Бунтівний Таджикистан

У Таджикистані, де відносно недавно закінчилася (призупинилася) громадянська війна, відбувається щось схоже на заколот, повстання чи й на відновлення війни. Екс-заступник міністра оборони з сотнею відчайдухів засів у гірській криївці. Перед цим групи озброєних осіб вчинили напади на Міністерство оборони в Душанбе і на відділок поліції у Вахдаті.

Отже збурювачем спокою в колишній радянські республіці став генерал-майора Абдухалім Назарзода, котрого президент республіки Емомалі Рахмон дуже оперативно позбавив міністерського статусу, щойно почув про його «подвиги».

То які саме діяння приписують бунтівному генералові? Саме його вважають організатором збройних нападів у п’ятницю, 4 вересня. Згідно з інформацією прес-центру Міністерства внутрішніх справ Республіки Таджикистан, атакованими виявилися відділок внутрішніх справ міста Вахдата й центральний апарат Міністерства оборони. ЗМІ також повідомляли про напад на блокпост поліції на одному з в'їздів в Душанбе в суботу.

Згідно з офіційною інформацією, під час нападів було вбито 33 співробітники Міноборони і МВС, а також 9 нападників. «Внаслідок даної акції терористичною групою було захоплено значну кількість зброї та боєприпасів», - повідомляється на сайті МВС.

Таджицькі компетентні органи майже зразу ж звинуватили в організації цих терористичних актів Назарзоду. Тут необхідно зробити короткий екскурс у біографію генерала, котра є доволі цікавою.

На офіційному сайті Міноборони Таджикистану читаємо, що генерал-майор Абдухалім Мірзо Назарзода народився 1 січня 1964 року в колгоспі Гулістон району Рудаки в сім'ї робітника. 1981 року він закінчив середню школу №63 міста Душанбе. Після закінчення школи до 1983 року працював у столичному текстильному комбінаті. З травня місяця 1983 по травень 1985 служив у лавах Радянської армії.

З 1985 до 1986 року працював різноробочим в управлінні будівництва та ремонту «Таджиккурортбуд», з 1986 до 1992 року працював завідувачем складу «Міжоблагропром» в Душанбе.

Прикметно, що на сайті Міноборони відсутні дані, де був і ким працював Назарзода з 1993 до 1997 року. Хоча для тих, хто уважно пильнував за громадянською війною в Таджикистані, не таємниця, що в цей період Назарзода був одним з польових командирів збройних формувань Об'єднаної таджицької опозиції (ОТО) і вів бойові дії проти офіційної влади країни, яку вже очолював чинний президент Емомалі Рахмон.

Згідно з повідомленням Міноборони, 7 вересня 1997 після підписання спільної угоди про мир і злагоду в країні Назарзода був призначений командиром військової частини 31001. Ця частина в той час була утворена з числа колишніх бійців збройних формувань ОТО. А якщо бут точнішим, то зі знаменитого 25-го батальйону повстанців.

Таджицька влада дозволила всім колишнім своїм супротивникам влитися в мирне життя. Зокрема, Назарзода зумів за рекомендацією Міноборони вступити  до загальновійськової академії Росії та закінчити її 2007 року. Здавалося б його кар’єрі більше нічого не загрожує.  2005 року його призначають першим заступником командувача сухопутними військами МО РТ. Він паралельно навчається  в Таджицькому національному університеті.

2007 року Назарзода обіймає посаду начальника управління безпеки військової служби МО РТ. А вже в січні 2014 року указом президента республіки його призначають заступником міністра оборони Таджикистану.

За час своєї військової служби Назарзода  часу не марнував. Він зумів собі збити чималий капіталець, як тепер з’ясувалося. Генпрокуратура Таджикистану в рамках порушеної кримінальної справи проти бунтівного генерала розпочала описувати майно Абдухаліма Назарзоди. Телевізійний репортаж, підготовлений Генпрокуратурою, ввечері 7 вересня транслювали канали державних ТБ країни.

Що належало колишньому міністрові оборони? Наприклад  хлібозавод в Душанбе. Вже й цього одного було б достатньо для небідного існування, але, як з’ясувалося, – це лише початок. У сюжеті також говорилося, що генерал у дворі хлібозаводу збудував триповерхову кам’яницю.

Він також незаконно приватизував будівлі Інституту геодезії АН Таджикистану і побудував там для себе житловий будинок. На 50 гектарах землі Інституту він самовільно відкрив станцію техобслуговування автомашин, підсобні господарства для вирощування худоби.

Крім того, генералу належить аграрне господарство «Тобістон», він також є власником птахівничої і кінної фабрик. А ще у Варзобі Назарзода володіє трьома елітними зонами відпочинку.

І це ще не кінець, генерал також є власником спортивного залу в столиці під назвою «Лідер», ресторану «Зайтун», кафе-бару «Бахтієр», скотарської ферми в Рашті, п'яти квартир в Душанбе... І ще маса різної дрібноти.

І от цей пестунчик долі, котрий зробив гідну кар’єру, заробив чималі статки, влаштовує фронду, схиляє до бунту дві сотні військовиків елітного десантно-штурмового батальйону й починає відстрілювати своїх колег. Чого б це  зненацька? Якась нісенітниця.

