Шахти Львівщини: війна за грошові потоки

На початку березня державне підприємство «Львіввугілля» знову прикувало до себе увагу не лише Львівщини, а й всієї України через аварію на шахті «Степова», що забрала життя восьми гірників. Трагедія та блокування рахунків вуглевидобувної компанії вкотре поставили перед владою та громадою області питання про майбутнє копалень. Однак скидається на те, що у владі триває підкилимна боротьба за те, щоби очолити реформування вугільної галузі – якщо на початку року медіа активно обговорювали проект створення «Національної вугільної компанії», що його просували бізнесмени, пов’язані з нардепом Кононенком, то вже наприкінці лютого міністр енергетики Насалик зареєстрував наказ про створення іншої державної структури – «Української паливно-енергетичної компанії».

Найбільша аварія на «Львіввугіллі»

Вибух газо-повітряної суміші на шахті «Степова» став найбільшим в історії гірництва Львівщини за числом жертв – загинули 8 осіб, майже 30 зазнали травм різного ступеня важкості. На шахті працюють представники двох комісій – урядової та Держпраці, аби з’ясувати причину вибуху суміші повітря та метану.

Одразу ж після вибуху прем’єр-міністр Володимир Гройсман натякав на те, що комісія має відповісти на питання, чому не спрацювали датчики рівня метану. Пізніше очільник Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець заявив, що зник шматок електрокабелю для цих же датчиків, даючи зрозуміти, що хтось намагається сховати кінці і не дати визначити, чи були справними датчики і чи були увімкненими взагалі. Річ у тім, що «Степова» за рівнем метану належить до так званих позакатегорійних копалень, тобто з дуже високим рівнем метану, відтак не виключено, що датчик могли вимкнути, аби мати змогу працювати взагалі. Однак припущення у цьому випадку – справа невдячна: фахівці уже працювали в аварійній лаві, зібрали зразки матеріалів і можуть визначити причину спалаху й обвалу породи. Ці висновки стануть базою для розслідування кримінального провадження, що його відкрила поліція. Правоохоронці мали б поцікавитися ще одним аспектом проблеми – дуже низьким рівнем забезпечення засобами індивідуального захисту. За даними НПГУ, практично для половини гірників таких засобів немає, бо бракує коштів. Перебуваючи на «Степовій», Гройсман пообіцяв, що уряд виділить 200 млн грн на закупівлю цього спорядження.

Для «Степової» та й для всього підприємства аварія – як ніж у спину, адже незадовго до вибуху на шахту надійшли кошти для модернізації та запуску другої лави, завдяки якій копальня могла би суттєво збільшити видобуток вугілля. Натомість зараз доводиться витрачати кругленьку суму на ліквідацію аварії. 

Як кажуть, біда сама не йде – за кілька днів після аварії на «Львіввугіллі» гостро постала проблема невиплати зарплатні. Як виявилося, річ у тому, що за позовом іншої державної компанії «Регіональні електричні мережі» львівським гірникам заблокували рахунки 8 лютого.

​

Згадуваний раніше Михайло Волинець ще до трагедії неодноразово заявляв, що «Львіввугілля» хочуть прибрати під свій контроль так звані «смотрящі». За його словами, йдеться про Андрія Венгрина. За версією Волинця, Венгрин уже провернув таку схему на Волині і зараз сусідня вугільна компанія перебуває у стадії банкрутства.

Натомість голова Львівської ОДА Олег Синютка заявив журналістам, що блокування рахунків  «Львіввугілля» було спробою дестабілізувати ситуацію з видобутком вугілля на Львівщині та спонукати шахтарів до акцій протесту на кшталт тих, які вони проводили торік узимку.

За словами Синютки, ці спроби дестабілізації роботи «Львіввугілля» тривають ще з 2015 року і, на думку голови ЛОДА, є «аферою», пов’язаною з тим, що «Львіввугілля» отримало кошти на модернізацію шахт.

