[Від нашого кореспондента.]
Прага, 15 н. ст. мая.
Нинї прибули ми з Відня до Золотої Праги. Наш поїзд виїхав досвіта з Відня, містив 354 люда, з того числа около 200 Славян-академиків; прочі були члени співацкого товариства віденьского Lumir. Довгій поїзд украшений був трикольоровими славяньскими хоругвами, а участники сеї прогульки, устроєної віденьскими славяньскими академичними товариствами, мали нагрудні відзнаки славяньских барв. Злишно додавати, що їзда, хоч і як довго, весело провелась в молодім охочім товаристві. Задержувались ми лише на більших стаціях, найдовше в Бернї моравскім за для обідної пори. Підчас дороги витали нас в Мораві і Чехії з великим одушевленєм окликами Na zdar! на що йшли від нас "Жівіо!" і "Слава!" Між їдучими запанувало велике одушевленє, коли ми вїхали в Мораву, землю славяньску. В Колинї витано нас навіть з орхестрою. В першім вагонї містив ся Akademicky spolek (Чехи) і "Сїч", в другім Хорвати, Болгари, а дальше Серби, Поляки, Словінцї, Словаки і "Буковина", вкінци Lumir, в котрім дуже сильно був заступлений красний пол роду людского.
Під вечер вїхали ми в Прагу. Привитанє було величаве. Як Narodni Listy кажуть, то від пять лїт, коли то американьскі Чехи завитали в Прагу, — Прага нїкого так ще не повитала. Перон зелїзничого двірця заняли величезною масою студенти ческі. На головах в них були студентскі бірети (на взір француских) з національними лентами; такі ленти були також у кождого через грудь. Площу перед двірцем і сусїдні улицї заняли несчислимі маси народу. Також вздовж доїздової улицї утворили студенти шпалір. Коли ми вїхали під скляний вестібуль — лунала из тисячей грудей пісня Hej Slovane; опісля, коли остановив ся поїзд, окликам Na zdar не було кінця; від крику тисячей, здавалось, потрясаєсь камінна будова двірця зелїзниць державних. Ентузіязм годї описати: мужчини вимахували капелюхами, женщини хустинками, а прапори наші клонились собі взаїмно. Представителїв поодиноких народностей представлювано по черзї презідії ческих академиків. Нам Русинам припала честь бути найперше представленими. Слово промовив голова праского академичного товариства Slavia п. Соколь, а відповів голова віденьскої екскурзії, п. Урбан. Відтак ми всїли до повозів і з-вільна пробираючись через розентузіязмовані маси народу, добились улицею Гіберскою, Пшікопом на площу Вячеслава перед дім академ. товариства Slavia. Ми Русини їхали майже на самім передї. З вікон камениць витано нас також. В величезнім, скажу лябіринтовім, домі товариства роздїлено нас на кватири; біднїйших радо принято в гостинні ческі родини.
В вечер на Софійскім острові (на Велтаві) відбув ся незвичайно численний бенкет в честь приїзжих академиків. Величезні салї не помістили всїх; багато стояло поміж столами; всякій рад був, допавши якого місця. Тут явилось велике число дам. Забавну часть вечера виповнили продукції академичного хору і хорватскі "тамбуріца"-орхестри. Хор співав чудно, — з таким співом годї у нас подибати ся. Знов виголосив довшу річ голова ческих студентів, дуже симпатичний і знаменитий бесїдник. Именем ческих академиків говорили пп. Чіжек і Кльофач, за Сербів пп. Мічич і Вейлькович, за Хорватів пп. Домальдович і Мілічевич (з Босни), за Русинів п. Лопатиньскій, за Словаків п. Бляго, за Поляків пп. Сєнкевич і Шукевич, за Словінцїв п. Мантуані, за Болгар п. Ходжаров, а за Россіян (єсли вибачите, що за таких уходять тут наші домородні москвофіли) п. Могильницкій. Бесїди переплїтано співами то хоральними, то гуртовими. Пізно в ніч закінчилось те гостинне принятє. Ми перейшли відтак до академичної каварнї, а тут дальше йшла річ головно про конґрес студентства славяньского, котрий має відбутись в недїлю. Міста і вистави ми очевидно ще не оглядали, — та не залишу про се донести.
