(Мельодія: "Предвічний родив ся...").     В студеній хатї плачуть діти, Що нїде рученьки загріти; Тато пішов на війну, Мама пішла по селу Що розгледїти.   А колись у сю святу днинку Вбирали у кутку ялинку: Ріжнобарвні свічечки, Образки, медівнички Замкнену скринку.   Як зійшла в небі перша зірка, Брав тато свічку із одвірка І сїдали до вечері Всі утїшні і веселі — Годино гірка!  

Понад полем смерть іде, Де косою поведе, Кропить кров і безлїч слїз Той покіс.   Плаче матїнка стара, Плаче жінка і сестра: Син до дому й муж не йде — Й не прийде.   Плачуть зморені дїтки, Безталанні сирітки: Хто пригорне їх тепер? Тато вмер!   На крівавім тім ланї Ляг в могилонцї на днї, Кровцю випила земля — Не своя.   З тої крови на веснї Квіти виростуть дивні; На Вкраїнї буде май — Воля! Рай!