Чому лідери бізнесу часто зазнають невдачі, застосовуючи свою майстерність у політиці?     Після провалу народного повстання в Східній Німеччині 1953 року, Бертольд Брехт уїдливо писав:   .... нарід Втратив віру в уряд І лиш подвоївши зусилля Можна її вернути. Але чи не простіше Було б, щоб уряд розпустив свій нарід І вибрав інший?

  Том Палмер, американський лібертаріанець, приїхав до Лондона, щоб засудити "транскордонну рушійну силу крадіжок, деградації, маніпулювання і соціального контролю, яку ми називаємо соціальною державою [welfare state]".  

(див. попередній текст — Ринкову економіку визначає хаотична еволюція)   Розбагатіти можна, створивши багатство або привласнивши статок, який створили інші. Якщо багатство, створене іншими, привласнюють незаконно, цей процес називають крадіжкою чи шахрайством. Якщо це роблять у межах закону – то це гонитва за рентою.  

  Падіння Берлінського муру в листопаді 1989 року було визначальною економічною подією нашого часу. Вона ознаменувала кінець найбільшого контрольованого експерименту в історії суспільних наук – поділ Німеччини на дві економічні зони, зону централізованої планової економіки та зону ринкової економіки. Після 40 років різниця в рівні життя між двома була настільки сильною, що експеримент завершився.  

  Багато людей недооцінюють той внесок, який хвороби роблять в економіку. У Великобританії понад мільйон осіб зайняті у діагностуванні та лікуванні недуг та догляді за хворими. Тисячі людей будують лікарні та операційні, і багато малих та середніх підприємств виробляють товари для медзакладів. На лікування хвороб припадає близько 10% британської економіки: уряд недостатньо сприяє розвитку недуг.  

 

  Якось, коли рейс easyJet до Лондона затримав снігопад, я скористався — хоч ненадовго — можливістю пройти повз інших нетерплячих пасажирів та всівся, щоб зануритися у читання нещодавно виданої книжки американського філософа Майкла Сендела "Що не можна купити за гроші". Я заплатив easyJet €12 за привілей прискореної посадки у літак.  

 

Зі збірника «Економічні ідеї, про які треба забути» ​  

Чому Європейський Союз не є і не повинен бути Сполученими Штатами Європи.     Є багато візій економічного та політичного майбутнього Європи – що різняться між собою, деякі – пов’язані, але відрізняються одна від одної, інші – несумісні.