Нехай же і нам на сїм місци вільно буде сказати славним братам Чехам за світлий привіт именно нас, Русинів, щире наше спаси-Біг!
[Дѣло, 18.05.1891]
Прага, 17 н. ст. мая.
В суботу рано ми прожогом кинулись оглядати місто. Місто старе, давне; куда поступиш, скрізь памятки историчні та монументи славної бувальщини ческого народу. Скрізь проявляєсь те старанє, з яким именно міска рада без упину стараєсь о украшенє міста та удержанє памяток историчних. Та замітні не лише давні будови, але сейчас впадуть чужинцеви в очи ті будинки кольосальні, які ческій нарід здвигнув під девізою Národ sobě — се ческій театр національний (Národně divadlo) і ческій музей народний. Музей ще не отворений, але за те не залишили ми доброї нагоди, щоби зараз по полудни могли звідати театр.
Ишла опера Сметани Porvana nevěsta. Радїла душа, коли на сценї побачили ми так славну виставу, так знамениту гру артистів — Славян. Глубоко відчула ті хвилї душа кождого из нас, гостей, а що доперва сказати про Чехів, котрі з гордостію глядять на велике дїло народної самосвідомости — на народний театр ческій! Мимоволї згадалась своя домашна мізерія, сумно стало... Та годї, годї... перестану, а то посудить мене читатель о тую традиційну сентіментальність, котра зродила нам непереглядний леґіон "плаксивих" поетів...
Величезний театр положений при кінци улицї Фердинанда над рікою Велтавою, що перетинає місто. Він збудований складками ческого народу, сумою міліона зр., та в місяць по отвореню, в памятний день 12 серпня, він погорів. Але в коротенькім часї нарід ческій в-друге зложив міліон зр., театр відбудовано ще красшим, а на спомин сего на занавісї сцени приміщено кольосальний і дуже гарний образ, представляючій жертволюбіє ческого народу. В серединї театр дуже високій, висшій н. пр. від театрів віденьских, ледви доглянеш людей на послїдній ґалерії, при тім, на перекір новочасному звичаєви будованя театрів, він дуже вигідний. Від богатого украшеня та золота аж за очи ймає, радуєсь душа, що єсть нарід такій, котрий може се "своїм" назвати. А так, даючи вираз свому ентузіязмови, ми Русини витали артистичну гру і спів артистів грімким "славно", котре не осталось незамітним для Чехів.
Того дня було свято Ивана Непомука — свято національне у Чехів. Вже днем перед тим у вечер відбули ся торжества на Велтаві — пусканє вінцїв на воду і штучні огнї. Ми приглядались тому з острова Софійского, де — як я вже писав Вам — відбув ся бенкет в честь славяньских академиків. Варто було видїти той ентузіязм мас народу, коли на водї появив ся уложений з світла лев ческій з короною ческою. В суботу місто було прикрашене хоругвами і дуже богато удекороване. Того дня був зїзд звязку ческих співацких товариств, а також центрального звязку біциклістів ческих. З полудня о 5-ій годинї на Софійскім острові відбув ся концерт, в котрім взяло участь 1.200 співаків. Справдї, чи доведесь коли в-друге почути так славний концерт!
В вечер радили поодинокі народности над справами конґресу студентства, а опісля до пізної ночи в реставрації театральній протяглась спільна вечеря при відгомонї славяньских пісень. Ми Русини піднесли тоаст в честь молодо-Чехів, і се викликало великій ентузіязм [у молодо-Чехів], а знов негодованє присутних старо-Чехів — і було предметом дискусії в містї слїдуючого дня.
