Понад полем смерть іде,
Де косою поведе,
Кропить кров і безлїч слїз
Той покіс.
Плаче матїнка стара,
Плаче жінка і сестра:
Син до дому й муж не йде —
Й не прийде.
Плачуть зморені дїтки,
Безталанні сирітки:
Хто пригорне їх тепер?
Тато вмер!
На крівавім тім ланї
Ляг в могилонцї на днї,
Кровцю випила земля —
Не своя.
З тої крови на веснї
Квіти виростуть дивні;
На Вкраїнї буде май —
Воля! Рай!
[Вістник Союза визволення України]
28.05.1916