Чи навіть найліберальніші мусульмани повинні відректися від своєї віри, щоб бути хорошими європейцями?
Мало не чверть століття тому, професор Єльського університету Гарольд Блум влучно зауважив, що Америка це «суспільство, до небезпечної міри просочене релігією, навіть релігійно божевільне.»
Коли європейці дивляться на наші береги — це якраз те, що вони бачать. Від наших повсюдно розташованих церков і нахабного вторгнення віри в наше суспільне життя, до наших президентів, які мало не щодня згадують Всевишнього, вони бачать, що Америка стала заручником первісних вірувань.
Це прикро, бо відбувається, коли Європол повідомляє, що Ісламська Держава планує ще більше терактів в паризькому стилі. Це прикро, бо відкрита релігійність Америки настільки засліплює європейські еліти, щоб вони не бачать іншого боку американського експерименту, найактуальнішого для їх нинішніх потреб: нашого секуляризму.
Звичайно, вони мають свій власний секуляризм. У Франції, де він найбільш формалізований, це називається laïcité (лаїцизм) — ідея, що держава не просто нейтральна стосовно релігії, але повинна усунути з публічного простору все релігійне, включно з релігійними дискусіями. Зверніть тут увагу, що право-радикальний Національний фронт Марін Ле Пен зваблює французьку публіку тим, що обіцяє краще втілювати на практиці політику лаїцизму.
Ідея полягає в тому, що коли ви усунете з громадського простору релігію, ви видалите з суспільного життя релігійні протиріччя, які в минулих століттях розпалювали руйнівні конфлікти. Зараз цю ж ідею активно використовує Європейський Союз, і, в принципі, це сприяє створенню ліберальнішого, згуртованішого та інклюзивнішого суспільства.
Це теорія.
Реальність же така, що сьогодні в багатьох європейських містах єврей не може безпечно ходити вулицями. Щойно цього місяця в Марселі фацет закликав створити Ісламську Державу, намагаючись обезголовити єврейського шкільного вчителя. Цей напад породжує припущення, що цілями таких нападів є французькі євреї, і що краще їм ярмулки публічно не носити.
Багато євреїв вже дало відповідь на це: У 2015 році рекордна їх кількість виїхала з Європи в Ізраїль. Більшість з них були французами.
Жінки також втрачають свободу чутися в безпеці на вулицях Європи. В Новорічну ніч в Кельні та інших німецьких містах в результаті, як тепер заявляє влада, спланованої акції, сотні жінок були пограбовані або були піддані сексуальному насильству шукачами притулку арабського і північно-африканського походження. Поліцейські не тільки нічого не робили, вони спочатку намагалися все це приховати.
Не краща ситуація і у випадку сексуальних меншин. Тільки минулого місяця у Швеції підліток, біженець з Північної Африки, був звинувачений у тому, що побив гея до смерті, а потім обернув навколо тіла жертви мертву змію. Навіть з врахуванням всієї секс-освіти у світі, важко уявити собі, що найближчим часом європейські мусульмани зживуться з сучасними європейськими уявленнями про сексуальність.
Іншими словами, євро-секуляризм не тільки не годен переконати в своїх перевагах зростаючу мусульманську меншину Європи — він не може захистити власних громадян.
Але тут виникає неув'язка. Бо Європа — не єдина модель секуляризму. Америка також є секулярною державою.
Контрасти вражають. Якщо європейський секуляризм побудований на безумовному аґностицизмі, як абсолютному джерелі людської гідності, то американський секуляризм корениться в декларації самоочевидних істин про людину і божественне джерело її невід'ємними прав. У результаті маємо народ, який є секулярним протиріччям сучасної європейської ортодоксії: народ США є не тільки серед найрелігійніших націй на Землі, але також і наймодерніший.
Коли в «Демократії в Америці» Алексіс де Токвіль написав, що в Америці вільна релігія є другом свободи, він визнав європейську ортодоксію свого часу. Краса американського підходу полягає в тому, щоб вона уникає агресивності обох крайнощів: з одного боку союзу трону і вівтаря старого режиму, а з іншого войовничої світськості держави, що з’явилась в результаті Французької революції.
Можливо, найважливішим на сьогоднішній день є те, що для того, щоб бути хорошими американцями, американський секуляризм не вимагає від людей заперечення своєї релігійної ідентичності. У статті для New Republic під назвою "Чи не час Франції відмовитися від лаїцизму?" Елізабет Вінклер пише:
"В час загрози терактів послаблення або навіть відмова від лаїцизму може видатись комусь дещо нелогічною. Але якщо дати мусульманам більше свободи у висловлюванні своїх переконань у мирний спосіб, то це може змусити їх відчути себе в країні, яку вони зробили своїм домом, більш прийнятними і менш затаврованими. Це також може заохотити їх взяти участь у роботі публічних інституцій, таких як школи і державні установи, сприяти прийняттю ними французьких цінностей та ідентичності — те, що є метою лаїцизму, але часто йому не вдається."
Останнє десятиліття європейці прожили, будучи одержимі забороною на носіння жіночих хустин і паранджі. Може настав час їм дослухатись до Токвіля.
William MсGurn
Europe’s Feckless Secularism
Wall Street Journal 25.01.2016
Зреферував Михайло Мишкало