Джон Кей

 

Падіння Берлінського муру в листопаді 1989 року було визначальною економічною подією нашого часу. Вона ознаменувала кінець найбільшого контрольованого експерименту в історії суспільних наук – поділ Німеччини на дві економічні зони, зону централізованої планової економіки та зону ринкової економіки. Після 40 років різниця в рівні життя між двома була настільки сильною, що експеримент завершився.

 

Але чому? Популярна карикатура ринкової економіки вбачає у жадобі домінанту людської мотивації. Найлегше досягнути економічного прогресу, визнавши реальність і наклавши мінімально можливе число обмежень. Це економіка Нігерії та Гаїті, і вона не працює. Це також середовище племені ік, які живуть у горах, його описав антрополог Колін Тернбулл, та банку Lehman Brothers – про нього розповів колишній віце-президент банку Лоренс МакДональд. Там це також не спрацювало.

 

Продуманіший аналіз успіхів ринків має три елементи. Ціни діють яко сигнали – путівником для розміщення ресурсів є радше ціновий механізм, аніж централізоване планування. Ринки – це процес відкриття: економіка адаптується до змін за допомогою хаотичного процесу експериментування. Третій елемент – це здатність ринку здійснити дифузію політичної й економічної сили. Це найефективніший спосіб захистити суспільство від охочих до ренти – культури, де головний маршрут до багатства є не його створювати, а паразитувати на багатстві, яке створили інші.

 

Сучасні економічна теорія й економічна політика забагато уваги приділяють цим першим елементам. Але другий і третій, можливо, важливіші. У підсумку і прихильники, і критики ринкової економіки плутають політику, що сприяє бізнесу, з проринковою політикою. Ця плутанина зашкодила соціальній і політичній леґітимності ринкової економіки та спричинила серйозні помилки.

 

Фрідріх фон Гаєк – найкрасномовніший тлумач ринку як процесу відкриття. Його аргументи не залежали від досвіду, але підтверджені фактами. Тепер, розглянувши невдачі східного блоку повоєнної доби, ми маємо чіткіші свідчення того, яким чином ці планові економіки зазнали невдачі в розвитку, не тільки у виробництві споживчих товарів, а й у бізнес-методах і майже в усіх сферах прикладних технологій, не пов’язаних зі створенням зброї.

 

Централізовані системи надто мало експериментують. Вони знаходять причини, чому нові пропозиції зазнають невдачі, і найчастіше вони мають рацію. Але ринкові економіки процвітають завдяки постійному нелогічному оптимізму. І коли часом експерименти успішні, їх швидко імітують.

 

Якщо ринкові економіки найкращі в генерації та поширенні нових ідей, то вони також найкращі в утилізації хибних ініціатив. Чесний зворотний зв’язок, як можуть засвідчити британські радники уряду з питань фармацевтики, небажаний у великих бюрократіях. В авторитарних режимах таке повідомлення може бути фатальним для людини, яка його принесла.

 

Найчастіше інновації, що порушують спокій, потрапляють на ринок за допомогою новоприбулих. Здоров’я ринкової економіки залежить від постійного надходження ідей, часто з непередбачуваних джерел. Якби в 1970-х роках ви планували майбутнє комп’ютерної індустрії, чи запитали б ви думки Білла Ґейтса та Пола Аллена? Якби в 1980-х рр. планували майбутнє європейської авіації, чи запитали б ви думки Майкла О’Лірі чи Стеліоса Хаджі-Іоанни? Якби в 1990-х ви планували майбутнє роздрібної торгівлі, чи запитали б думки Джефа Безоса? Звичайно, ні: члени політбюро, кабінету міністрів чи ради керівників великої компанії запитали б у старших чоловіків у таких самих костюмах, що й у них.

 

Ринки не є добре змащеною машиною: це мінлива, адаптивна біологічна система. Плюралізм є їхньою мотивуючою силою, їхня суть – хаотична, їхньому розвитку притаманна непевність. Якби ми могли передбачити еволюцію ринків, ми взагалі не потребували б ринків. Наступного тижня я зроблю огляд іншої частини історії ринку – бар’єрів для шукачів ренти.

 


John Kay
Chaotic evolution defines the market economy
Financial Times, 04.11.2009
Михайло Мишкало

 

26.10.2017