Вродлива дівчина з гарною поставою і проникливим поглядом – такою її вперше побачив Святослав Гординський у Парижі і вже не зміг забути. Мирослава Чапельська стала його половинкою на довгі роки спільного подружнього життя. Разом вони змогли пройти крізь усі радощі і труднощі, які вготувала їм доля. Підтримувала чоловіка в усіх його починаннях і мистецьких ініціативах – часом навіть здавалося, що перебувала в тіні відомого митця, поета та мистецтвознавця.
Насправді ж Мирослава Гординська-Чапельська завжди відзначалася самодостатністю й реалізувалася у різних сферах культурного життя – як мистецтвознавець, перекладач, етнограф і публіцист. 24 квітня цій чарівній жінці виповнилося би 106 років.
Мирослава Гординська-Чапельська, 1930-ті роки
Біографічні відомості про «дружину Гординського» дуже скупі, у них чимало суперечливих моментів, зокрема, щодо місця її народження та походження. Правдоподібно, що Мирослава побачила світ у Галичині (ймовірно, в Яворові – нині Львівської області) в родині о. Лева Чапельського та Стефанії з дому Шлемкевич. Дідусь по маминій лінії, о. Іван Шлемкевич, теж був священиком – багатолітнім парохом наддністрянських сіл Возилів і Сновидів, що на Бучаччині. Молодший брат мами, Микола Шлемкевич, відомий філософ, публіцист і громадсько-політичний діяч, упродовж життя підтримував добрі взаємини з племінницею та творчо співпрацював із її чоловіком (зокрема, як редактор «Українського видавництва» у Кракові та пізніше – нью-йоркського журналу «Листи до приятелів»).
Отець Іван Шлемкевич з дружиною Ядвігою у Сновидові
Микола Шлемкевич, фото до 1940 року
У 1920–1926 роках Мирослава разом із батьками перебувала у Філадельфії (США). Згодом навчалася у Станіславській гімназії. У 1929–1930 роках вивчала мистецтвознавство у Парижі.
Молоде подружжя Гординських, 1930-ті роки. Світлина Ярослава Коваля
Там доля звела її з молодим митцем Святославом Гординським, який саме навчався в Модерній академії Фернана Леже й успішно експонував свої графічні роботи на престижних паризьких виставках. Невдовзі закохані заручилися і вже 1931 року разом повернулася до Галичини. Святослав відразу поринув в активне творче життя як критик, художник, графік, поет, перекладач і редактор літературно-мистецьких часописів, а Мирослава відвідувала лекції у Мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові, яку кілька років перед тим закінчив її чоловік.
Мирослава Гординська (у світлому одязі) серед українських мистців на відкритті виставки картин Олекси Грищенка у Музеї НТШ у Львові, 1937.
Невдовзі й сама розпочала громадсько-культурну діяльність – стала членом Асоціації незалежних українських митців (АНУМ) у Львові і почала виступати у львівській пресі як мистецький критик і публіцист. Вміщувала мистецтвознавчі статті, критичні огляди виставок і рецензії на шпальтах часописів «Нова Хата», «Мистецтво», «Назустріч», «Наші Дні». Як постійна співробітниця журналу «Нова Хата» у 1930-х роках висвітлювала на його шпальтах тенденції облаштування міських помешкань у національному стилі. Її статті сприяли виробленню естетичних смаків галицьких господинь стосовно модерного урядження житла, а саме – гармонійного співвідношення розмірів покоїв (кімнат), кольору стелі, стін і підлоги, пропорційного розташування вікон і дверей, а також наповнення міського інтер’єру народним стилем (меблі, килими, тканини, посуд, декор).
Фрагмент статті М.Чапельської у «Новій Хаті» (1937. – Ч. 23)
Фрагмент статті М.Чапельської у «Новій Хаті» (1938. – Ч. 3)
Із середини 1930-х років подружжя Гординських майже щоліта гостювало на плебанії у мальовничому Сновидові над Дністром. На той час дім о. Івана Шлемкевича ставав своєрідним літературно-мистецьким осередком, до якого, окрім знаних дітей і внуків, з’їжджалися й інші львівські «знаменитості»: піаністка Дарія Гординська-Каранович і літературознавець Ярослав Гординський (сестра і батько Святослава), митці Микола Бутович і Володимир Ласовський, письменниця і публіцистка Оксана Керч (справжнє ім’я Ярослава-Оксана Гаращак), геолог і археолог Юрій Полянський та ін.
