інших осіб. Власне, у розпорядку Трампа зазначено, що об 11:00 він матиме розмову зі своїм радником із питань національної безпеки МакМастером, до котрої долучаться Президент України Петро Порошенко із віце-президентом Майклом Пенсом. Нагадаємо, подібний формат зустрічі у Вашингтоні раніше випробував міністр закордонних справ Павло Клімкін: його запросили до Овального кабінету після переговорів із державним секретарем Рексом Тіллерсоном.
Українські експерти сходяться в оцінці, що візит Порошенка до Вашингтона має велике значення принаймні в тому, що переговори президентів України та США відбудуться ще до того, як Дональд Трамп відбуде свою першу зустріч із Володимиром Путіном. Про це у Вашингтоні каже й сам Порошенко. «Дуже важливо, що моя зустріч як українського Президента в Білому домі буде раніше, ніж зустріч Путіна», – зауважив голова держави, додавши, що всі мають «бути озброєні інформацією» (це, мабуть, про США), і нікому не лишилося «жодного шансу на несправедливість» (а це вже, напевно, про Україну).
Напередодні переговорів Вашингтон продемонстрував свою готовність змінити формат урегулювання українсько-російського конфлікту. Як заявив минулого тижня Рекс Тіллерсон, США готові підтримати нову угоду між Україною та Росією: державному секретареві не хочеться бути «прикутим наручниками до "Мінська", якщо виявиться, що сторони вирішать урегулювати конфлікт за допомогою іншої, відмінної угоди».
Візит Петра Порошенка до США для Z коментує співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков.
НАС МОЖУТЬ ЧЕКАТИ НЕСПОДІВАНКИ
– Є декілька моментів, на яких я вважаю за важливе наголосити, – каже Михайло Пашков. – Перший – цей візит відбувається у переддень саміту «Великої двадцятки», запланованого на початок липня в Німеччині. Цей візит передує переговорам Трампа і Путіна в липні, він є значною мірою передоднем цієї зустрічі. Тому для України дуже важливо представити президентові США, його адміністрації, віце-президенту, керівникам міністерств український «кейс» саме щодо конфлікту на Донбасі і щодо Криму. Підсумки цієї зустрічі будуть достатньо важливими сигналом, у тому числі й учасникам «Великої двадцятки».
Другий момент – будуть різні розмови щодо співпраці у різноманітних сферах. Особливу вагу матиме військово-технічна співпраця. Наскільки продуктивними виявляться переговори – покаже сама ситуація і позиція Трампа.
Третій момент – напевно, під час цього візиту визначать особу, котра, скажімо так, куруватиме від США ситуацію, пов’язану з Донбасом, із Кримом і в цілому з війною України та Росії. Раніше цю місію виконувала Вікторія Нуланд (колишня офіційна уповноважена Державного департаменту США у справах Європи та Євразії, – Z), яка здійснювала «човникову дипломатію»: і приїжджала до Києва, і брала участь у переговорах із Владиславом Сурковим. Такої особи наразі не визначили – я очікую цього від сьогоднішнього візиту.
Окрім того, результати зустрічі стануть сигналом і для «нормандської четвірки». Ці переговори можуть дати певний імпульс «нормандському формату». Втім, як мені видається, цей формат певний час «висітиме» на паузі, враховуючи політичну перебудову у Франції після парламентських виборів та самоідентифікацію Емманюеля Макрона, а також підготовку до осінніх виборів у німецький Бундестаґ (де, очевидно, йдеться про чергове канцлерство Ангели Меркель). Зустріч покаже учасникам «нормандського формату» позицію, визначить місце США у процесі врегулювання конфлікту в «нормандському форматі» – або не «нормандському».
– Минулого тижня державний секретар Сполучених Штатів Рекс Тіллерсон заявив, що Україна і Росія можуть укласти якусь альтернативну до мінських угод домовленість, й офіційний Вашингтон може це підтримати. Чи варто чекати на певні несподіванки з боку США в політиці щодо України, щодо українсько-російського конфлікту?
