Сніг

Для В.

ти вбрана у білий весільний сніг

я навіть лисиць рудавих не приберіг

– знаєш вельон тобі пасує –

тобі пасує моя печаль – мій стих

що на очах твоїх золотих

що на серці яке зимує

гори які обступили тебе і хвоя

тіло твоє тонке з тобою

–я на поромі: Нью-Йорк-Мангеттен–

–волога рука і болонья–

–шерехка від першого снігу долоня–

-мокрі твої черевики й гетри–

читати і дихати – все на одинці

які в твої сни заглянуть лисиці?

–і солодкі слова і гострі парфуми –

плечі волосся обліплено снігом

і біжу за тобою лисячим бігом

і скеровую в гори усі ці пороми

як з тобою петляти шляхами гірськими?

чи бродити медами й снігами гіркими?

і тримати тебе як сніжинку?

першу – ту що летить навскоси

я стою в цих снігах густих

і дивлюсь на засніжену жінку:

і цей шалик картатий тобі до лиця

і лисиці біжать по наші серця

–біле білим це крижмо–

і якщо будем жити з тобою в горах

наші вівці – що люблять горох

будуть з цукру і білого рижу