Дарія Гординська-Каранович
Ярослав Гординський
Із початком війни (вересень 1939 р.) Мирослава Гординська разом із родиною (у подружжя народилося дві доньки – Лада і Лариса) змушена була покинути Львів і майже на півтора року оселитися у Кракові. Після повернення (1941) входила до складу кураторії Музею народного мистецтва у Львові.
Портрет доньки Лади авторства Святослава Гординського, 1942.
Портрет доньки Лариси авторства Святослава Гординського, 1954.
Перед вступом радянських військ до Львова (1944) подружжя Гординських ухвалило рішення емігрувати. Сім’я виїхала спершу до Відня, де мешкала сестра Святослава, Дарія Гординська-Каранович, а звідти – до Німеччини і врешті, 1946 року – до США. Деякий час мешкали в Елізабеті, згодом осіли у Вероні (обидва міста – у штаті Нью-Джерсі).
Перед від’їздом зі Львова на чужину, 1943 рік. Зліва направо: третій у першому ряді – Святослав Гординський, третя у другому ряді – Мирослава Гординська-Чапельська
На еміграції Мирослава Чапельська займалася перекладацькою діяльністю. Переклала з англійської мови книгу «East Wind, West Wind» нобелівської лауреатки Перл Бак, окремі твори Едгара По, із французької – книгу «Україна моїх блакитних днів» українського художника та мистецтвознавця світової слави Олекси Грищенка. У 1950-х роках друкувала переклади на сторінках англомовного українського квартальника «Ukrainian Quarterly».
Окрім цього, М.Чапельська готувала виставки українського народного мистецтва та виставки історичних костюмів, ляльок (найбільша – в Нью-Йорку, 1954). Також працювала в українських музеях: при єпархії в Стемфорді (уклала каталог колекції українського мистецтва, входила до складу членів ради директорів музею) та при церкві св. Сергія і Бако в Римі (збирала експонати для кардинала Йосифа Сліпого).
Портрет Мирослави Гординської-Чапельської у виконанні Миколи Бутовича, 1942.
До останнього подиху була разом із чоловіком – зуміла пронести їхнє юнацьке кохання крізь усе життя. Пережила Гординського трохи більше, ніж на рік, і померла у серпні 1994 року на 84-му році життя у Ньютоні, штат Массачусетс. Похована на українському цвинтарі у містечку Бавнд-Брук (штат Нью-Джерсі).
Мирослава і Святослав Гординські на порозі свого дому у Вероні (штат Нью-Джерсі, США). Зліва – Володимир Гординський.
Доньки подружжя Гординських мешкають за кордоном: Лада – у Франції (навчалася у Сорбонні, працювала перекладачем у редакції медієвального журналу університету), Лариса – у США (вивчала літературу та мови в Сорбонні, а згодом – антропологію й археологію у Пенсильванському університеті).
ДЖЕРЕЛА:
* Волошин Л. Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові : біограф. слов. учнів. – Львів, 1998. – С. 19–20.
* Енциклопедія Сучасної України. – К., 2006. – Т. 6. – С. 238.
* Енциклопедія Української Діяспори. – Нью-Йорк; Чікаґо, 2009. – Т. 1, кн. 1. – С. 173, 174.
* М.О. Рід о. Івана Шлемкевича // Бучач і Бучаччина : іст.-мемуарн. зб. – Ню Йорк; Лондон; Париж; Сидней; Торонто, 1972 – (НТШ, Український архів). – С. 387.
* Середа О. Чапельська (Гординська) Мирослава // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклоп. слов. – Львів, 2010. – Вип. 17. – С. 311–313.
Світлини:
* Бучач і Бучаччина : іст.-мемуарн. зб. – Ню Йорк; Лондон; Париж; Сидней; Торонто, 1972 – (НТШ, Український архів).
* Гординський С. АНУМ (Спогади про Асоціяцію незалежних українських мистців у Львові) // Сучасність. — 1985. — Ч. 4. — С. 47—65.
* Гординський С. На переломі епох. Літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади / упоряд. Р. Лубківський. – Львів, 2004.
* Святослав Гординський про мистецтво / упоряд. Х.Береговська. – Львів, 2015.
* Творім українську моду // Нова Хата. – 1938 – Ч. 6. – С. 13.
25.04.2017