 «Ця афера тягнеться ще з 2015 року. Уже тоді були підготовлені необхідні документи. Відтак виглядає дивно, що упродовж тривалого часу рахунків не блокували, а заблокували тоді, коли підприємству надійшли кошти на модернізацію шахт з метою збільшення видобутку, і сталася трагедія на шахті «Степовій», – заявив голова Львівської облдержадміністрації.

Він також зазначив, що блокування рахунків відбулися лише на «Львіввугіллі» і «Волиньвугіллі», хоча затримки з виплатою зарплат є і на шахтах на сході країни. Проте конкретних прізвищ замовників цих спроб дестабілізації голова ЛОДА не назвав.

Валіза без ручки?

На даний момент вугільна галузь Львівщини та Волині – це доволі заплутаний клубок проблем, що накопичувалися протягом усієї історії незалежної України. Незадовільне фінансування та недалекоглядна приватизаційна політика призвели до того, що шахти Львівщини радикально скоротили обсяги видобутку вугілля. Якщо раніше лише «Степова» видавала на-гора 2,5 млн тонн на рік, то у 2016 році всі шахти підприємства видобули 1,4 млн тонн.

Значною мірою такий стан пов’язаний з приватизацією генераційних потужностей Західної України структурами Ріната Ахметова. Шахти Львівсько-Волинського басейну від початку були «заточені» на постачання своєї продукції для потреб місцевих ТЕС у Добротворі та Бурштині, однак приватизація «Західенерго» суттєво розірвала цей природний ланцюг, відтак копальні довкола Червонограда втратили ринок збуту. Адже, як зазначив у коментарі Z експерт в енергетичній галузі Андрій Герус, вугілля з шахт Ахметова суттєво дешевше за львівське, відтак завезення на ТЕС Галичини 4–5 млн тонн із Донбасу вигідне, попри величезне транспортне плече.

«Вони (структури Ахметова – Z) хочуть брати зі своїх шахт. І тут треба розуміти, що на "Павлоградвугіллі" собівартість вугілля становить 800 грн, а у Львівсько-Волинському басейні може доходити до двох тисяч. Тобто різниця велика – і їм вигідніше брати своє вугілля, бо якщо вони цю ціну закладають в тарифи по формулі "Роттердам+", то заробляють велику маржу на своєму вугіллі», – розповів Андрій Герус.

Якщо після Помаранчевої революції спочатку чиновники говорили навіть про будівництво нової шахти на Львівщині та добудову шахти №10 на Волині, то за часів Януковича планували масштабну приватизацію державних копалень (шахти №10 не збудували й досі). При цьому роль львівських шахт була суто допоміжна, бо ж головним призом були копальні Донбасу. Однак війна змістила акценти – вугілля із Західної України набуло більшої ваги у загальному балансі, адже запаси копалень області становлять щонайменше 500 млн тонн і за відповідного технічного переоснащення видобуток тут міг би суттєво зрости.

Проте перспектива має свою ціну. Із семи шахт «у плюс» працюють тільки три, а зношеність обладнання сягає майже 70%, що перетворює роботу гірників ледь не на щоденну російську рулетку.

Протест червоноградських шахтарів у Львові

На модернізацію обладнання копалень «Львіввугілля» потрібно понад 800 млн грн, а ще суттєвим чинником є борги підприємства, які, за словами генерального директора «Львіввугілля» Андрія Дяченка, сягають майже 1,3 млрд грн.

«Нам не вистачає обігових коштів, щоби виплачувати борги, яких загалом на сьогодні є близько 1 млрд 300 млн грн», – сказав Андрій Дяченко. За його словами, щомісяця підприємству необхідно близько 120 млн грн на виплату зарплат, оплату електроенергії та поточні видатки.

