16 червня 1914 р.
Під таким гучним заголовком помістив відомий зі своїх виступів а lа Щоголєв професор Поґодін великий фейлєтон в 123 числї московського Утра Россіи. Починає він з заяви pro оmо sua, з "сконстатованя", що майже нема "нї одного числа" українських ґазет, це не було би нападів на його особу. Сї напади, на його думку, викликані тим, що він "мав сьміливість висловити просто й отверто, що той напрям, у якім іде сучасний український рух, є рухом небезпечним для росийської державности і некультурним". Далї професор Поґодін "констатує", що з ним не полємізують, але нападають на нього "уличними лайками", і висловлює своє здивованє, чого се українська преса так богато займаєть ся його поглядами, коли уважає його самого за "полїтичний маятник"...
Віче шевців відбуло ся вчера у Львові в ратушевій сали під проводом проф. Ґломбінського. На вічу виголошено реферати: про відношенє промислового закона до шевського промислу, про шкіряний картель і галю обуви, заснованє гарбарнї в краю. Над сими рефератами розвинула ся широка дискусия. З українських послів на вічу не було нїкого.
Крадіж в Академічній ґімназиї. Невислїджені злодїї дістали ся при помочи витриха до канцеляриї Академічної ґімназиї, що находить ся на І. поверсї при ул. Льва Сапіги. Злодїї розбили огнетривалу касу і забрали з неї готівкою 900 корон. Полїция веде слїдство.
Нові українські адвокати. В послїдних днях приняла адвокатська палата у Львові на лісту адвокатів чотирох Українців, а саме пп.: д-ра Степана Барана, з осїдком у Львові, д-pa Льва Ганкевича з осїдком в Городку, д-ра Евгена Косевича з осїдком в Коломиї, і д-ра Кунцева з осїдком в Раві руській.
Заразливі недуги в околици Львова. Фізикат м. Львова доносить: Плямистий тиф є в Яричеві старім і в Запитові, черевний тиф в Поршнї, Зубрі, Сихові і Винниках; шкарлятина в Миклашові, Ременові і Рясній польській: дифтерия в Винниках і Підбірцях. Фізикат звертає увагу публики, що зносини з мешканцями сих громад а головно купованє від них споживних артикулів може посередничити в зараженю сими недугами.
Товариство "Дешева Кухня" для молодїжи в Перемишли купило плошу під будову вакацийної оселї для учеників перемиської української ґімназиї і для академиків, що покінчили тамошну ґімназию (в часї перед і по ґімназияльних фериях). Площа ся положена в чудовій околиці під камеральним лїсом в Старяві коло Хирова і коштує до 1300 К. На будову великого бараку на 35—40 учеників зібрано доси складками до 1800 К. З весною 1915 розпічне ся будова, а на фериї 1915 отворить товариство оселю. Оселя буде носити назву пок. дир. Гр. Цеглинського. — Місцевий парох о. Ілия Олексин прийшов в тім дїлї з великою помочию і дасть Біг поможе товариству і дальше аж до довершеня великого дїла.
П. д-р О. Тисовський просить нас о зазначенє, що новинка в дня 11. VI. 1914 про "Вакацийний табор" пластунів не походить від нього, бо ся справа йому зовсім незвісна. Длятого й листів з евентуальними зголошенями просить ся на руки д-ра Тисовського не слати. Непорозумінє має свою причину в тім, що осередного комітету мимо ріжних заходів доси ще не удало ся зложити, а найлїпша воля осібно дїлаючих одиниць не в силї заступити збірної праці людий у відповідно зорґанїзованім товаристві.
Вистава мешкальних уладжень у Львові. Заходами Міського промислового музею буде уладжена в 1915 р. в салях Технольоґічного Інститута вистава мешкальних уладжень, яка має обіймати вироби виключно львівських робітень. Вистава пічнеть ся в осени, а потриває може до різдвяних Сьвят. Вистава буде складати ся з ряду інтерієрів зовсїм уладжених так, що кожда середина представить устроєне в стилеву цілість стїнне мальовило, меблї, дивани, килими, портиєри, фіранки, гафти, майолїки й инші подробиці уладженя. Таксамо виставить ся уладженя бюр, склепів або каварень. Окремий віддїл міститиме артистичні вироби, що складають ся на внутрішні уладженя церкви, знаряди, начиня і лїтурґічні гафти. Крім ceгo, попри мешкальні кімнати найдуть поміщенє комплєтно уладжені кухнї, лазнички, кльозети. Головним прінціпом програми вистави є, щоби всї вироби були взірцеві під оглядом материялу і виробу, а в помислі щоби визначали ся естетичними прикметами, а рівночасно повинні своєю ціною відповідати потребам і засобам середно-заможних верств суспільности.
