Кампанія місцевих виборів, що завершується найближчої неділі, оголила задавнені проблеми українських партій: «тіньові» бюджети, залежність від багатіїв, ефемерність структур, примат лідерів і брендів. За ці кілька місяців інститут політичних партій в Україні вкотре довів свою нікчемність. Урешті-решт, з тим мотлохом, який від виборів до виборів міняє назви, перепродується й міняє кумирів, доведеться щось робити, незалежно навіть від результатів виборів у конкретних місцевих округах.
Експерти сподіваються, що то були останні вибори у відомій українському виборцеві партійній «тональності». З наступного року має початися дія закону про державне фінансування партій, і ситуація з «осередковим» господарством може трохи змінитися. «Z» проаналізував, у який саме спосіб закон щодо запобігання і протидії політичній корупції — така його назва — допоможе переорати український партландшафт.
Партії vs виборці: час мінятися і тим, і тим
Забрати партії в олігархів
Експерти зазначають, що закон, ухвалений у Верховній Раді 8 жовтня, має три пласти: по-перше, він встановлює механізми контролю за партійними фінансами та майном; по-друге, передбачає відповідальність за «тіньові» надходження та всілякі махінації — аж до кримінальної; по-третє, відкриває для політичних сил державне фінансування. Бюджетні вливання будуть невеликими як для масштабів державної скарбниці й непорівнянні з витратами, що їх дозоляють собі нинішні політичні команди, — утім є сподівання, що це дозволить вивести партії з-під деструктивного впливу олігархів.
«Це справді революційний закон, — каже у коментарі «Z» експерт Центру політичних студій та аналітики Олександр Кульчицький. — Наш центр сподівався на більш революційні підходи, натомість Верховна Рада пом'якшила декотрі норми. Втім, суть закону збереглася: політичні партії отримують можливість існувати окремо від "подачок" олігархів. Також повністю змінюється система звітування партій про свої доходи, витрати, майно і майнові зобов'язання».
Раніше, нагадує Кульчицький, партії розкривали власні видатки лише під час виборчих кампаній — такою є норма виборчих законів, які вимагають звітності в разі провадження аґітації. Однак політичним силам завжди вдавалося обходити цю норму. За свіжою оцінкою Комітету виборців України, на місцевих виборах-2015 найбільші українські партії витратили 2 млрд. грн. — ця сума набагато перевищує декларовані витрати. Крім того, партії щороку зобов'язані публікувати власні звіти про доходи, видатки та майно. За оцінкою експертів, ця норма законодавства залишалася взагалі декларативною.
Є така партія — олігархи
А тепер виборці «куплять» партії
Згідно з новим законом, партії матимуть два джерела надходжень: бюджетне фінансування, а також внески від фізичних та юридичних осіб. Обмеження партійної пожертви для окремого індивіда щорічно становитиме 400 мінімальних зарплат (приблизно 551 тис. грн. станом на вересень-2015), а для юридичної особи — 800 мінімальних зарплат. Варто зазначити, що в першій редакції проекту, підготованій експертним середовищем, ці бар'єри були у кілька разів меншими (100 і 400 «мінімалок» відповідно). Однак під час проходження парламентського сита чинні партії вирішили розширити цей люфт. З-поміж іншого, в законі передбачено запобіжники від фінансування з боку осіб, котрі спробують утримувати партію через кілька фірм, що перебуватимуть у їхній власності.
Щодо державного фінансування, то партії отримуватимуть підтримку з бюджету залежно від того показника, який вони отримали на попередніх парламентських виборах: хто здобув більше голосів, той матиме масніший рахунок. Загальний кошторис на всі політичні команди — 2% від мінімальної зарплати з кожного активного виборця (ці два відсотки множитимуться на число виборців, що взяли участь в останніх парламентських виборах). Якби державне фінансування партій запровадили цього року, то бюджет-2015 мусив би виділили партіям 880 млн. грн. (для порівняння, це майже стільки само, скільки отримало Міністерство молоді та спорту).
«На загальному тлі це доволі мізерна сума, — каже Олександр Кульчицький. — Цей закон часто критикують за те, що це нібито зайві витрати, тим більш, що в країні війна... Та якщо підрахувати, то 2% від мінімальної зарплатні — це 26 гривень, і стільки "коштує" можливість отримати незалежні партії. Я готовий пожертвувати і більше, щоби у нас нарешті з'явилися повноцінні партії».
Спробуймо змоделювати, як учасники виборів-2014 поділили би бюджетні кошти цього року, якби закон негайно і повністю набув сили. «Народний фронт» дістав би 205 млн. грн., Блок Порошенка — 202 млн. грн., «Самопоміч» — 102 млн. грн., «Опозиційний блок» — 87 млн. грн., Радикальна партія — 69 млн. грн., «Батьківщина» — 53 млн. грн.
А далі йшли би вже партії, котрим не вдалося здолати виборчого бар'єра: «Свобода» — 44 млн. грн., Компартія — 36 млн. грн., «Сильна Україна» та «Громадянська позиція» — по 29 млн. грн., «Заступ» — 24 млн. грн.
