Німецькі Boxer'и і проблеми литовської обороноздатності

Нещодавно у середовищі країн-членів НАТО сталася неприємна, але знакова подія: Берлін відмовив Вільнюсу у його проханні щодо постачань новітнього озброєння. Прецедент дав привід укотре замислитися, з одного боку, над спроможністю Північноатлантичного Альянсу спільно протистояти загрозі ззовні, а з іншого — над впертим намаганням Берліна не допустити постачання зброї до України.

 

               

 

Ще влітку влада Литви звернулися до Міністерства оборони Німеччини з проханням про постачання понад сотні сучасних колісних панцеротранспортерів типу Boxer. Це прохання пролунало після ухвалення Вільнюсом принципового рішення про модернізацію збройних сил. Зрозуміло, що воно було продиктоване насамперед аґресією Росії в Україні й провокаціями російської авіації та ВМФ поблизу кордонів балтійських держав.

 

 

22 лютого, в неділю, німецька газета Welt am Sonntag повідомила у своїй статті, що Берлін відповів Вільнюсу відмовою. «Передання панцерованих транспортних засобів Бундесверу або перепродаж машин, які мають бути створені найближчими роками, не передбачені», — процитувала газета слова неназваного представника німецького уряду. Він обґрунтував відмову німецького уряду «власними потребами Бундесверу».

 

Рішення Берліна спровокувало хвилю критики в німецькій пресі, політикумі та експертному середовищі. Зокрема, його скритикували військові експерти обох політичних партій, що входять в урядову коаліцію в німецькому бундестазі. Так, соціал-демократ Райнер Арнольд (Rainer Arnold) заявив, що до інтересів Німеччини належить «зміцнювати можливості партнерів в рамках НАТО з країнами Балтії, роблячи для цього все, окрім безпосереднього висилання наземних військ».

 

Депутат Бундестаґу від баварської Християнсько-соціальної спілки Флоріан Ган (Florian Hahn) переконаний, що треба підтримувати країни Балтії настільки, наскільки можливо, «йдучи назустріч їхнім намірам мати в своєму розпорядженні панцеротранспортери Boxer  з урахуванням чимраз більшої загрози від Росії».

 

Що ж за диво той Boxer? Це колісний панцеротранспортер, який спільно продукують на двох підприємствах німецького ВПК — Rheinmetall і Krauss-Maffei Wegmann. Перші вісім прототипів були виготовлені ще 2001 року, серійне виробництво почалося щойно 2009 року, а офіційно на озброєння Boxer взяли аж 2011-го.

 

Машина здатна долати водні перешкоди завглибшки півтора метра і перестрибувати рови до двох метрів завширшки. Захист машини складається з основного, виготовленого зі сталі, та додаткового, створеного з IBD Deisenroth Engineering, композитного захисту за технологією AMAP (вдосконалений модульний захист), що кріпиться до основного панцера на спеціальні ґумові амортизатори (англ. Shock-mounts). AMAP складається з базового шару (підкладки), до нього клеєм кріпиться шар кераміки, і все покривається шаром вдосконаленого панцера Mexas. Всередині ПТР вкритий шарами захисної тканини (протискалковий захист, AMAP-L) сплетеної з високоміцних волокон, такої як арамід (кевлар), для запобігання поранень екіпажу скалками від влучень кулями по панцеру ззовні. Балістичний захист (AMAP-В) забезпечує захист екіпажу від обстрілу зі стрілецької зброї середнього калібру, а також від скалок гарматнів (калібром до 155 міліметрів) та бомб.

 

Boxer, за твердженнями виробника, може витримати декілька влучень в одне місце. Крім того, боксер має протимінний захист (AMAP-М і AMAP-IED), який задовольняє вимоги класу IIIb згідно зі STANAG 4569, що відповідає вибуху близько восьми кілограмів у тротиловому еквіваленті.

 

Boxer озброєний або ґранатометом HK GMW, або великокалібровим станковим кулеметом Browning M2. На борту є вбудований туалет, є також електричний чайник.

