Світлані
Я повернувся додому. Дім має дно і якір.
Дім з іншим домом стояв собі і балакав.
І поки я приглядався до смородини і кульбаби
поки ловив запах всмажених зерен кави
порався із валізами – скинув з дороги сакви
перетирав із цукром горличий голос Савки
з якою ми мандрували віршами і папером.
Змінював потяги – готелі – міські квартири
читав з мікрофоном – в опівніч вечеряв
дізнававсь про родинні драми – поводився чемно
нічого не перепитував – нікому не винен
бачився зі старими – знайомився із новими
приятелями і пасажирами – у кожнім випадку
не нарікав – не вимахувався – й не падкав
пригостив бомжа: купив у каварні сніданок
пантрував за словами і лисячими слідами
нюхав бузок молочний – їв польовий полин
і ранішнього туману розсував паперовий дим
який вкривав залізницю – станції і чергових
на переїздах авта – на акварелях корови
життя – молоко в бідонах; війна – брудний камуфляж
література – в книжках – засмічена по фестивалях
роман – це життя при річці – фортечнім камінні
і джинси подерті на лівім збитім коліні
якщо я щось не згадаю – то це від дощу чи посухи
від того що пробудились в життя перламутрові мухи
від того що потяги тягнуть порожнечу мовчанки
і можна в зелену вільгість слово своє мачати
і можна прийти до Поштамту – і там тебе не чекають
і можна у провідниці замовити зранку чаю
якщо я щось приховаю – то це для письма й чорнила
для тої кротихи що шахту підземну прорила
для джерела що стукає пальцем об камінь керниці
для теплих очей оливкових – темної шкіри кориці
для кашеміру пальта з секонд-генду
для того чого не можна знати навіть поету
ось так цими днями мені вдалося прожити
і вислухати історії про мінімальний прожиток
також про померлих які у землі але в небі
як заростають кульбабами мури й ґрунти травневі
і фотографію батька дістати якому там сорок
і оптику поміняти – тому що проблема із зором
не все я кажу тому що – таке з «Паперовим мóстом»
кажу що ніяка схима – ніяка самотність чи постриг
не пасуватимуть віршеві. Я повернувся додому.
Я знову перекладаю життя як старі книжки
і камінь твоєї розмови мені затяжкий
«В неділю – кажу – поїдемо дивитись на чайок й Монток
щоби не підглянув за нами й не вичислив нас ніхто»
27.05.2017