На недїлю рано, на 9-ту годину, був оголошений зїзд славяньского поступового студентства. Дирекція поліції заборонила зїзд, подаючи яко мотив те, що застаріла устава академична з 1849 р. заказує академикам збирати ся по-за мурами університету в инших нїж лише забавних цїлях. Хоч всї були приготовані на се, так той заказ дуже пригнобляюче зробив вражінє. До салї, де зїзд мав відбути ся, стягали ся маси народностями, a поліція обсадила вхід і нїкого не впустила. Збори мали бути довірочні за спеціяльними запросинами, — які дозволяє §.2 закона о товариствах, — без интервенції поліції, отже тут наглядно показало ся, якою илюзоричною єсть буква закона. Чужих академиків було по над 400. Роздїлено их на секції після народностей. Руска секція почала радити о 10 годинї. Числила она 14 люда, а то: 7 з Відня, 4 з Кракова, 2 зі Львова і один Українець. Наших 6 москвофілів (всї з віденьскої "Буковини") заявили, що осібної секції не будуть становити, а впросили ся до Русинів яко гостї, щоби прислухуватись а опісля уложити свою резолюцію. Якось маркотно им було заступати "русскую" молодїж самостійно. В секції раджено після точок проґрами. Головою секції був авлямований акад. Гриневецкій Иван (з Відня), заступником акад. Алексевич (з Відня), секретарями акад. Брилиньскій (з Кракова) і акад. Могильницкій (з Відня). До 6-ої години всї секції були готові з своїми резолюціями. Я Вам зашлю, а поки що натякну, що руска резолюція головно була переперта в plenum, a уложена була на основі проґрами партії радикальної. Божда народність вибрала опісля по трох делєґатів, а ті зібрали ся в вечер для уложеня спільної резолюції. Руску секцію заступають делєґати акад. д-р Яросевич (Краків), акад. Ив. Франко (Львів) і акад. Партицкій (Відень), проводить же зборови делєґатів Чех акад. Гайн. Резолюція має бути ухвалена на бенкетї, котрий відбуде ся завтра в полудне.
Рано завтра ґреміяльно оглядаємо виставу.
[Дѣло, 20.05.1891]
Прага, 19 н. ст. мая.
Зїзд славяньского поступового студентства нинї закінчив ся. Секції народностей радили до недїлї в вечер. Опісля до пізної ночи і цїлий понедїлок було засїданє делєґатів, по трех від кождої народности. Словінцї не вислали делєґатів, заявляючи, що справи зїзду не представлють поки-що для них нїякого интересу. Болгаре не могли вислати через наказ свого правительства, силою котрого не сміють брата чинного удїлу в житю політичнім по-за границею. [A прецї-ж їхали на зїзд? Рeд.]
Роccійскій нарід заступали — як я вже доносив, — нашi москвофiли. Однакож потерпіли велику — як казав небіщик Явдик — "кляску", чи укартовану на перед, чи случайну — сего не вгадати. Вже на привітнім бенкетї в пятницю, коли зголосив ся их речник акад. Могильницкій до слова, оповістив предсїдатель академичного ческого товариства "Slavia" академик Сокол, що Rusin п. Могильницкій має слово. Тут наступила катастрофа — сварнї і протести, против ужитого слова "Rusin", про котрі ми, знаходившись, тогдї в другім розї салї, знаємо лише з оповіданя. Вкінци якось втихомирено наших "русских" і акад. Могильницкій сказав своє слово. Другій акт був на зборі делєґатів народностей, коли москвофілів не повитали і не поспитали о имена заступників. Заявили тогдї, що забирають ся. Втихомирено юрний народ в-друге, але підчас дискусій зайшло много контроверсій, про котрих зміст годї писати з огляду на прокураторію. Помимо того, що зїзд носив характер поступового зїзду, витягали москвофіли такі річи, котрі поледви чи 150 лїт тому в зад були відповідні. Послїдним актом комедії була контроверсія з нами, Русинами. Провоковані академиком Алексевичем, реплікували Русини через академика д-ра Алексевича, і тепер москвофіли опустили збори делєґатів.
Рівно-ж Серби не перемогли в спорі з Хорватами і опустили збори.
По довгих нарадах остаточно уложено ві второк рано резолюцію і ухвалено перекласти на всї мови. Резолюцію принято на приватнім зборі Славян-академиків ві второк в вечер в реставрації товариства "Meščanska Beseda".
Спеціяльно на внесенє Русинів, зїзд запротестував против утиску України від россійского абсолютизму, — на жаданє Русинів і Поляків запротестовано против переслїдуваня урядом поступового студентства в Галичинї, — наконець Поляки самі запротестували против утиску Русинів в Галичинї.
