Посада прокурора Львівської області нагадує «недобру квартиру» на вулиці Садовій у романі «Майстер і Маргарита» - всі її пожильці невідомо куди зникали через певний час. В будинку на проспекті Шевченка з весни 2014 року маємо уже п’ятого керівника, та й тому дали час лише до осені, щоби досягти того, що мали би зробити всі попередники пана Квятківського – очистити систему та нарешті почати ловити «велику рибу».
Юрій Луценко із Олегом Синюткою на презентації нового прокурора, Юрія Квятківського
Домашнє завдання на літо
Попри формальну складність роботи для нового прокурора, завдання перед ним стоять максимально прості – очищення прокуратури від компрометованих співробітників та, як це окреслив пан генеральний прокурор, «полювання на велику рибу».
«Два завдання: перше – очистити систему для відновлення довіри, друге – ловити велику «рибу». Прізвища риба немає. Коли ми йдемо на рибалку, мріємо про велику рибу… Риба не тільки у Львові. Вона є на Львівській митниці, у львівських лісах, на львівських землях, в офісах будь-якого рівня. За це літо має бути зроблена системна робота не щодо персоналій, а щодо організацій, які дозволяють розкрадати», – сказав Юрій Луценко.
За словами Луценка, «дві бандитські групи під політичним прикриттям як функціонували, так і функціонують; земля, ліс як розкрадалися, так і розкрадаються; хабарі як бралися, так і беруться».
Він також заявив, що всі заступники нового прокурора написали заяви про відставку і те ж саме буде з керівниками всіх місцевих прокуратур.
«Я не маю до них серйозних претензій по службі, але я не маю жодного факту, за що би міг їх похвалити. Те саме стосується місцевих прокурорів – їх є 10. У мене немає до них серйозних зауважень по службі, але я не маю за що їх похвалити. Це значить, що їх немає», – заявив Луценко.
А очищенням у прокуратурі опікується Петро Шкутяк (на знимці – позаду Квятківського)
Насамкінець Луценко показав пряника і батіжка. Мовляв, якщо у Львові на хабарях високопосадовців будуть ловити правоохоронці з Києва, то відповідати будуть всі місцеві еліти – і політичні, і правоохоронні. А коли це робитимуть самі правоохоронці Львівщини, то отримуватимуть «подяку і медаль».
Чим запам’яталися попередники
Заміна обласного прокурора після призначення очільником ГПУ Юрія Луценка була питанням часу. Новий генеральний прокурор зізнався у Львові, що має кілька місяців для того, щоби досягнути результату, відтак потребує в ключових регіонах людей, на яких може спертися і яким може довіряти. Саме тому Юрій Квятківський радикально змінив східний кордон України на західний. Бо Луценко знає його давно і довіряє. А крім того, пошук нового прокурора відбувався під гаслом «максимально віддалений від місцевих еліт». І недаремно, адже за призначення його попередника відбувалися справжні підкилимні баталії між двома впливовими, хоч і неформальними групами у Львові, які потім вилилися у «батл» під час представлення пана Мякішева.
Власне кажучи, це було все, чим черговий «новий» прокурор Львівської області й запам’ятався. Кілька десятків активістів, зокрема, представники ГО «Розвиток громади», «Рабів до раю не пускають», Спілки учасників АТО увійшли до залу, де мало відбутися представлення, зайняли місця в президії і заявили, що таким чином протестують проти «непрозорого призначення».
На доказ серйозності намірів вони принесли із собою яйця, томатний сік і гроші «на квиток до Житомира».
Керівник ГО «Рабів до раю не пускають» Іван Спринський, пояснив тоді журналістам, що протест зумовлений тим, що Мякішев є людиною Шокіна і його призначення не обговорювали з «громадськістю Львівщини».
Однак за кілька тижнів запал минув і прокурор зміг спокійно почуватися у службовому кабінеті. Щоправда, львівський вояж не тривав довго і «квиток» до Житомира йому виписали з Києва.
Мякішев був не першим прокурором Львівської області в пост-революційний час, якому влаштували «авантуру». Першим за рік до того постраждав старожил прокуратури Львівщини Володимир Гураль. Його призначення стало шоком для Львова, адже до цього Гураль обіймав посаду в Генпрокуратурі, що була зв’язана зі справами проти учасників Євромайдану.
Саме тому під час представлення нового прокурора стався нечуваний до того казус – Гураля буквально виштовхали зі зали Палацу залізничників.
Тодішній керівник «Правого сектора» у Львові Ігор Коцюруба сказав після інциденту, що це було зроблене, аби показати, що «львівська громадськість таких людей просто викине з міста». Коцюруба тоді казав, що фактів про Гураля «є море», але це не завадило останньому перебувати в прокуратурі Львівщини до 7 липня того ж року на посаді очільника прокуратури Львівщини.
Прокурор Гураль ще відзначився тим, що був єдиними керівником прокуратури області, за якого на вході в установу з’явилася «вертушка», як захист від «набридливих» активістів. А крім того, він став чи не єдиним керівником прокуратури, якого після перебування на «першій» посаді перевели на сходинку нижче, першим заступником Миколи Гошовського.
Гошовський разом з Гуралем та іншими трьома заступниками став знаменитим через закон про люстрацію – у жовтні 2014 року їх усіх звільнили з огляду на те, що вони займали відповідні посади в органах прокуратури за часів В.Януковича.
До речі, Гошовський, якого призначили на 5 років, публічно обіцяв боротися з корупцією і не тиснути на бізнес.
«Я обіцяю, що при мені не буде ніяких корупційних дій прокуратури. Всі знають, що я ніколи не брав і не братиму гроші за посади. Не буде ніяких пресувань і впливу на бізнес», – сказав він під час представлення. Та реалізувати свої наміри до кінця йому так і не вдалося через закон про люстрацію. Цікаво, якщо закон про люстрацію скасують, чи це означатиме, що Гошовського разом з Гуралем автоматично повернуть на посади, з яких їх звільнили?
Два місяці у прокуратурі Львівської області панував перехідний період, аж поки в грудні не з’явився кандидат – Роман Федик, якого з тодішнього Дніпропетровська вижила команда Коломойського.
Роман Федик не пасував дніпровському «жидобандерівцеві», тож його почали активно цькувати з різних боків. Упродовж кількох місяців місцеві активісти домагалися звільнення Романа Федика з посади прокурора, висуваючи звинувачення в «кришуванні» наркоторгівлі, корупції та знущаннях над підлеглими.
Прокурор Федик запам’ятався не тільки тим, що його представлення відбулося відносно спокійно. Незабаром він дав інтерв’ю газеті «Високий Замок», в якому оповів, що поновлює справу вбивства композитора Володимира Івасюка.
«Сьогодні можу заявити, що нам вдалося знайти свідків вбивства Івасюка працівниками КДБ. Оскільки справа стосується працівників спецслужби колишнього СРСР, матеріали розслідування ми передали військовій прокуратурі», — розповів в інтерв’ю Роман Федик. Однак про результат розслідування до цього часу не було оголошено.
Крім того, за часів.Федика прокуратура подала позов до Львівського окружного адміністративного суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність міськради та зобов’язати Львівську міську раду визначити межі історичного ареалу міста Львова і віднести його земель до історико-культурного призначення.