Найперше враження про Литву — просто під ногами. У Каунасі, Вільнюсі, Клайпеді на тротуарах досі лежить квадратна стара плитка. Місцями порепана, але нікому вона не заважає. І не знайшлося у Литві спритних бурмистрів, які набудують заводиків формально під орудою жінки чи тещі й ощасливлюватимуть старі європейські вулиці сучасним кольоровим бруком. Ну не вміють литовські владні особи потреби громади обертати на особистий зиск.
Вперше я був у Литві 1992 року. Це був лише один день у Вільнюсі. Тоді якраз в Естонії першими серед пострадянських країн запровадили свою валюту — естонську крону. У 2015-му всі балтійські країни живуть у зоні євро.
Вільнюс. Пам'ятник Гедімінасу та вигляд на нові квартали з Замкової гори
Литва мала добрі передумови для успіху. Патріотична традиція жила у країні. Саме там ще за Союзу друкували опозиційні видання українських націонал-демократів і дисидентів.
Але й треба було чимало попрацювати. Була єдність у баченні цілей. Були ентузіасти-професіонали, які вміли й хотіли ефективно працювати. І не завжди було легко. У 1995 році, коли країна вже подала заявку на членство в ЄС, лише 30% громадян підтримували цю ідею. Сьогодні більше 60% литовців — за ЄС. Це попри певне розчарування Євросоюзом у постсоціалістичних країнах Центральної Європи і попри наше невдоволення низькою дієздатністю інститутів ЄС.
Мапа центрів для популяризації ЄС
У далекому 1990 році економісти Дойче Банку оприлюднили дослідження — оцінку перспектив економік радянських республік у разі незалежного розвитку. За тим прогнозом, перспективи України були найкращими — навіть кращими за перспективи балтійських країн. Понад десять років литовці вже у ЄС і у НАТО. Ми ж з боями на фронтах дипломатичних і військових обстояли лише право на участь у Зоні вільної торгівлі.
За населенням Литва у 14 разів менша за Україну, за територією — трохи більша за Донбас. І ніщо не завадило цій країні стати європейською країною, як її уявляється у стереотипах — спокійною, заможною, доброзичливою. Середня зарплатня та ВВП на душу населення у Литві втричі вищі, ніж в Україні.
Вражає ставлення литовців до природи, велика кількість і якість готелів та ціла інфраструктура для відпочинку — озера, велосипедні маршрути, лижні траси. Усе це не тисне масштабами, але неодмінно акуратне, якісне і зі смаком.
Вільнюс, Остра Брама (вхід до Старого міста)
Вільнюс причепурився і став доглянутою, затишною європейською столицею. Місто пишається своєю автентичністю та бароковим характером. На протилежному від Старого міста березі якраз за час після відновлення незалежності країни виросли сучасні квартали з хмародряпами. Не про здобуття, а саме про відновлення незалежності говорять литовці. З'явилися нові музейні експозиції. Не тільки відреставровано старожитності, а й повністю відбудовано на старому фундаменті Палац Великих князів Литовських. Суперечливий проект — як і у нас відбудова Десятинної церкви, від якої не залишилось навіть зображень. Але у підвальній частині та на трьох поверхах у палаці вдалося зробити чудовий музей.
Залишки фундаменту Палацу Великих князів. Вільнюс
Окремо уваги заслуговує музей повстання у січні 1991 року. Тоді біля парламенту і на кордонах країни, яка прагнула відновити незалежність, від вогнепальних поранень і під гусеницями танків загинули 24 патріоти.
Портрети загиблих за незалежність Литви в січні 1991 року (меморіал біля Сейму)
Каунас із його Старим містом, музеєм Чюрльоніса, арт-ґалереями та численним студентством — значний культурний центр. Приземкуваті будинки, як на півночі Німеччини чи у Данії. Сучасність і сюди добре вписалася. Все в одне місце інтеґровано — великий торговельний центр, автовокзал, міст, транспортна розв'язка, паркування. Напевне, так і треба поєднувати інтереси інвестора з потребами громади, новизну — з традицією та форматом малого міста.
Каунас, Німан (Niamunas)
У Каунасі відбуваються сесії TEDx, на які, попри платний вхід, густо набивається студентства й інтелектуалів. Сучасне студентство — повністю ґлобалізоване, європеїзоване, звільнене від радянських упереджень покоління. Єдиний клопіт — багато молодих людей після завершення студій виїдуть з країни.
Міст у Каунасі. На самому його вершечку — «стовпи Гедімінаса» (символ Литви)
Цікавий Військовий музей, який радше варто би назвати Музеєм військової слави. Тут видно, як країна виборювала незалежність сто років тому.
Клайпеда
Клайпеда і повіт, як це трапилося і на деяких наших територіях, довший час були під владою іноземців, тут — німців. У 1923 році, попри заклики західноєвропейських союзників до переговорів і толерантності, литовці силою відновили суверенітет над Клайпедою. У 1939 році Гітлер висунув ультиматум, союзники промовчали, і німці Клайпеду від Литви відірвали. Ну, Гітлер хоч ультиматум висунув, а Путін — тупо вкрав Крим.
Архітектура Старого міста — трохи шпилястості, як у Скандинавії. Старе місто з його маленькими будиночками на вулицях, як під лінійку, всуціль нагадує маленький Таллінн. І — казки Андерсена.
