Яка різниця між кітчем і мистецтвом?

Клаус-Крістіан Карбон

Великдень минув. Зайців, які заселяли вікна і балкони на час свят, знову відправляють у ящики – чекати наступного року. Один із улюблених мотивів серед цих декорацій – так званий заєць Дюрера. Ніхто не сумнівається, що картина «Молодий заєць», яку намалював відомий митець і вчений Альберт Дюрер 1502 року, – це мистецтво. Але чи мистецтвом є й промислово створені пластикові зайці Дюрера? Такі химери пластики та пластику ставлять питання: де закінчується мистецтво і починається кітч?

Акварель "Молодий заєць" Альбрехта Дюрера, 1502 рік. Зображення: /de.wikipedia.org.

Чи кітч починається з пластиковим виробництвом? На прикладі творів Дюрера кітчем мало б бути масове поширення його графіки на листівках, календарях та футболках?

Коли про кітч говорять у мистецькій сфері, то мають на увазі поширення легко впізнаваних мотивів і зображень, що повинні викликати спонтанні позитивні почуття, оскільки тісно пов’язані з приємним або радісним уявленням про ідеальний світ. Джерелом кітчу є традиційні теми і зображення з особливо високим показником впізнаваності.

Чи ми назвемо щось кітчем, сильно залежить від того, наскільки добре ми знаємо кліше відповідної культури. Того, хто зовсім не чув про акварель «Молодий заєць» Дюрера, можливо, навіть зачарує дешева репродукція на металевій тарілці.

На відміну від кітчу, мистецтво обов’язково має бути оригінальним і новаторським, часом навіть замкнутим і незручним. Своїми формальними інноваціями та змістовими ламаннями табу мистецькі твори випробовують наше повсякденне сприйняття. Для сучасників Дюрера польовий заєць або стебла трави, які зображені на акварелі «Великий шмат лугу» («Das große Rasenstück») не були мотивами, гідними відтворення. Самим вибором предметів для своїх картин митець змінив погляд на світ.

Заєць Дюрера демонструє, наскільки навіть революційне мистецтво поступово стає надбанням загалу. Врешті впізнаване мистецьке кліше стає цікавим як кітч, особливо якщо йдеться про милого зайця. І щоб переконати, що це насправді щось гарне і бажане, зайців асоціюють з Великоднем, пошуками цукерок і теплом рідного дому.

Не дивно, що кітч провокує мистецтво: в серпні 2003 року на головній площі Нюрнберга художник Оттмар Гьорль (Ottmar Hörl) у межах своєї інсталяції «Великий шмат зайця» («Das großes Hasenstück») показав 7000 зелених зайців Дюрера з пластику. Твір набув сильного резонансу – а це перший доказ того, що інсталяція не була лише банальною колекцією пластикових зайців, а чимось новим, небаченим раніше. Інсталяція привернула увагу та спровокувала роздуми – не в останню чергу про відносини мистецтва та комерції.

Так інсталяція викликала асоціації, на які не здатні об’єкти кітчу. На відміну від милого великоднього зайчика дома на вікні, інсталяція Гьорля доводить глядачам, що навіть старий митець доби відродження Дюрер все ще здатен схвилювати – коли вишукана композиція поставить під сумнів наші звички зорового сприйняття.

Висновок: навіть вторгнення зелених пластикових зайців може бути мистецтвом, якщо відбувається влітку. За питанням «кітч чи мистецтво» приховуються різні форми естетичного переживання, поле напруги між ностальгією та новизною, звичним і небаченим: кітч – часто емоційний та доступний, забарвлений ностальгією за певністю та приналежністю. Натомість мистецтво звертається до нашої цікавості та потреби бути автономними, до жаги пригод.

Мистецтво розширює горизонти і допомагає нам по-іншому думати, натомість кітч є своєрідною перестраховкою та запобіжником. Зрештою, через кітч ми можемо дізнатися про суть і значення мистецтва більше, ніж через споглядання самого мистецтва. Так, зайці Дюрера – і повчальні, й чарівні водночас.

Claus-Christian Carbon (тримає зайця) і Stefan Ortlieb (фрагмент).