От, наприклад, у МВС пояснюють, що озброєні групи генерала-бунтівника влаштували напади на Міністерство оборони і відділок поліції, щоб заволодіти зброєю. Але це пояснення якось не надто в’яжеться з логікою. Заступник міністра оборони мав безліч можливостей заволодіти всім необхідним озброєнням й у значно менш кривавий спосіб.

Що каже з цього приводу сам Назарзода? В інтернеті поширено заяву від імені бунтівного таджицького генерала, в якому говориться, що він заперечує свою причетність до нападів у Душанбе і Вахдаті. Заяву, записану, як стверджується, зі слів Назарзоди, було опубліковано на таджицькій мові на одному з акаунтів у Facebook’у.

У ньому, зокрема, говориться, що Назарзода дізнався про заплановані арешти колишніх польових командирів і рядових учасників Об'єднаної таджицької опозиції, котрі воювали в часи громадянської війни 1993-1997 років. Він поставив до відома про це кількох колишніх польових командирів, котрі зібралися у нього вдома. Незабаром після цього стало відомо, що виїзди з Душанбе перекриті, йдеться в заяві.

Генерал і його соратники «одноголосно вирішили, що аніж приймати ганебний арешт і можливу смерть під тортурами, краще вони стануть боротися до кінця». Бунтівні військовики, як випливає з тексту заяви, забрали зброю в одній з військових частин і прорвали оточення на одному з виїздів з міста. Тобто, Назарзода готовий взяти відповідальність лише за один з йому інкримінованих епізодів, а саме: напад на блокпост міліції на одному з виїздів з Душанбе в суботу, 5 вересня.

У посланні Назарзоди стверджується, що напади на відділки міліції були сплановані таджицькою владою, щоб потім покласти відповідальність за них на тих учасників Об'єднаної таджицької опозиції, котрі до того моменти вже були бути вбиті. Генерал особливо підкреслює, що він «боровся за життя кожного солдата і дуже не хотів, щоб вони постраждали». Він висловив жаль, що «необдумані дії керівництва країни та силових структур призвели до людських жертв».

І ці слова бунтівного генерала чомусь викликають більше довіри, ніж офіційні повідомлення таджицької влади.

Отже президент Рахмон зненацька розпочав масований наступ проти тих людей, з котрими 18 років тому підписав мирний договір. Першого удару зазнало політичне крило колишньої ОТО. Нагадаємо, що напередодні кривавих інцидентів, 28 серпня Міністерство юстиції Таджикистану зажадало від керівництва Партії ісламського відродження Таджикистану (ПІВТ) «припинити незаконну діяльність». Претензії до партії висувалися вкрай дріб’язкові. У заяві Мін’юсту зазначалося, що згідно з пунктом 3 закону РТ «Про політичні партії», політичні партії країни повинні мати свої партійні осередки в більшості міст і районів республіки. Тим часом, за даними Мін'юсту, первинні представництва ПІВТ припинили свою діяльність в 58 містах і районах країни, і в цьому зв'язку «Партія ісламського відродження Таджикистану не може називати себе загальнореспубліканської партією і, відповідно, проводити партійний з'їзд».

Далі спецслужби країни взялися за «нейтралізацію» прихильників ОТО в середовищі армії та інших силових структур. У неділю, зокрема, з'явилася інформація про арешт двох високопоставлених офіцерів з Міністерства оборони: підполковника, заступника командира десантно-штурмової бригади міністерства оборони Мустафи Назарова і майора, старшого інспектора управління фінансів Насима Юсупова. За даними слідства, вони знали про підготовлюваний напад і мали можливість доповісти про нього, однак не зробили цього. Аналогічна доля пізніше спіткала і двох відставних співробітників МВС Баходура Кабірова і Тоджіддіна Собінова.

Раніше представники ОТО вже піднімали заколоти проти глави держави. Одним з найгучніших став збройний виступ колишнього полковника Радянської армії Махмуда Худойбердиєва 2000 року. Щоправда тут треба уточнити, що Худойбердиєв був одним з тих небагатьох, хто відмовився від примирення з Рахмоном ( на відміну від того ж Назарзоди ) і вів з ним бої, спираючись на моджахедів Афганістану. У 2001 році з'явилися відомості, що Худойбердиєв загинув, проте деякі джерела стверджують, що він живий і переховується десь на території Узбекистану.

Загалом же слід визнати, що громадянська війна 1990-х років у Таджикистані закінчилася не тому, що конфліктуючі сторони досягнули консенсусу, а фактично тільки тому, що вони просто  втомилися від кровопролиття. Тобто, конфлікт не було вирішено, він лише причаївся готовий щомиті спалахнути. Зайвої олії у вогонь підливає військова присутність Росії в республіці. Зрозуміло, що у разі широкомасштабних воєнних дій росіяни виступлять на боці Емомалі Рахмона. Підтримку своєму таджицькому колезі вже висловив шеф Кремля Володимир Путін.

Чи виступ Абдухаліма Назарзоди й став тим спалахом? Ймовірно. А можливо – фальстартом. Можна припустити, що  бунтівний генерал розраховував на значно активнішу підтримку.  Нині, за приблизними оцінками, на боці Назарзоди залишається 135 військовиків десантно-штурмового батальйону. Вони закріпилися в гірських районах, найімовірніше – Ромітській ущелині, що за 45 кілометрів на схід від Душанбе.