Руска секція предложила слїдуючу резолюцію:
I. Ми галицкі Русини, — часть більше як 20 міліонів народу, живучого під трема державами: Россією, Австрією і Угорщиною, почуваючого тїсну звязь свого національного розвитку з розвоєм других частей, особливо-ж тої найбільшої, що живе під Россією і тепер майже позбавлена можности якого-небудь національного розвитку з причини абсолютизму політичного і централізму національного. Хоч в Австрії є заведені порядки конституційні, то мимо того єї орґанізація політична є така, що розвій поодиноких націй славяньских стрічає численні перешкоди з боку змагань централізаційних.
Длятого домагаємось переведеня повної автономії національної через подїл Австрії на теріторії національні і орґанізацію их на підставі федерації і як найповнїйшої свободи институцій політичних і громадских.
II. а) В справах політичних хочемо повної волї особи, слова, сходин і товариств, печати і совісти, забезпеченя кождій одиници без різницї пола як найповнїйшого впливу на рішанє всїх питань політичного житя.
Заведеня загального безпосередного тайного голосованя і усуненя всяких привілеґій політичних одних станів над другими, остаточно через знесенє курій виборчих при виборах до всяких репрезентацій державних, краєвих, повітових і громадских; знесеня всяких законів виїмкових.
Реформи теперішного мілітаризму в такій спосіб, щоби виобразованє війскове стало ся дїлом школи, щоби війска постійні були знесені a натомість було заведене людове ополченє, та щоби Австрія як найдїяльнїйше виступила в сучасних змаганях до усуненя війн в родї судів мирових міжнародних, розвою права міжнародного, завязуваня правдивих союзів мирових і т. и.
Популяризації юрисдикції через відданє справ дрібнїйших карних до компетенції судів громадских, розширеня атрибуцій судів присяжних на всї важнїйші проступки і провини, заведеня як найкоротшої процедури устної в справах цивільних, безплатного виміру справедливости і одвічальности урядників перед судом присяжних за всяке нарушенє законів підчас урядованя.
б) В справах культурних жадаєм, щоби здобутки позитивної науки стали ся власностію цїлого народу через відповідну реформу в системі публичного вихованя.
[…] На тепер домагаємося: охоронного робітничого законодавства, ограниченя часу працї, ограниченя працї жінок, заборони працї дїтей.
III. До того стреміти будемо: через aґiтацію, при помочи праси, зїздів, товариств і віч; через дїяльність парляментарну; через витворенє партій однодумних з нами на основі сеї проґрами між поодинокими славяньскими народами.
IV. Справи студентства і єго орґанізації уважаємо за річ зовсїм окрему, не звязану безпосередно з проґрамою і дїяльностію на поли політичнім. По-при се однак, розуміє ся, ми прихильні орґанізації поступового студентства в цїли аґітації і розширюваня симпатичних нам поглядів і змагань.
Надто припоручено делєґатам, щоби заложили протест против утиску України і домагали ся заложеня руского увіверситету в Галичинї.
Кожда народність представляла на зборі делєґатів оден голос.
Резолюцію загальну рішено розіслати всїм академичним товариствам, всїм ґазетам і послам славяньским.
В понедїлок пополудни в великій сали Софійского острова був бенкет, спільне "table ďhоte". В три ряди столів через салю засїли гостї; Русини в горі середного стола. Явились яко гостї молодо-ческі посли Сокол і проф. Масаржик та хорватсвій посол Спінчич з Дальматії. Проводив Чех Рашин. В имени Русинів промовляли акад. д-р Яросевич і Франко, в имени Поляків акад. Шукевич (з Праги), Бондзевич (з Цириха) і Сїнкевич (з Кракова); в имени Чехів акад. Чіжек та Кльофач (з Праги) і Вагалік (з Берна); именем Словаків акад. Бляго; в имени Сербів акад. Душан Пелеш (з Білграду); в имени Словенцїв акад. Батич (з Відня) а в имени Болгар акад. Марков (з Липска). Окрім того говорили всї три присутні посли. На бенкет наспіло богато письм і телєґрам зі всїх сторін Европи.
Ві второк устроїло авадемичне товариство Slavia цїлоденну прогульку до замку Кароля IV. "Karluv tyn" і в єго околицю, а вечером по ухваленю резолюції офіціяльно замкнено зїзд серед пісень і кінцевих бесїд.
