З вигляду звичайні машинки «на пультах», а насправді складні механізми, якими керує не людина з «дистанційкою» в руці, а «штучний інтелект». Змагання таких роботів відбулися днями в Івано-Франківську. Перемогу здобула команда господарів змагань. Організатори кажуть, що ці змагання — дуже добра практика з набуття навичок проґрамування, робототехніки, виготовлення систем зі «штучним інтелектом». Українські студенти мають змогу отримувати добрі теоретичні знання, а от практикуватися їм нема де. Для цього й проводять Roborace-2013.
5-й етап відкритого чемпіонату з перегонів роботів завершився перемогою господарів — команди TopNode з Івано-Франківського інституту менеджменту та економіки «Галицька академія». Команда також веде перед за загальною кількістю балів усіх попередніх етапів змагань. Загалом у змаганнях в Івано-Франківську взяли участь 13 команд із Західної України. Крім господарів, були ще гості зі Львова та Чернівців. Планували участь команди з Білорусі, але, як пояснили організатори, білоруси затрималися в дорозі. За результатами всіх етапів змагань буде визначено абсолютного переможця.
Попередні етапи чемпіонату відбулися в Тернополі, Чернівцях, Львові та Коврові (Росія) за правилами, дуже наближеними до «Формули-1». Єдина відмінність — машинами керує «штучний інтелект». Інші прийоми — як-от дистанційне керування — заборонені. Саме «штучний розум» розпізнає маршрут, обирає оптимальну швидкість і долає перешкоди на треку. Учасники кажуть, що найголовнішими для перемоги характеристиками є витривалий двигун, надійна система живлення і вдалий вибір методу розпізнавання перешкод і кордонів треку. Робот, який пройде за найкоротший період часу визначену кількість кіл, стає переможцем. Треки на всіх етапах змагань різні. Тож пристосувати машину до певної траєкторії руху неможливо.
Готує ці змагання громадська організація «Асоціація робототехніки», створена три роки тому саме під ідею проведення таких змагань. Вона має кілька філій у Західній Україні (Чернівці, Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ). Нещодавно її представництво з’явилося в Києві.
Як розповів «Z» член «Асоціації робототехніки», кандидат технічних наук Степан Мельничук, від 2011 року змагання вийшли на міжнародний рівень: «В нас є постійні команди з Білорусі, Росії, час від часу участь у змаганнях беруть команди з Польщі та Румунії. Пробуємо далі розширювати географію змагань... Один із вищих навчальних закладів з ПАР зацікавився нашим чемпіонатом. Нас попросили надати їм умови та правила. Тільки не знаю, наскільки реально туди з’їздити, чи щоб вони приїхали до нас. Можливо, з часом…».
Восени Roborace відбувся в Красноярську (Росія) — в межах Сибірського роботехнічного фестивалю «Роботех».
Такі змагання — це мотиватор для молоді застосовувати свої знання на практиці. «В інституті, коли дитина вчиться на технічних спеціальностях, одна справа сходити на олімпіаду, коли дають якісь абстрактні задачі, які, можливо, ніколи не попадуть в життя, а інша справа — це практичні задачі, які треба комплексно вирішити ось тут, на треку. Фактично ми проводимо одночасно олімпіаду з програмування, робототехніки, системотехніки та штучного інтелекту», — пояснив Степан Мельничук.
Впевнений у перспективності таких змагань для студентів і проректор «Галицької академії» Василь Глібчук. «Наші студенти вчаться створювати програмні продукти. Такі вміння їм принесуть моральні і матеріальні зиски та блага в майбутньому. Середня заробітна плата програміста в Україні вийшла на рівень 12 тисяч гривень. Причому це стосується молодих спеціалістів — 26–27 років. Ось вам і практична сторона медалі програмування. В Івано-Франківську грамотних спеціалістів з програмування забирають після кількох років навчання з руками і ногами. Це дуже перспективно».
Щодо розвитку самої робототехніки, то, як запевняє Степан Мельничук, у цьому напрямку є перспективи: «Стереотип щодо вигляду робота у людей склався дуже вузький. Ніхто не задумується, що розсувні двері у супермаркеті – це теж робот. Роботизованих моментів у нашому житті є дуже багато. Не знаю, чи саме в Україні виробляють такі розсувні двері, але автоматизовані системи для різних виробництв є й українського походження. Крім того, наші спеціалісти працюють через аутсорсинґ. Українські фірми розробляють на замовлення за кордон і програми, і роботів, і таке інше. Не принципово, де ви живете, головне, щоби був замовник».
Змагання відвідав Євген Вершинін, представник однієї з компаній міста, що займається розробкою ПЗ. Він розповів «Z», що всі їхні працівники є випускниками франківських вишів: «Наші студенти, порівняно з іноземними, мають добрий рівень теоретичних і базових знань, можливо, навіть фундаментальних знань з вищої математики, у сфері алгоритмів та програмування. Але їм не вистачає практичних навичок. Практику їм доводиться проходити вже на робочому місці. А такі змагання надають дуже багато практичних навичок, які допоможуть конкурувати на найвищому рівні - на міжнародному ринку». Хоч, як каже пан Вершинін, і в Україні замовлень вистачає, зокрема, й державних. Здебільшого це стосується до програмування, а власне робототехніка розвивається меншою мірою. Попри те, пан Вершинін налаштований оптимістично — каже, що через декілька років в Україні буде шалений попит на розробників робототехніки, і тому така робота є дуже перспективною.
08.04.2013