Світло

світло застрягло у дверному замку

я це помітив – й відсунув ріку

списаних сторінок – і хотів пропхати ключем

а воно тонке – ще трохи і вже зима

і нічого й нікого біля мене нема

а його пучка – ось ось втече

заломилось собі під гострим кутом

пахне малиною нявчить котом

як допоможу – зберу його порох?

протягну за струни чи за плавники

може його заганяють метелики

тобто їх кволий осінній порух?

ось воно впало на мій черевик

і перескочило з ліній кривих

стало шнурівкою – хіба я зав’яжу?

щоби на ногах трималось взуття

знаю: коротке у світла життя

надто коротке тому і кажу

хочу його протягти крізь замок

знати що можна зі стебел сімох

залишити собі – бо кажуть зима й сніги

і ловлю ще тепло і п’ю алкоголь

і відчуваю як гасне вогонь

в ядрі цього світла і його слуги

я знав що йому нічого не світить

що дряпне мене – що просто присвітить

бурштином токайського і комах

що стане обручкою золотою

павутинням – липкою слиною -

і пилом взуття на ногах