Порт у Клайпеді
Клайпеда — це порт. Морська тема тут всюди — на річці-каналі, на Куршській косі. Порт вже давно відмито, і тут, просто біля води, облаштувалися готелі з ресторанами. На Старій пристані, з якої щогодини ходить пором до піщаної коси, можна перекусити. Щоправда, риби не дадуть. Зате будете посеред хвиль і в оточенні чайок.
* * *
У порту чаляться величезні прогулянкові судна та контейнеровози, кораблі та кораблики з різних країн. У Клайпедському порту стоїть посудина, яка вкрай позитивно впливає на перспективи енергонезалежності країни від Росії. LNG-термінал — комплекс для отримання та регазифікаціїї зрідженого газу. Завдяки зрідженню газ займає набагато менший об'єм і стає зручнішим для зберігання та транспортування. Велика платформа править за місце зберігання, переробки і роздачі газу. Роль трубного транспорту знижується.
Клайпеда, LNG-термінал (світлина lngworldnews.com)
Сам факт наявності альтернативи російському газу та російській трубі дає можливість дістати нижчу ціну на газ і зіскочити з гачка залежності від російського монополіста і від сусідньої держави. Судно для терміналу виготовила корейська фірма, сировину постачає норвезька, а оперує комплексом місцева «Клайпедос Нафта». Литва на початку 2014 року запустила пілотний проект, а у грудні вже урочисто відкрила термінал. Через термінал газ транспортують уже до Естонії. Литовці пропонували газ і українцям, але Росія завдяки належній їй газовій трубі у Білорусі заблокувала проект.
Клайпеда, LNG-термінал (світлина delfi.lt)
Литва стала п'ятою країною у світі, яка використовує таку технологію. За підсумком 2014 року проект литовського LNG-терміналу визнаний проектом року в енергетичній галузі Європи. Вартість терміналу оцінюють у 128 млн. дол. Литовське судно-термінал називається Independence.
Наш термінал мав би вже два роки функціонувати в Одеській області. Але всі ці таємничі іспанські лижники як партнери держаґенства В.Каськіва, суєта навколо запаху великих грошей — самі розумієте… Аґенство Каськіва і партнери оцінювали український термінал у понад 900 млн. дол. Президент розпорядився почати роботи щодо життєво важливої теми у 2010 році. У 2014-му уряд ухвалив принципове рішення відновити проект. У липні 2015-го з'явилась інформація, що українським терміналом заопікується американська компанія.
Просунулася Литва до незалежності і в електроенергетиці. Буквально днями, у грудні цього року, запустили дві лінії електропередач, які зв'язують балтійські країни з Заходом. Одна замикається на Швецію, друга — на Польщу. Росія захвилювалася. Тепер не те що країни отримають більше свободи від неї, а й Калінінград ще потрапить у залежність від західної системи.
Калінінград — окрема тема. Стратегічно, у військовому сенсі — як чиряк на носі. Литовці сподівалися, що росіяни розвиватимуть Калінінград/Кенігсберґ як відкрите місто. Але де ви бачили росіян, які на противагу нагоді нашпигувати територію зброєю оберуть відкритість міста? Севастополь за радянських часів був військово-морською базою. У складі України — став відкритим містом. Тепер знову буде базою, а у цілому Криму росіяни можуть ще й атомну зброю розмістити. Незручна ця річ — Калінінград, який перебуває в тилу балтійських країн. Але нині вже, у сенсі енергетики, вразлива.
Литовська армія — контрактна, але не численна. В суспільстві є дискусія про те, на що робити наголос: покладатися на себе чи більше відповідальності делеґувати НАТО. У 2015 році відновлено призов. Литовська армія вже сьогодні інтеґрована у збройні сили НАТО. Одна литовська бриґада підпорядкована збройним силам Данії.
До 12 літаків зросла поліційна місія НАТО, яка базується у Шяуляї. Американці розмістили на збереження в литовських анґарах кількадесят БМП «Бредлі», а розмістять — до двох сотень. Американці, попри вмовляння литовців, не поспішають ставати тут живою силою, звичайними озброєннями. Американці як люди обов'язкові дотримуються обіцянок, даних росіянам щодо нерозміщення звичайних озброєнь у нових країнах-членах НАТО. Хоча росіяни денонсують геть усе, а того, що не денонсували, не дотримуються.
Вертеп у Вільнюсі
Литва й історично, і територіально близька нам. Литовці, як і ми, розуміють одну тонку матерію — як це бути сусідами Росії. Одна річ — бачити Росію здалека, інша — бути її сусідом. Вісь від Балтійського моря до Чорного раніше чи пізніше запрацює.
Тракай. Будинки караїмів і старовинні скляні вироби в замковому музеї
Історично ми кілька століть жили в одному державному організмі. Територіально — подорож автобусом з Києва до Вільнюса — це лише 700 км і одна ніч. Є автобус зі Львова до Литви через Польщу. Ще недавно ми їздили по 800 км з Києва до Сімферополя, з заходу України — ще довше. Є авіарейси. І є всі причини переорієнтуватися на відпочинок європейський.
* * *
То де помилився Дойче Банк, даючи Україні перспективу кращу, ніж балтійським країнам? Згідно з дослідженням 1990 року, найслабшим місцем України було розуміння концепції ринкової економіки. Тут у нас трієчка за десятибальною системою. У балтійських країн — 10 балів. І байдуже, що їхні сировинні ресурси оцінювалися як нульові.
Виходить, бардак таки в головах. Наскільки наша свідомість нині більше відповідає викликам, ніж на початку незалежності?
Президент популяризує читання, у книгарні всі книжки литовською мовою
Світлини автора
30.12.2015