Черга на бюджетний кавалок
Це лише умовні цифри, щоб унаочнити можливості бюджетного фінансування. Насправді ж на розподіл впливатиме низка додаткових факторів, зокрема… ґендерний. Так, 10% від загального ресурсу призначатиметься для партій, які витримають у власних списках передбачений законодавством ґендерний баланс — то буде «бонус» для найсумлінніших. А 90% розділять за перед тим згаданим принципом.
Норма про бюджетне фінансування партій стане чинною у липні 2016 року. Доти свою діяльність мусить розпочати Національна аґенція з питань запобігання корупції, яка, серед іншого, відстежуватиме добросовісність у фінансовій діяльності партій. А партії, що не подолали бар'єра, дістануть змогу фінансуватися з бюджету лише з наступного виборчого циклу. Ніхто з розробників законопроекту не приховував: парламент іде на такий крок, аби не фінансувати комуністів та «тігіпківців».
Партії на контролі
Політичні партії муситимуть суворо звітувати про власну фінансову діяльність. Щокварталу функціонери муситимуть надавати детальний звіт про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а також проходити щорічний внутрішній та зовнішній незалежний аудит. Бюджетні транші теж будуть щоквартальними: через якусь помилку — свідому чи несвідому — партії опиняться перед ризиком неотримання грошей щонайменше на квартал.
Контролем опікуватиметься, як вже йшлося, Національна аґенція з питань запобігання корупції. На сайті аґенції публікуватимуть усю інформацію з перевірок, а також дані партійних донорів. НАПЗК ухвалюватиме й рішення про припинення державного фінансування партій — порушників норм закону. Найбільшими порушеннями вважатимуться незаконне фінансування партій, умисне внесення неправдивих даних до партійних звітів, а також порушення порядку подання звітів.
Та найгірше для порушників — не фінансові санкції, і не адміністративне покарання, а кримінальна стаття. У парламенті точилася дискусія, чи варто для політичних сил запроваджувати аж карну відповідальність. Один з авторів закону, депутат-журналіст Сергій Лещенко, відстояв норму, щоби йшлося таки про кримінал.
«Ми мусимо залишити у Кримінальному кодексі покарання за злочинне фінансування партій. Якщо в нас не буде кримінального покарання, то буде адміністративне, а отже, фінансуватимуть [незаконно], як завжди, а потім лише платитимуть штрафи. Мусить бути стаття. Це може не бути тюремне ув'язнення, це може бути умовне, це може бути обмеження волі, але щоб судимість в людини була все одно», — арґументував Сергій Лещенко.
Цікаво з партією Яценюка: партію занедбали, на вибори-2015 не йдуть...
Олександр Кульчицький із Центру політичних студій та аналітики підтверджує, що інструментарій для контролю партійних бюджетів направду місткий. «Зараз будемо мати зовсім іншу систему: при порушенні законодавства стосовно партійних внесків може дійти до кримінальної відповідальності, до обмеження волі, а при системному порушенні закону партію можуть просто позбавити реєстрації. Все, що стосується майна, — приміщення, земля (те, що досі приховувалося від громадськості), — все підлягатиме звітуванню. Партії оприлюднюватимуть інформацію про своїх "благодійників", муситимуть надати інформацію про кредитні зобов'язання тощо», — зазначає Кульчицький.
А виборці — проти?
Закон про державне фінансування партій належить до тих, які називають «непопулярними». В Україні не звикли толерувати високі леґальні видатки на чиновництво або на політиків. Класичний приклад — сердешні бюрократи чи правоохоронці, які з «білою» зарплатнею у кілька тисяч гривень спроможні придбати собі авто чи звести будинок. Щось подібне і з українськими партіями, які нібито не коштують бюджетові нічого, а насправді слугують «троянськими конями» для визначального впливу олігархів на політичну систему.
Згідно з даними соціологічного опитування Центру Разумкова, здійсненого на початку 2015 року, політичні партії належать до інститутів, яким українці довіряють чи не найменше. Повну довіру до партій мають лише 0,6% українців, а частково довіряють — 12,1%. Хіба можна сподіватися, що українці зрадіють перспективі фінансувати ці структури з власних кишень?
Соціологи, однак, стверджують, що наступними роками ситуація може змінитися. Наразі критичні показники недовіри до партій свідчать якраз про те, що систему належить реформувати. «Треба зважати не на рівень довіри до партій, а на причини, котрі змушують респондентів давати такі оцінки, — каже «Z» заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова Михайло Міщенко. — Можливо, українці ставляться неґативно до партій саме через те, що вони обстоюють інтереси тих осіб, котрі їх фінансують, — олігархів, великих підприємців. Натомість державне фінансування партій могло би послабити залежність партій від олігархів. Це зрештою могло би сприяти підвищенню довіри до партій», — коментує Міщенко.
Олександр Кульчицький прогнозує, що партійна система поліпшиться через один виборчий цикл: «Не варто сподіватися, що за рік–два все радикально зміниться. Зміни будуть — але поступово. І десь за п'ять–десять років зможемо отримати шанс на незалежні партії, принаймні цей закон створює для цього умови».
Тим часом закон й досі перебуває в парламенті, де юристи відшліфовують його текст згідно з офіційною стенограмою засідання. Відтак закон піде на підпис Петрові Порошенку. Який нібито самотужки профінансував свою виборчу президентську кампанію.
20.10.2015