(див. попередній текст — Ринкову економіку визначає хаотична еволюція)
Розбагатіти можна, створивши багатство або привласнивши статок, який створили інші. Якщо багатство, створене іншими, привласнюють незаконно, цей процес називають крадіжкою чи шахрайством. Якщо це роблять у межах закону – то це гонитва за рентою.
Ренту збирали в усі часи найрізноманітнішими способами. Замки, що стоять на високих берегах Рейну, найстарішої торговельної артерії Європи, збудували ті, хто вимагав данину з кораблів, що проходили повз них. У деяких країнах бізнес і політика досі зосереджуються на збиранні ренти, а не на створенні статку. І це зазвичай пояснює, чому одні країни є багатими, а інші – бідними.
Гонитва за рентою – одна зі складових ресурсного прокляття. Наявність нафти чи інших природних ресурсів знижує рівень життя населення, тому що вона відволікає людей від створення багатства і провокує гонитву за рентою. На жаль, іноземна допомога бідним країнам зумовлює ті самі наслідки.
У менш розвинених країнах гонитва за рентою – це відкати за урядовими контрактами, привласнення державних активів олігархами або родичами політиків.
У більш розвинених економіках це складніший бізнес. Замість 10% від продажу зброї 7% стягують за щось інше. Ренту отримують частіше опосередковано зі споживачів, ніж напряму від уряду: через захист від конкуренції іноземних виробників або нових гравців на ринку та протести за продовження чинності прав інтелектуальної власності. Ренту можна гарантувати шляхом стягування з уряду грошей за збереження зайвих робочих місць під час кризи.
Гонитва за рентою виникає там, де економічна сила сконцентрована чи то в руках держави, чи в руках великого приватного бізнесу, груп компаній, що співпрацюють або змовляються. Концентрація приватної економічної сили часто дуже живуча. Цю проблему широко визнавали в позолочений вік США [1870–1889 рр. – Z]. Цілком обґрунтовані побоювання полягали в тому, що нувориші – Рокфеллери, Карнегі, Вандербільти – використають свої статки, щоби посилити свій політичний вплив і збільшити власну економічну потужність, спотворюючи і ринки, і демократію. Найхарактерніший приклад нашого часу – Росія.
Але й Америка має власне нове покоління шукачів ренти. Сучасними відповідниками замків на Рейні є зали очікувань першого класу та корпоративні літаки. Їхні завсідники та пасажири – це інвестиційні банкіри й гендиректори корпорацій.
Стримування рентної поведінки потребує децентралізації економічної сили. Стримувати необхідно й економічні повноваження держави, і владу великого бізнесу. Необхідно суворо захищати межі між державою та бізнесом, потрібна суміш зовнішнього нагляду і внутрішніх правил, спрямована на обмеження жадібності окремих співробітників великих організацій, які прагнуть загарбати корпоративну ренту. Суворе дотримання цих правил відрізняє конкурентну ринкову економіку від режиму laisser-faire. І це велика відмінність.
Приватизація і розділення монополій обмежили поведінку держслужбовців, зорієнтовану на ренту. Але стрімко зросли масштаби дій зі збору корпоративної ренти й індивідуальна гонитва за нею серед топ-менеджерів.
Ознаки цього можна розгледіти у збільшенні оборотів лобістського бізнесу у Вашингтоні, переповнених ресторанах у Брюсселі, структурі таких галузей, як фармацевтика, медіа, оборонна промисловість, сектор фінансових послуг, і тому такими високими є бонуси топ-менеджерів.
Оскільки потужність інноваційної економіки залежить від нових людей, які приходять на ринок з новими ідеями, державі дуже важливо протистояти концентрації економічної сили. Позиції, орієнтовані на захист бізнесу, варто відрізняти від політики, спрямованої на захист ринку. За десятки років, що минули від моменту падіння Берлінського муру, це розрізнення почало зникати.
Розповідають історію про російського політика, який відвідав США після розпаду СРСР і запитав: "Хто відповідає за постачання хліба у Нью-Йорк?" Бюрократ не знав, як працюють ринки, а перед нами загроза забути це. Суть вільноринкової економіки не тільки в тому, що її не контролює держава, а й у тому, що цього не робить і жодна з груп приватних гравців.
John Kay
Powerful interests are trying to control the market
The Financial Times, 11.11.2009
Зреферував: Омелян Радимський
03.11.2017