Репертуар — визначає ідейний зміст, творче обличчя театру.
Цю азбучну істину, на жаль, не досить добре засвоїли львівські театри. Репертуарна нарада, що днями відбулася в обласному управлінні в справах мистецтв, досить яскраво це підтвердила.
Як виявилось, львівські театри ще дуже далекі від справжнього планового підходу до свого виробництва. Репертуар театрів, по суті, перетворений в часто-густо безсистемний набір "облюбованих" п'єс. Він не тільки в дуже невеликому ступені відповідає творчим запитам і можливостям колективу театру, інтересам різних поколінь акторів і режисерів. В окремих випадках неправильним підбором репертуару театр протиставить свої власні інтереси інтересам глядача.
Так було, приміром, з постановкою п'єси Арбузова "Таня" в Польському державному театрі. Глядач холодно і рівнодушно прийняв цей антихудожній спектакль. Переважна більшість творчого колективу театру категорично протестувала проти постановки цієї слабенької п'єси, та ще й для відкриття першого радянського сезону. Проте, дирекція театру все ж поставила її. Результати — відомі.
Коли переглянути репертуар державного театру ім. Лесі Українки, намічений два місяці тому, і останній варіант, то кидаються у вічі величезні зміни, що сталися в цих списках. Раптом, невідомо куди зникли три спектаклі — "Сурові часи", "Солом'яна шляпка" і "Чужа дитина", на які витрачено понад 150 годин репетиційного часу і чимало коштів. Чому викреслили ці п'єси з репертуару, невідомо навіть обласному управлінню в справах мистецтв. Вплинули якісь чисто "домашні" фактори.
Викресливши три перших п'єси, керівництво театру записало на це місце умовну одиницю — "Одна радянська п'єса". Що за п'єса, хто автор — не відомо!
Слід зазначити, до речі, що ця "умовна одиниця" по суті єдина радянська сучасна п'єса, що її планує театр на 1940 р. Решта — українська і світова класика, історичні п'єси або п'єси, що розповідають про перші дні пролетарської революції.
Таку ж недооцінку радянської драматургії виявляє і Польський драматичний театр. З 13 запланованих на 1940-41 роки п'єс лише... три радянських. Що ж це за п'єси?
"Таня" — Арбузова, "Мстислав Удалой" — Й. Прута, нова п'єса Ванди Василевської "Бартош Гловацький", яка ще невідомо коли буде закінчена. Правда, знову таки заплановано таємничі "Дві радянські п'єси"!
Репертуар єврейського театру складений стихійно, він навіть не обмірковувався на колективі театру. В назвах, правда, недостачі немає. Тут і Шолом-Алейхем і Бен-Джонсон і Шекспір і Перец. Але немає жодної гармонійної системи. Скажімо, в першому варіанті репертуарного плану значилося 8 п'єс єврейської класики (половина Шолом-Алейхема) і 3 п'єси світової класики! На радянські п'єси "одвалили"... дві назви! Пізніше список радянських п'єс поповнили, але за рахунок творів, про які театр ще не має жодного уявлення. Це — "Сестри" — Резнікова, "Гість з того світу" — Губермана (ще тільки пишеться) тощо.
Новоорганізований оперний театр почав перший сезон дуже вдало — радянською оперою "Тихий Дон" — І. Дзержинського. Не можна заперечувати, звичайно, проти того, що наступною прем'єрою опери був прекрасний зразок світової класики "Травіата" — Верді. А далі та ж історія, — надмірне захоплення класикою. Слідом за "Травіатою" випустили чомусь "Аіду" того ж таки Верді, далі "Євгенія Онєгіна" Чайковського. Незабаром оперний театр випускає "Мадам Бетерфляй" — Пуччіні. Потім театр буде працювати над знову таки світовими класичними творами "Богема", "Кармен", класичними оперетами "Дочка Анго" і "Циганський барон". Російські класики Римський-Корсаков, Глінка не знайшли місця в оперному театрі. Також немає жодного твору польських класиків ("Галька" — Монюшка), не кажучи вже про радянські сучасні опери.
Посилання на відсутність якісного радянського репертуару, про що дружно твердять керівники львівських театрів, це не що інше, як невдале пояснення своєї бездіяльності, невміння і небажання по-справжньому зайнятись репертуаром. Хороших нових радянських п'єс, опер, балетів, правда, небагато, але вони є, і цього цілком вистачить на львівські театри.
Чому, скажімо, прекрасні п'єси: "Казка" — Свєтлова, "Людина з рушницею" та "Кремлівські куран ти" — Погодіна, "Сніжна королева" — Шварца, "Фельдмаршал Кутузов" — Соловйова; "Прості серця" — Паустовського, "Цар Потап" — Копкова, "Потомки" — Яновського, ряд нових п’єс московських і київських драматургів не знайшли місця в репертуарах львівських театрів? Чому в репертуарі опери ми не бачимо "Бурю" — Хреннікова, "Драгву" — Богатирьова, "Любові Ярової" — К. Треньова, "Волочаївських днів" — Дзержинського, "Помпадурів" — Пащенка, "Марії" — Кніппера. А хіба львівському балетові не варто було, замість працювати над сотою репродукцією "Дон Кіхота", поставити чудесний балет Прокофьєва "Ромео і Джульєта", "Светлану" — Клебанова чи "Солов’я" — білоруського композитора Крошнера.
Репертуар львівських театрів яскраво також свідчить про відсутність інтернаціональності в репертуарній політиці. Жодного твору братських республік (Білорусії, Грузії) не включено. А там створено цілий ряд високоякісних п’єс і опер, що були б прикрасою репертуару і безперечно викликали б великий інтерес глядача.
Повна неорганізованість репертуарних справ ще доповнюється тим, що в театрах абсолютно невідомо ні послідовності, ні дат випуску прем'єр. Звідси дезорієнтація колективів, чергування вимушеної тривалої бездіяльності акторів з надмірним перевантаженням і авралами перед черговою прем'єрою.
Держава щедрою рукою відпускає кошти на театральну справу. За це країна вимагає від титрів лише одного — сумлінної чесної роботи. Вкладені величезні кошти повинні бути повернені у вигляді високоякісних вистав в точно установленій кількості. Репертуар — програма творчого життя кожного театру на сезон, як і виробничий план будьякого підприємства, повинен бути повністю виконаний.
Треба негайно навести більшовицький порядок в репертуарних справах львівських театрів — домогтися повної рівноваги, гармонійності між класикою і радянськими сучасними п'єсами, творами братських республік, включення в репертуар найкращих зразків світової і радянської драматургії, затвердження плану випуску прем'єр.
Організаційний період у львівських театрах уже закінчився. В театрах повинна панувати напружена, творча робоча обстановка.
[Вільна Україна]
09.10.1940