[Дѣло, 23.05.1891]
Прага, 20 н. ст. мая.
Рух в Празї величезний. Оногди приїхали за-для огляненя вистави Серби з королївства та живо визначають ся своїми мальовничими національними костюмами. Досить сказати, що після поліційних виказів в послїдних трох днях приїхало до Праги 61.287 осіб, a відїхало 35.600. Чи-мало також причинило ся до того відкритє ческої академії наук. Оно відбуло ся позавчера, а в заступстві цїсаря сповнив ceй важний акт архикн. Кароль-Людвик. Присутні були всї достойники краєві, ческа шляхта, академики і три міністри, именно ґp. Фалькенгайн, д-р Ґавч і Пражак.
Промова архикнязя (по чески) так звучала:
"Мої панове!
Я вельми рад, що нинї в-перше бачу тут згромаджених членів ческої академії имени Франц-Іосифа за-для науки, літератури і штуки, і що з дозволом Єго Величества, яко протектора, можу відкрити єї дїяльність.
Я пересвідчений, що ся ново основана институція, покликана до плеканя ческої науки і літератури в серіозний спосіб і котра має дбати про двигненє домашної штуки, відповість сим своїм задачам в интересї народу ческого та що через те відповість интенціям Єго Величества цїсаря і короля вповнї!
Заявляю, що ческа академія имени Франц-Іосифа уконституована."
Опісля говорив президент академії, совітник архітект Главка. Подякував за зреалізованє задушевних бажань народу ческого, a спеціяльно цїсареви за підпиранє ческого шкільництва і науки. Доказом сего — основанє ческого університету, а тепер відкритє академії наук.
Дальше ґенеральний секретар говорив про исторію основаня академії і реферував про розписанє конкурсів на працї з нагоди відкритя академії. Кождій секції придїлено 2.000 зр. Вкінци заявив, що сойм зобовязав ся поставити перед будинком музею ческого, де именно поміщена академія, статую св. Вячеслава.
З порядку наступили урочисті промови проф. д-pa Дурдика "о єдности культури" і проф. д-ра Альберта з Відня "о двох світах". Архикнязь і достойники оглянули льокалї академії і серед окликів зібраного народу відїхали домів.
Вчера в вечер скінчив ся конґрес поступового студентства славяньского. Резолюцію, предложену делєґатами народностей ухвалили властиво тілько чотири народности, именно: Русини, Чехи, Поляки і Словаки. Болгаре і Словінцї не хотїли брати участи в конґресї, хоч і приїхали до Праги, а Серби і Россіяне [читати треба: наші галицкі москвофіли] заявили, що усувають ся від нарад. Послїдні поставили внесенє при початку другого засїданя, щоби не запускати ся в спеціяльну дебату, инакше они за те, що на зїздї буде ураджено, не можуть брати одвічальности на себе. Збори на внесенє акад. д-ра Яросевича одноголосно ухвалили, що кождий участник приймає одвічальність і перейшли до спеціяльної дискусії. Тим самим виступили делєґати Россіян і дальшим нарадам прислухувались в характері гостей. Представителї народностей говорили кождий в своїй мові і — дуже добре розуміли ся, нї один раз не зайшла потреба ужити прим. нїмецкого язика. Резолюції Русинів стали головною основою загальної резолюції. Вельми користне було для Русинів те, що они через знанє трох славяньских язиків найлїпше змогли порозуміти инших і висказати власні думки.
Ві второк рано устроїли ческі академики в честь гостей прогульку в чудесну гірску околицю до замку Кароля IV., справедливо названого батьком ческого народу. Замок віддалений від Праги годину їзди зелїзницею. Високо на скалї взносить ся в воздухи славний "Karlův tyn" (по нїмецки Karlstein). Через кілька віків зберегав сей замок инсіґнія королївскі, святощі і привілеї держави ческої. Через те й нинї ще дороге се місце для кождої дитини ческої землї. Замок збудований 1348 року, зложений з двох головних частей і вежі, в котрій містить ся 92 метрів глубока кирниця. Деякі салї виложені дорогоцїнними каменями. Тепер той замок в стадії відновленя, бо — як звістно — сойм ческій рішив відновити єго своїм коштом. Через те богато де-чого цїкавого не мож було оглянути. Околиця чудово гарна, а ми з-відси вибрались ще до гори Ивана Непомука, де в печерах, після традиції, проживав сей угодник божій. Дорога (8½ кільометрів) ишла через дуже гарну околицю. В вечер повернули участники прогульки, між ними й богато дам, до Праги, де відбув ся пращальний бенкет.