 

Boxer пропонують в різних комплектаціях: бойова машина піхоти, командний пункт, санітарний автомобіль для евакуації поранених, саперна машина, вантажівка для транспортування боєприпасів тощо.

 

Отже, машина, як ми бачимо, надзвичайно ефективна й багатофункціональна. Вона була б корисним помічником для відбиття наземної атаки супротивника. А оскільки Литва має спільний з Росією суходільний кордон, то в разі російської аґресії Boxer дуже б придався литовській армії для організації оборони й здійснення контратак.

 

Для німецького Бундесверу немає такої критичної потреби в нарощуванні кількості панцеротехніки, бо, як відомо, Росія не має з ФРН спільних кордонів. То чому таки Берлін відмовив Вільнюсу? І чи справді відмовив?

 

Вже наступного дня, у понеділок, 23 лютого, німецьке військове відомство спростувало інформацію про нібито відмову поставити до Литви панцеротранспортери. Речник Міністерства оборони ФРН полковник Інґо Ґергартц (Ingo Gerhartz) дав пресконференцію, яку превентивно почав зі заяви: «Інформація, нібито Німеччина не підтримує прагнення Литви закупити колісні панцеромашини Boxer, є помилковою. Абсолютно зрозуміло, що будь-який член НАТО, який бажає придбати в Німеччині нову бойову техніку, може це зробити. Це само собою зрозуміло. Але офіційного запиту з Литви ще не надійшло».

 

Далі Ґергартц запевнив, що Міністерство оборони ФРН готове зі свого боку надати усяке сприяння литовським колеґам в їхньому бажанні оновити парк панцеротехніки машинами Boxer, проконсультувати, допомогти з оформленням необхідної документації. А непорозуміння, на його думку, виникло тільки тому, що хтось із німецьких журналістів запитав в Міністерстві оборони, чи не готове воно надіслати у Литву таку техніку, вже наявну в арсеналах Бундесверу. Як пояснив Ґергартц, «зайвих панцеротранспортерів німецька армія не має, самій бракує».

 

Полковник навіть поділився з журналістами таємницею про те, що Бундесвер досі замовив 272 панцеротранспортери Boxer, з яких армії передано близько 200. Решта мають надійти до кінця цього року, якщо не буде затримок з їх виробництвом. З машин, уже наявних в арсеналах, в повній бойовій готовості перебуває приблизно половина або трохи більше, і це, з його слів, абсолютно нормально, оскільки йдеться про нову військову техніку, яка потребує певного припасування.

 

Подібну заяву зробив і міністр оборони Литви Юозас Олекас. Повідомлення у пресі про нібито литовсько-німецьку суперечку навколо Boxer'ів він навіть назвав провокацією, мета якої — погіршити добрі взаємин між Німеччиною та Литвою.

 

«Можна припустити, що в цьому криється певна провокація. Перше, що спадає на думку, коли чуєш таку звістку, — щось негаразд у взаєминах між Литвою та Німеччиною», — сказав міністр в інтерв'ю телеканалові LRT. Він навіть не заперечив, що це може бути підбурювання від Росії. «Я це не відкидаю, оскільки ми живемо в умовах такої інформаційної війни, це може бути її елементом, хоча видання солідне (Welt am Sonntag), але всяке буває», — зазначив Олекас. Хоча це намагання вдавати, що у питанні Boxer'ів немає жодних проблем, більше подібне на добру міну за поганої гри.

 

До речі, про інформаційну війну. Паралельно зі заявами Олекаса про німецько-литовську дружбу Департамент держбезпеки (ДДБ) Литви застерігає, що Кремль стрімко активізовує інформаційну війну проти балтійської держави. «Останнім часом фіксуються чимраз очевидніші зусилля Росії з розпалювання інформаційної війни і прагнення масштабного поширення своєї пропаґанди в засобах масової інформації, в електронних ЗМІ та соціальних мережах Литви», — йдеться в повідомленні ДДБ, опублікованому на сайті відомства.

