Зміщення акцентів

Майбутній Фукуяма писатиме свій «Кінець історії» охрою на стіні печери або, якщо пощастить, клинописом на глиняній табличці. Сучасний Фукуяма ще встигне написати черговий бестселер під назвою «Гаплик історії». Огляд подій тижня в Україні.

Близькосхідне тижня

Війна також любить тишу, і поки Єрусалим і Тегеран перевіряли, в кого ППО краща, в Києві робили спроби зрозуміти, що наговорив посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський.

В інтерв’ю Марічці Довбенко дипломат був несподівано багатослівним. «Тоді (на початку 1990-х рр. – авт.) ми отримали від Сполучених Штатів системи Patriot. І, до речі, ці системи зараз знаходяться в Україні. Це ізраїльські системи, які були на озброєнні Ізраїлю на початку 1990-х. Ми погодились їх передати Україні. І про це, на жаль, не дуже багато говорили. Але коли кажуть, що Ізраїль не допоміг у військовому плані, – це не так, це неправда».

Про те, чи чесність є найкращою політикою, вирішили перевірити в ізраїльському виданні Ynet – і зробили офіційний запит до місцевого міністерства закордонних справ. Колеги Бродського поінформованістю та відвертістю посла трохи здивувалися, але врешті витиснули з себе офіційне повідомлення: «Ці заяви не відповідають дійсності. Ізраїль не передавав Україні системи Patriot».

Майже тиждень всі зацікавлені робили спроби допетрати, що ж власне хотіли сказати ізраїльські дипломати і головне – де ті Patriot’и, які бродять між Середземним морем і Персидською затокою ще з часів «Бурі в пустелі»? Врешті оригінальну версію запропонували у Forbes. Тут дійшли висновку, що Ізраїль не хоче визнавати своєї допомоги в посиленні української ППО, аби не псувати відносини з РФ, а вже чи передавали вони нам системи повністю, чи тільки ракети – то питання восьме. 

У публікаціях про все, що стосується Ізраїлю зокрема і Близького Сходу загалом, багато конспірології, а ті, хто цікавиться більш приземленими речами, після початку чергової серії війни відкрили для себе (чи пригадали), що таке «мамад» та «мамак» і що колись на наших теренах їх обіцяли вирощувати.

Гості тижня

Перед поїздкою до Києва міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив: «Ми робимо все можливе, щоб підтримати Україну, щоб вона могла захистити себе та потрапити в позицію, коли Росія буде готова до серйозних переговорів».

Оцінювати результати цього візиту можна буде лише згодом, бо поки що враження дуже протилежні.

З нібито поганого: ФРН довго обіцяла надати ЗСУ далекобійну зброю – тепер у Києві Пісторіус на питання, чи розглядає новий уряд Німеччини постачання Україні крилатих ракет Taurus, відповів: «Ви поставили мені питання, чи ми це розглядаємо? Я відповідаю вам: ні». Але не забуватимемо, що ще в травні Володимир Зеленський говорив, що переговори такого роду публічно не ведуться. Тому що там насправді з Taurus’ами, говорити однозначно не будемо.

З нібито доброго: Пісторіус сказав, що Німеччина планує додатково виділити 1,9 млрд євро на підтримку України у цьому році, зокрема на виробництво далекобійної зброї, але рішення остаточно ще не ухвалене. В Києві німецький міністр знову пообіцяв, що майбутнє України пов’язане з НАТО, але яким буде текст остаточної декларації саміту Альянсу, який відбудеться 24–25 червня у Гаазі, і які там будуть формулювання щодо України, навіть Пісторіус сказати не зміг. Зате про Штати німець сказав все, як є, – США поступово скорочуватимуть свою військову підтримку як України, так і Європи загалом, «і ми повинні з цим змиритися».

В Одесі відбувся саміт «Україна – Південно-Східна Європа», в якому взяли участь  прем'єр-міністр Хорватії Андрій Пленкович, президенти Румунії Нікошур Дан і Молдови Мая Санду та чомусь президент Сербії Александар Вучич. «Розумне телятко в двох корів ссе» – то не про головного серба, бо він настільки розумний, що ссе у всієї череди – від КНР до США. Хоча підсумковий документ саміту, який засуджував РФ як країну-агресора, Вучич підписувати відмовився, у самій країні-агресорі його візит в Одесу назвали «ударом в спину» – і то наразі єдина користь від цього гостя.

Американці тижня

Дурниці роблять всі – але в таких масштабах і так часто чинити бздури можуть дозволити тільки дуже поважні політики. Почнемо з Держдепу, який привітав РФ з Днем Росії. Подібні кроки на дипломатичному рівні робилися і за Байдена, і за Обами, але було то дискретно і фраз на кшталт «Сполучені Штати, як і раніше, віддані підтримці російського народу, який продовжує будувати свої прагнення до кращого майбутнього. Ми також користуємося цією нагодою, щоб підтвердити прагнення Сполучених Штатів до конструктивної співпраці з Російською Федерацією для досягнення міцного миру між Росією та Україною» не було.

Побачивши, що ідіотизми сходять з рук відомству Рубіо, відомство Геґсета також дуркануло – привітало росіян з Днем прапора, і на сайті Пентагону вилізло таке:

Спецпредставник президента США Кіт Келлоґ, який на переговорах і в Європі, і в Азії профукав все, що міг, на привітання і колажі не розмінювався, а відразу заявив: «Ми взяли український документ, потім російський – вони звуть його меморандумом... І ми сказали: "Добре, як ви можете об'єднати ці два документи разом, щоб дійти до кінцевого стану?" І зараз ми досить упевнено себе почуваємо. Ми знаємо, як може і має виглядати кінцевий стан». Першою підозрою було, що спецпредставник жоден з цих документів не читав. Потім підозра поглибилась – і виникло враження, що читати Келлоґ не вміє.

Щоб в американському паноптикумі не загубився головний американець, постаралася прессекретар Білого дому. «Президент залишається відкритим до листування з Кім Чен Ином», – прокоментувала Керолайн Левітт заяву місцевих ЗМІ про те, що делегація КНДР в ООН у Нью-Йорку неодноразово відмовлялася прийняти лист від Трампа до Кіма.

Кажуть, у будинку на Манхетені, звідки видно Іст-Рівер і де працює ООН, корейці ніякої епістоли від Трампа не візьмуть, поки той не вивчить ідеї чучхе і не почне снідати кімчі з чак-чаком.

Соціологія тижня

Якщо вже піддані Кіма показують Трампові його місце в харчовому ланцюгу, то нема нічого дивного у результатах опитування, проведеного виданням Politico. Рівень схвального ставлення до США після повернення Дональда Трампа до Білого дому знизився у 24 опитаних країнах, серед яких 10 європейських. Найменше лідеру США довіряють у Франції, Швеції, Німеччині та Японії. Єдина країна, де поки що показник довіра/недовіра для Трампа позитивний, – Угорщина.

Визначення громадської думки в Україні зачіпає більш серйозні питання. Київський міжнародний інститут соціології провів чергове дослідження стосовно можливості територіальних поступок. Попереднє дослідження на аналогічну тему проводилося в лютому, і з того часу ситуація майже не змінилася – 52% українців категорично проти жодних територіальних поступок (у лютому – 50%); готові прийняти певні територіальні втрати 38% респондентів (у лютому 2025 року – 39%).

Нагадаємо: в травні, за дослідженням КМІС, 82% українців категорично відкидали план РФ для встановлення миру.