Нинї почали розїзджати ся студенти доміві, неменше щиро пращані ческими академиками. Великих маніфестацій не було, бо після повитаня заявила поліція голові академичного товариства Slavia, що в разї повтореня демонстарції товариство буде розвязане. Русини всї, і львівскі і краківскі, відїзджають до Відня — з одного боку для звидженя міста, з другого-ж за-для нарад в деяких пекучих справах студентских. Опісля через Пешт повернуть домів.
[Дѣло, 25.05.1891]
Прага, 21 н. ст. мая.
Хотїв я посвятити цїлу отсю допись списаню загальних вражінь, які винїс я з Праги, та мушу ще раз повернути до давних тем.
Попалась під руки "Галицкая Русь", a в нїй телєґрама, що конґрес славяньских студентів розбитий по причинї "интриґ ческах, польских і галицко-руских соціялістів". Справа так стоїть, що дві народности [Словінцї і Болгаре] не дали заступників, заявляючи в наївний спосіб, що конґрес студентів для них не представляє интересу. Сербів явило ся трех яко делєґати; два зараз з початку заявили, що не мають мандату говорити тут нїчого, лиш поздоровити і висказати симпатію Чехам, третій [з Градця] був аж до часу, поки на бенкетї відобрав єму слово предсїдатель, кола той у відповіди на промову хорватского посла Шпінчича надто непарляментарно виступив против Хорватів. А з нашими москвофілами зложила ся також цїкава исторія, про котру я вже попередними разами розказав. Як від початку иґноровано их, так і по заявленю, що они офіціяльно не хотять брати участи [хоч остали, яко гостї, і забирали голос], абсолютно нїхто собі з того нїчо не робив і не було то таке страшне, як виходило би з телєґрами до "Галицкої Руси". Самі москвофіли заявили з початку, що они "русских" заступати не хотять, а тілько они так собі "русскіе"... Навіть секції осібної не становили, а впросили ся до Русинів. Певна річ, що високо образоване россійске студентство не призналось би до такої делєґації, a навіть — гадаю — наші москвофіли може могли були здобутись на якусь красшу делєґацію. З Відня они вправдї виїздили з рожевими надїями — очевидно яко "русскіе", — а вийшло з того таке, що й Чехи і Славяне всї навіть такі их Busenfreund-и Словаки — посміяли ся. Рація з того така, що тепер нїякі крики в "Галицкій Руси" не поможуть; они визвуть лише ширшу дискусію, а се очевидно партії москвофільскій в хосен не вийде... Словаки остали до кінця.
Та поверну до первістної задачі.
Місто Прага величне і достойне звидженя під кождим взглядом. Під Каролем IV. і Рудольфом II. була Прага навіть центром держави нїмецкої, в розростї своїм дійшла до 300.000 мешканцїв і стала третим з ряду культурним городом Австрії. Обставини витворили з Праги граничний пункт між всходом а заходом Европи, між Славянщиною a Ґерманами. Сужитє двох ґpyп народів виробило ривалізацію на поли політичнім, культурнім і соціяльнім, а се вельми користно впливає на підвигненє самого міста. Два університети, дві політехніки, институти штук красних, всякі наукові товариства і т. и. суперничають посполу, a подїлені після народностей виривають одні у других пальму першенства.
