Безумовний дохід: цифри не складаються

Ініціатори воліють підтримувати свою арґументацію на рівні принципу, а не залазити в брудну практичність.

 

 

На референдумі 5 червня швейцарські виборці вирішать, чи запроваджуватити «безумовний базовий дохід». У запропонованих реформах системи соціального забезпечення всі мешканці мали би бути наділені правом на ґарантований дохід від держави на рівні 30 тисяч швейцарських франків ($ 30 275) на рік — беззастережно.

 

Поняття безумовного базового доходу обговорювалося десятиліттями. Він має свою атракційність для людей з обох кінців політичного спектру. Для лівих це є пропозицією простої і вичерпної відповіді на страхи про бідність і нерівність. Для правих цей план добрий тим, що звільняє від соціальних зобов'язань з мінімальним втручанням в особисті справи.

 

Відновлена ​​популярність цієї ідеї — частина загальної антипатії до мейнстріму політики, що заливає Захід. Берні Сандерс, претендент на президентського кандидата від Демпартії, висловив симпатію щодо безумовного базового доходу, не доводячи її до схвалення. Поборником ідеї є Яніс Варуфакіс, колишній міністр фінансів Греції. Схема стає імовірнішою, асоціюючись із розхваленою бразилійською, хоча цілковито відрізняється від bolsa família,  що забезпечує готівковими трансферами бідні сім'ї з дітьми взамін на зобов'язання перебування їхніх нащадків у школі.

 

Все ж проста арифметика показує, чому ці схеми не можуть працювати. Визначте і запишіть, яка частка середнього доходу на душу населення підходила б для безумовного базового доходу. Пересічно виглядає 30 відсотків; чи, можливо, розумніше 50 відсотків?

 

Записане вами число є часткою національного доходу, який був би адсорбований витратами на безумовний базовий дохід. Швейцарський уряд визнав, що витрати на соціальне забезпечення приблизно подвоються.

 

Щоб побачити евентуальну при тому середню ставку податку, додайте сюди частку національного доходу, що йде на іншу діяльність держави — освіту, здоров'я, оборону чи транспорт. Отож: або базовий дохід неймовірно низький, або витрати на нього неймовірно високі.

 

Більшість захисників безумовного базового доходу воліють підтримувати свою арґументацію на рівні загального принципу, а не залазити в брудну практичність цифр. Швейцарські прихильники пояснюють, що безумовний базовий дохід «випливає з загального фундаментального демократичного права, Права на Життя».

 

Але навіть вони узгоджують ідеали з реалізмом. Очевидно, діти мають отримувати менше. На жаль, і це базовій математиці не поможе: навіть дитячих 50% від середніх ставок не досить для забезпечення ідеалів; і так само для літніх людей.

 

Швейцарські прихильники референдуму вирішують цю дилему, кажучи, що ви не маєте права на базовий дохід, якщо вже місячно отримуєте 2 500 швейцарських франків від роботодавця. Мало того, що це істотно зменшує витрати, — це матиме й соціальні наслідки, про які прихильники лірично парафінять: «Зарплата в приватному секторі буде звільнена від забезпечення засобів існування працівника».

 

Можливо, автори справді розуміють радикалізм цієї пропозиції. Тут не може бути ніяких позицій з низькою оплатою чи частковою зайнятістю. Мало хто збирає сміття чи розкладає товар на полицях в супермаркеті з любові до роботи. Тобто така зайнятість мусить оплачуватися більше за ґарантований безумовний базовий  дохід. Наслідком буде вище безробіття і радикальна редистрибуція доходу.

 

Повернімось у реальний світ: є два способи оцінити доматорські потреби для досягнення добробуту. Континґентна запомога базується на адресних причинах бідності — старість, безробіття, непрацездатність, великі або неповні сім'ї. Але ж дорого і недоцільно субсидувати Воррена Баффета, Руперта Мердока чи королеву просто тому, що вони люди похилого віку. А запомоги, прив'язані до рівня доходу, безпосередніше спрямовані на бідність, але зменшують стимули до праці.

 

Системи соціального забезпечення всюди використовують обидва типи інформації — і пов'язану з континґентністю, і пов'язану з доходом — щоб збалансувати витрати й ефективність. Саме тому вони є неминуче скомплікованими.


John Kay
With a basic income, the numbers just do not add up
The Financial Times, 31.05.2016
Зреферував О.Д.

 

02.06.2016