Саме тому вихід підприємства на самоокупність за теперішніх умов може бути доволі проблематичним, навіть попри підвищення ціни на вугілля до 1370 грн за тонну. Попри це собівартість видобутку тонни вугілля минулого року становила понад 1,5 тис. грн, а на деяких шахтах вона сягала ледь не двох тисяч. Деякий прорив можливий за умов інвестування коштів у перспективні шахти, і за рахунок збільшення видобутку там можна буде певний час покривати збиткову роботу на інших копальнях. Однак в умовах суворого дефіциту коштів у бюджеті вічно так тривати не може, тож раніше чи пізніше держава змушена буде вдаватися до непопулярних кроків, тобто закриття нерентабельних копалень.

Перетягування вугільної ковдри

У профільному міністерстві, здається, мають стратегічне бачення галузі, однак поки що іде традиційна підкилимна боротьба за механізми та контроль над грошовими потоками.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик дивиться в майбутнє з оптимізмом. «Ми поставили завдання збільшити видобуток вугілля практично на 60-80%, і спільними зусиллями нам вдасться досягти такого результату», – цитує його слова прес-служба міністерства.

На думку Насалика, роботу державних шахт слід оптимізувати. За словами міністра, гостро стоїть також питання проведення реструктуризації вугільних підприємств, і цього року будуть здійснені відповідні заходи.

На початку року ЗМІ активно обговорювали тему створення нового парасолькового підприємства для всіх державних копалень під назвою «Національна вугільна компанія». За даними «Економічної правди»,  номінальним автором проекту було міністерство, але насправді за ним стояв близький до президента бізнесмен та народний депутат Ігор Кононенко через Віталія Кропачова, який веде переговори про купівлю збагачувальної фабрики у Червонограді. 

Щодо компанії планувалося, що всі шахти ввійдуть до її складу як відокремлені підрозділи, відтак за рахунок оптимізації апарату можна буде зекономити до 200 млн грн. Крім того, всю соціальну інфраструктуру шахти мали б передати на баланс органів місцевої влади.

Як писала «ЕП», проти цього проекту виступив міністр Насалик з огляду на те, що нібито не хотів брати відповідальність за скорочення щонайменше 3,5 тисячі осіб з одного боку, а з іншого – міністр вважав, що створення НВК не вирішить головної проблеми галузі – залучення інвестицій в капітальне будівництво та розвиток шахт.

Матеріальний вираз цей спротив отримав наприкінці лютого, коли було зареєстровано наказ міністра про створення «Української паливно-енергетичної компанії». У документі не було конкретизовано ані чіткого поля діяльності нової компанії, ані підприємств, що ввійдуть до її складу, однак можна припустити, що Насалик має свій план і користуючись проблемами в коаліції, матиме шанси для його реалізації.

Водночас Андрій Герус у коментарі Z зазначив, що для шахт Львівщини принципового значення не має, чи буде створено нове об’єднання державних вугільних активів чи ситуація залишиться без змін, бо головне – щоби кошти, виділені на модернізацію копалень, закупівлю обладнання і т. д., доходили повністю та використовувалися прозоро і ефективно.

«Я не бачу, які революційні зміни це принесе. Тут справа не в компаніях, а в тому, щоби змінити підходи та принципи, щоби кошти використовували прозоро, щоби вони доходили за призначенням і щоби ті кошти максимально ефективно використовували для закупівлі нового обладнання. А через які компанії це буде іти, через нову чи старі, не важливо – головне, щоби вони по дорозі не осідали, а доходили до кінцевої точки призначення», – наголосив Андрій Герус.

На думку експерта, все одно частину копалень на Львівщині та Волині доведеться закрити. «Немає чорного та білого, не треба впадати в крайнощі. У нас є декілька шахт із виснаженими запасами і з великою собівартістю – вони безперспективні. Тому їх треба поступово виводити, реструктуризувати та пропонувати людям іншу роботу. Треба чітко подивитися, що закривати, а що залишити», – вважає експерт.