Місто положене в величавій долинї над Велтавою, ріка витворює два острови [Софійскій і більшій Стрілецкій] досить великі, щоби помістити парк і чудово гарні величезні салї на торжества і забави. Найкрасшій вид на місто безперечно з площі Бельведеру, полюженого в городї за замком королївским. Оком далеко мож засягнути і верхи гір, що становлять на північ і захід природні границї Чехії. Коли поглянемо на Прагу, впаде в очи найперше величезний замок королївскій "Градчин". Високо по-над Градчин здвигає ся монументальна ґотійска будова катедри св. Віта. Замок дуже обємистий, поперетинаний улицями і площами, на своїх подвірях містить яких пять костелів. В долинї простерла ся "Maла сторона" — часть міста дуже давна, переповнена палатами вельмож ческих з просторими огородами. Дальше на полудне фабричне передмістє "Сміхов", що собою вже представляє вид зовсїм новочасного міста. Чотири великі мости і оден вузкій ланцюховий лиш до проходу пішого лучать місто через ріку. Міст Кароля сего року перервала вода; будова, що перестояла віки, не змогла оперти ся напорови филь. Він буде направлений, а поки-що отворений лише для пішого переходу, перерване місце заступлене деревляним хідником. Характеристично, що за перехід кождим мостом платить ся 2 кр.; се незнане н. пр. для Віденцїв. По тім боцї стрічає око наше часть міста з превеликим числом веж, — се т. зв. "Старе місто". На північ по-за показною будовою "Rudolphinum" положена дїльниця жидівска, названа нинї Іозефштадт. Старе місто окружене дїльницею "Нове місто". На площи Кароля, переміненій нинї в парк з фонтанами, виднїє вежа — останок з колишного ново-міского ратуша. Се той сам ратуш, де з вікон Нїмцї обкидали камінями переходячу Гуситску процесію і через те дали почив до кровавої 15-лїтної війни. Дальше на захід простирають ся фабричні передмістя Праги: Жівков і Виногради. Можна сказати, що се найкрасші части міста, зовсїм новочасні. Жівков лежить у стіп гори Жіжки. На горі уставлений великаньскій транспарент Жіжки, котрий видно при вечірнім елєктричнім освітленю дуже далеко, найлїпше з площі вистави. Цїлий Жівков має елєктричне освітленє.
З важнїйших будов піднесемо вісїм веж — нащадків давних мурів міских. Они тепер відновлені і ґотійским стилем представляють гарний вид; найкрасшою из них без помилки можна назвати вежу "порохову". Старий ческій музей, оснований р. 1818, містить ся на Přikop-і від 1847 року. Музей переносять тепер до нового, дуже гарного будинку при кінци площі св. Вячеслава. Новий музей, на жаль, ще не відкритий; він збудований коштом двох міліонів зр. і служить заразом на уміщенє ческої академії наук. Ческій народний театр положений над широким руслом Велтави. Гарний, хоч невеличкій, театр нїмецкій стрічаємо на Виноградї: се Neues deutsches Theater, a Deutsches Landestheater положений в Старім містї. Окрім того є ще кілька поменших ческих і нїмецких театрів по передмістях. Двірцї зелїзниць, против нового звичаю, всї таки в самім містї.
Прага має в собі богато манєр великого міста. З комфортом уладжені ресторани, цукорнї і каварнї. Все а все, що подиблеш в вандрівцї через місто, подїлене після національностей ческої і нїмецкої на два собі ворожі табори. Зайдеш у ческу реставрацію, то і спис страв, і бесїда кельнерів і ґазета, що тобі єї всунуть в руку — все ческе. Нам Русинам ческа мова не робила трудности, до 3—4 днїв ми вже й розмовляли ся по чески. Антаґонізм межи Чехами a Нїмцями сильно розвитий, а ярким свідоцтвом того н. пр. такій факт, що одного берлиньского Нїмця, котрий приїхав на виставу, побили ческі студенти. В Празї проживають два виднїйші Русини, бувші голови і почетні члени віденьскої "Сїчи", проф. політехники д-р Ив. Пулюй і проф. ческого університету д-р Ив. Горбачевскій. Сего послїдного відвідали Русини ґреміяльно на єго запросини.
Кінчу свій очерк, a годї инакше, як лиш заохотою, щоби земляки мої не залишили доброї нагоди ческої вистави і звідали Прагу, — щоби виеманципувались від питомої вдачі і таки на перекір їй переїхали Сян та потягли в Золоту ческу Прагу. Додам, що звістка про екскурзію співацкого "Бояна" зробила тут дуже миле враженє. Виявлено нам при тім бажанє, щоби співаки явили ся в національних костюмах. Фрак і циліндер тут зневавиджені.
[Дѣло, 26.05.1891]
26.05.1891