– Оцінюючи візит Президента Порошенка до Сполучених Штатів, ми мусимо враховувати й те, що він значною мірою обумовлений і внутрішньополітичною американською кон’юнктурою. Я маю на увазі протистояння Сенату і президента, розслідування «російського сліду», звинувачення в бік Трампа у контактах із Росією, «справу Флінна» – це все слугує певним тлом візиту. Тому для Трампа ця зустріч із Петром Порошенком може бути хорошою нагодою, щоби показати чітко свою позицію [щодо Росії]. З іншого боку, ми можемо згадати й попередню заяву Тіллерсона з цього приводу – більш-менш чітку, з визначеністю керівництва США щодо українсько-російського конфлікту (наприкінці травня, напередодні саміту «Великої сімки» в Італії, Рекс Тіллерсон заявив про те, що Росія не братиме участі у G7 і не може сподіватися зняття санкцій – росіяни мусять «просуватися вперед за мінськими домовленостями, імплементувати їх та відновити суверенітет України», – Z).
Певна річ, що такі висловлення невипадково лунають напередодні зустрічі Трампа і Путіна. Те, що нас можуть чекати певні несподіванки під час їх переговорів у липні, – до цього слід бути готовим. Тому я кажу про те, що ця зустріч [із Порошенком] важлива саме як переддень переговорів Трампа й Путіна.
– Чи варто очікувати посилення тиску на Росію за підсумками цих переговорів?
– Я не надто вірю в те, що російська сторона якось змінить свою позицію у цьому питанні, що вона стане гнучкішою, піде на компроміс. Ні, цього не буде. Зважайте на те, що в Росії наближаються вибори. Тому російська політика, російська риторика може ставати ще більш жорсткою. І тут нам не варто очікувати якихось позитивних моментів.
Клімкін зустрівся з Трампом у день, коли той приймав Лаврова
Що треба робити Україні? Нам у такій ситуації (конфлікту з Росією, – Z) доведеться жити доволі тривалий час, тому ключовими є три задачі. Перша – укріплення обороноздатності. Друга – збереження хоча б нинішнього рівня підтримки і солідарності світу. Третє – внутрішні реформи.
І головне – євроінтеграція, котра є основним методом стримування російської агресії.
– Чи випадково, що підготовка візиту до США збіглася в часі з розробкою нового законопроекту про статус окупованих територій? Яка ваша оцінка?
– Я не вважаю, що анонсований законопроект про відновлення державного суверенітету на окупованих територіях Донбасу є найбільш оптимальним у тій ситуації. З іншого боку, я прибічник, щоб ці території, окуповані так званими «ДНР» і «ЛНР», мали статус саме окупованих. Для цього потрібен окремий закон, про який говорили ще минулого року, зокрема і «Самопоміч».
– Чи вплинуть переговори Порошенка з Трампом на ставлення до України лідерів Німеччини та Франції, зважаючи на напруженість стосунків Парижа й Берліна з Вашингтоном? Чи зможе Україна уникнути казусів у своїх взаєминах із «гігантами»?
– Ми маємо достатньо підстав говорити про те, що зовнішня політика Сполучених Штатів є імпульсивною, мало передбачуваною, мало прогнозованою. Вона справді насторожує європейських партнерів і створює серйозну турбулентність у взаєминах США з НАТО, США із Європейським Союзом. В ЄС усе більше і більше росте усвідомлення того, що європейці мусять вирішувати власні європейські проблеми самостійно. Нещодавно Європейська комісія друкувала дуже цікаву доповідь на тему перспектив європейської системи оборони і безпеки – вона дуже показова в цьому сенсі.
Сьогодні багато експертів – і я в тому числі – кажуть про можливість формування достатньо потужного франко-німецького тандему Макрона і Меркель, який матиме спільні погляди на майбутнє Європейського Союзу, європейську інтеграцію, на безпеку в Європі. Зокрема, слід очікувати на співзвучність їхніх поглядів і щодо розв’язання проблеми війни Росії з Україною. Ми мусимо це враховувати і займати активнішу позицію.
Але, звичайно, не варто думати, що поїздка у Вашингтон означає погіршення взаємин із Берліном чи Парижем. І Макрон, і Меркель теж мають зв’язки із Трампом. Вони не вважають його противником. Тобто тут не йдеться про альтернативні погляди Порошенка, який має особливі специфічні взаємини із Трампом. Йдеться про інше. Треба переконати американців проводити таку лінію, котра буде раніше заявлена Сполученими Штатами щодо врегулювання українсько-російського конфлікту.
Розмовляв Володимир Семків
20.06.2017