Загроза Путіна Україні не обмежується вторгненням

Розпалюючи заворушення і хаос, Росія могла би підготувати ґрунт для маріонеткового режиму, не заплативши ціни війни.

Вашингтон вірить, що Росія вторгнеться в Україну. «Я припускаю, що він увійде», – сказав президент Байден про Владіміра Путіна минулого тижня. В Києві виглядає інакше. Нинішні та колишні високопосадовці, військові та оборонні експерти й бізнесмени кажуть, що вони не очікують повномасштабного військового вторгнення найближчим часом. Але в міру того, як Путін прагне підпорядкувати Україну, насуваються інші серйозні небезпеки.

Путін зібрав близько 100 тисяч військових на північному, східному та південному кордонах України. Але в Україні є щонайменше 250 тисяч діючих військових, каже колишній міністр оборони Андрій Загороднюк. Серед них близько 150 тисяч готових до бою, деякі з яких мають досвід жорстокої війни, що вирує на сході України з 2014 року. Крім того, їх готові підтримати 100 тисяч українських військових. Ще кілька сотень тисяч також готові до бою як підготовлені резервісти.

Путін також може очікувати жорсткого опору з боку звичайних українців, які кажуть, що готові дати відсіч, якщо увійдуть російські танки. Іракці та афганці продемонстрували ціну несистемного опору навіть проти великої держави.

Іншими словами, Путін би пролетів, якби спробував захопити Україну тільки своїми зібраними в даний час силами. Навіть якби він розпочав обмеженішу атаку, скажімо, на Харків чи Маріуполь, він має бути готовим відправити велику кількість солдатів на смерть – жертва, яка може виявитися непопулярною і важко пояснювальною на батьківщині. Чи готовий він ризикнути, якщо Росія не зможе однозначно заволодіти українською територією?

«Думаю, що нереально говорити про вторгнення протягом тижня чи близько того – протягом двох тижнів чи місяців», – каже Загороднюк. «Я не кажу, що цього не станеться. Я кажу, що це не станеться в найближчі кілька днів. . . настільки».

Загороднюк припускає, що «введення військ в стан готовності та зосередження військ – це не лише момент логістики. Це також і момент сигналізування». Сигнал: «Ми готові до нападу. Краще сядьте і домовтеся з нами». Але «якщо Росія ніколи не збиралася окупувати Україну, то отримати поступки в обмін на відмову від окупації України – це, по суті, означає отримати поступки задурно. Це дуже їхнє мислення».

Путін хоче домовитися про угоду, яка не дозволить Україні приєднатися до Організації Північноатлантичного договору, інакше кажучи, угоду, що обмежує її інтеграцію із Заходом і включає деякі територіальні поступки щодо окупованих Криму та Східної України.

Громадянське суспільство в Україні сильніше за демократичні інституції. І Путін хоче це використати: розхитати позиції українського уряду, здомінувати країну та розширити сферу свого впливу в реґіоні. Варто очікувати, що він використає нетрадиційні способи ведення війни як альтернативу військовому вторгненню та окупації.

Минулими вихідними Велика Британія та США заявили, що Росія намагається поставити в Києві проросійського лідера. Юрій Вітренко, генеральний директор державної компанії України «Нафтогаз», висловлював подібні занепокоєння в інтерв’ю минулого тижня. Якщо Росія посіє хаос і паніку в Україні, сказав він, то це може дозволити спонсорованій Росією фігурі «повернутися і сказати: "на даний момент я єдиний законний уряд, я принесу вам мир, але для того, щоб принести вам мир, мені потрібно запросити російські війська"». А потім Путін скаже: «Вибачте, я вважаю його законним президентом. Він запросив мене».

Росія «може ініціювати певні соціальні заворушення» в Україні, додав Вітренко. «Вони не дбають про конкретний наратив. Вони не наратив хочуть виграти. Вони хочуть радикалізації, вони хочуть заворушень, і їм байдуже, звідки вони візьмуться, розумієте – хай навіть це буде і антиросійський наратив». Або проукраїнський чи антикорупційний.

Відповідно, каже Вітренко, Путін «хоче якомога погіршити економічну ситуацію в Україні для полегшення завдання повалення уряду, щоб мати в Україні маріонетковий уряд, який би його запросив. Тому я досі думаю, що ці гібридні загрози значно більші та гостріші, ніж ризик повномасштабної війни».

Мої джерела побоюються, що Росія здійснить фізичну або кібератаку, спрямовану на енергетичні та комунікаційні мережі України. Місто, яке вже стривожене російськими загрозами, може з жахом прокинутися холодного ранку без тепла, електрики, інтернету чи мобільного зв'язку.

Класичний російський підхід полягає в розпалюванні тривоги шляхом поширення дезінформації та пропаганди. Путін може ще більше розпалити істерію, посиливши кровопролиття на сході України або використовуючи свої підрозділи спецоперацій для тероризування цивільного населення або нападу на критично важливі об'єкти інфраструктури. Він також міг би використати білоруських маріонеток або під виглядом білоруських власних оперативників для насильств на українській землі, а потім заявити, що Росія не несе ніякої відповідальності.

Путін знає, що загроза насильств та заворушень стримує іноземні інвестиції в Україну. З листопада українська гривня ослабла приблизно на 8%. Це незначна девальвація в порівнянні з 2014 роком, коли українці скинули путінського маріонеткового президента Віктора Януковича, але це все одно матиме економічні наслідки. Росія може спричинити подальші економічні проблеми, закривши Керченську протоку та розпочавши блокаду в Чорному та Азовському морях, щоб завдати шкоди південним портовим містам України.

Ці всі дії нетрадиційної війни принесли би Путіну додаткову користь, тестуючи рішучість Заходу. Якщо Росія утримається від вторгнення, але вдасться до підступніших форм агресії, то чи вистачить у Заходу волі накласти серйозні санкції? Путін відчуває слабкість, а українці відчувають небезпеку.