 

Як наголошується в документі, Росія шукає способи, щоб під прикриттям зареєстрованих в інших країнах підприємств інвестувати кошти в ЗМІ Литви або підтримувати їх фінансами і в такий спосіб впливати на зміст опублікованої інформації або трансльованих теле- і радіопередач. 

 

За даними ДДБ, представники чужоземних держав (не обов'язково Росії) можуть запропонувати ЗМІ, які функціонують у Литві, співпрацювати в поширенні потрібної для Росії інформації, у підготуванні інформаційних кампаній або прямій публікації замовних статей. У повідомленні наголошується, що вороже для Литви інформаційне тло намагатимуться сформувати і в реґіональних ЗМІ країни. 

 

ДДБ закликає журналістську спільноту Литви не піддаватися на можливі провокації Росії, а в разі навмисних або підозрілих дій з поширення пропаґанди, спроб надання фінансового впливу або прагнення вплинути на зміст підготовлюваної інформації просить інформувати про це Департамент державної інформації.

 

А початок інформаційної війни — річ доволі тривожна. В Україні саме з неї почалася повноцінна російська аґресія, яку вирішили називати «гібридною війною». Тому Литві належить подбати про свою безпеку на всіх можливих напрямках. Тепер доведеться й думати про те, чим можна замінити німецькі Boxer'и.

 

Бо Берлін таки затявся й панцеротранспортерів поки що Литві не дасть. Пояснення німецького уряду багато військових експертів називають несерйозними відмовками. Насправді у цій справі відчувається як не «рука Кремля», то принаймні її тінь. Для Берліна небажання злостити російського ведмедя виявилося сильнішим за союзницькі зобов'язання перед партнерами з НАТО, які опинилися в загрозливому становищі. Москва ж мала всі підстави побоюватися, що нова панцеротехніка дозволить Литві не лише наростити свою обороноздатність, а й активніше допомогати в постачанні зброї до України.

 

І тут варто нагадати, як ще у серпні Комітет з оборони Палати громад парламенту Великої Британії оприлюднив доповідь, у якій вказав на наявні проблеми у військовій співпраці між країнами-членами НАТО та на  серйозні недоліки в готовості Альянсу протидіяти зовнішнім загрозам. З одного боку, нібито існує Стаття 5 Договору НАТО, яка й досі залишається стрижнем безпекової архітектури по обидва боки Атлантики. Нею передбачено, що напад на одну з країн-членів Альянсу, наприклад на Литву, Латвію чи Естонію, автоматично сприймається всіма рештою країн-членів як напад і на них. Тобто нібито все зрозуміло: вся НАТОвська спільнота мала б дати відсіч аґресору.

 

Утім, з іншого боку, виникає маса нюансів щодо того, як кожна НАТОвська країна мала б реагувати на напад на свого колеґу з блоку. Варіантів, як казав лідер американських «яструбів» сенатор Джон Маккейн, є безліч: «від ядерної відповіді до поштової листівки зі співчуттями».

 

«Ризик нападу Росії на країну-члена НАТО, хоч поки що видається незначним, але не варто його скидати з рахуби. Ми не впевнені, що в НАТО готові до цієї загрози», — застерігав голова комітету з оборони Палати громад Великої Британії, консерватор Рорі Стюарт. Він наголосив, що характер російської тактики стрімко змінюється: сюди входять кібератаки, інформаційна війна та підтримка нереґулярних сепаратистських груп, коли бойові дії провадять озброєні цивільні особи спільно з російськими спецзагонами у формі без розпізнавальних знаків. «Ми вже бачили, як ця тактика була застосована Росією в Україні з метою дестабілізувати ситуацію в країні, що є партнером НАТО, анексувати частину її території і паралізувати її здатність реагувати на події», — заявив Стюарт.

 

Поки що ще жодного разу не доходило до використання Статті 5 Договору НАТО (чи то на щастя, чи на жаль). Тому ніхто й не знає, як реально ця норма буде реалізована, які існують механізми, яка відповідальність за відмову її виконувати тощо, тощо, тощо. Проте історія з Boxer'ами вже дає підстави для того, щоб насторожитися.

24.02.2015