Радіо Люксембург

Насправді все почалося з передач Лята з радієм. Польське радіо, якого не глушила совєцька влада, можна було вільно слухати у Львові. Тим паче, що до кордону всього кілька десятків кілометрів, тому сигнал звучав чітко й упевнено.

У мене був переносний радіоприймач – такі в народі нарекли транзисторами. Називався він Океан-205 і дозволяв слухати передачі на всіх доступних діапазонах, та ще й мав регулятори тембрів.

Лято з радієм транслювали влітку на довгих хвилях польської Єдинки. Щоденно. Передача тривала з ранку і до обіду. Для мене то був портал в інший, невідомий Світ. Вільна манера спілкування, закордонні музичні хіти (пшебої!), атмосфера радості від життя і щасливі голоси дикторів створювали відчуття емоційного піднесення й водночас деякого пригнічення та суму. Бо ми не мали – та й не могли тоді мати – навіть нічого подібного…

Так я сприймав те, що чув.

Окрім задоволення від всього почутого, був ще й практичний бік справи – слухання допомагало розумінню і вивченню польської мови.

Наступна музична передача, на яку я чатував, жила на коротких хвилях (КВ-2). Тут вже треба було висунути телескопічну антену для покращення сигналу, від чого приймач набував цілком фірмового вигляду. То був румуномовний варіант Радіо Вільна Європа, а саме музична редакція, що виходила в етер з концертом на замовлення. Було чути, що аудиторією опікувалися відповідні органи, оскільки сигнал був дуже розмитим, нечітким. Він весь час плавав, кудись утікав, його треба було постійно виловлювати, дуже чутливо обертаючи ручку налаштування. Зі сторони це, мабуть, нагадувало роботу якогось шпіона-розвідника, який таємно надсилає радіограми у центр.

"Айче Радіо Европа Лібера", – виголошував диктор, вітаючись зі слухачами. Після них вже можна було відірватися на повну, ковтаючи кращі хіти рок-музики, які на той час були новинками, а тепер стали класикою і світовим музичним надбанням. Усе почуте заливало міцний фундамент смаків і формувало розуміння справжності.

Близько 21-ої години починався музичний хіт-парад на середніх хвилях, що був прописаний у лівому куті радіошкали. Передача тривала до ранку. На накаслику для постелі, що був частиною дивана, на якому я спав, біля моєї голови стояв приймач. Я слухав музику, часом дрімаючи, до пізньої ночі. Запам’ятовував деякі приспіви – це було нескладно і захоплювало.

Час від часу диктор скоромовкою, дуже жваво і весело, наполегливо повторював: «We are Radio Luxembourg, stay with us!»

Мені здавалося, що за ним хтось женеться або що йому платять за кількість слів, виголошених за хвилину. Але попри все відчувалося, що він щиро любить свою справу.

Етер був дуже густо оздоблений різнобарвними свистячо-плаваючими звуками, фраґментами мелодій, підспівами дівчат і басовими речитативами диктора.

Здавалося, що весь цей строкатий звуковий колаж кудись швидко рухається, перевертається і стрімко летить!

З часом я дізнався, що Радіо Люксембург проіснувало з 1933 по 1992 рік як англомовна радіостанція, яку було чутно у більшій частині Європи. І воно абсолютно неперевершено справлялося зі своїм основним завданням – популяризацією рок-н-ролу.

Незважаючи на міцний желєзний занавєс і потужні глушники, західні радіостанції гітарними рифами, синкопами й акордами впевнено і наполегливо руйнували стіну тоталітаризму, даруючи слухачам щасливі нотки бажаної Свободи.

P.S. Минуло майже п’ятдесят літ.

Я мав виставку в галереї Міністерства культури у старовинному замку Беттембурґ, що у Люксембурзі.

Протягом перебування на тих теренах пам’ять навіювала найтепліші спогади про дитинство і юність…

А в голові бриніло таке близьке і знакове Радіо Люксембург.