Митрополит ґр. Шептицький в Римі.
ВІДЕНЬ (Ткб.) Митрополит Шептицький виїхав звідси вчера до Риму.
Чесько-нїмецькі переговори.
ПРАГА. (Ткб.). Вчера були в палатї Ностіча наради представників обох наций при участи заступників обох партий великої посїлости. Наради строго довірочні.
На оборону Дураца.
РИМ (Ткб.) До Аґенциї Стефані доносять зі Сан Джованні ді Медуа: Вчера о 5 поп. вирушило 1500 Малїсорів до Дурацо.
Грецько-турецький конфлїкт.
АТЕНИ (Ткб.) Рада мінїстрів розглядала вчера пополудни телєґрами з Малої Азиї, які доносять про переслїдуванє Греків, яке замість устати ще збільшуєть ся.
Підчас побуту турецького мінїстра Талата бея переслідуванє й угнїт Греків триває дальше. Відповідь Порти на грецьку ноту ще не наспіла. Положенє дальше поважне.
Заява француського кабінету.
ПАРИЖ (Ткб.) Правительство заявить в своїй деклярациї ясно, що новий кабінет буде вести при помочи лївиці полїтику лївиці. Дальше мінїстерство вести-ме рішучу полїтику сьвітську. До буджету на 1914 р. принятий буде проєкт закона, ухваленого в послїдній сесиї палатою депутованих, про загальний доходовий податок, а до буджету на 1915 р. проґресивний податок від набутого майна. В уступі про заграничну полїтику вкаже правительство в своїй деклярациї на щораз тїснїйший союз з Росиєю і щораз сильнїйшу приязнь з Анґлїєю, яко на основу заграничної полїтики Франциї.
Міжнародний конґрес преси.
КОПЕНГАҐА (Ткб.) Конґрес преси приняв однодушно резолюцию, завзиваючу товариства дневникарів до акциї в парляментах за цілковитим знесенєм обовязку дневникарів ставати в судах за сьвідків.
КОПЕНГАҐА. (Ткб.) В честь конґресу преси видала данська королївська пара обід 340 накрить. Король і королева вели оживлену розмову з делєгатами з ріжних країв.
Крадіж мобілїзацийних плянів.
АМСТЕРДАМ. (По. т.) В канцеляриї головного ґенерального штабу вкрадено плян мобілїзациї. Ведеть ся слїдство.
Амбасадори у Ґрея.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) Амбасадори Австро-Угорщини, Франциї і Росиї відвідали вчера Ґрея.
Замах суфражеток на церкву.
ЛЬОНДОН. (Ткб ) В церкві сьв. Юрія вчера підчас богослуженя наступив вибух. Три клячники і три вітражі ушкоджені. Вибух се дїло суфражеток.
Жертви бурі.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) Позавчера пополудни над містом перетягнула нагальна буря. 6 осїб згинуло.
Торжественне отворенє Панамського Каналу.
ВАШІНҐТОН. (Ткб.) В торжестві отворення Панамського каналу візьме участь президент Вілсон з великою міжнародною фльотою і Атлянтийською фльотою Злучених Держав. По торжестві фльота переплине через канал до Сан Франціско. Обчислюють, що сей переїзд буде тривати 4 дни.
(«Дїло»)
____________________________
17 червня 1914 р.
У нас водить ся таке, що коли не знаєм якогось терміну, якогось слова, тодї повертаємо ся в чужий бік, значить, шукаємо його в чужій мові, а стрінувши, переводимо на своє, або на чужій основі намагаємо ся витворити щось підхоже до свойого. Та звичайно дармий труд, бо переведене або утворене стоїть далеко від рідного... По мойому, нам попередусього треба повертати ся до своїх говорів, сього завсе живого, завсе обильного жерела. Деякі з наших диялєктів справдї вельми богаті і дуже гарні. До таких пр. належить бойківський диялєкт, що зберіг у собі чимало з останків з давної давнини та визначаєть ся великою чистотою, правильністю, влучністю, придатністю й плястичністю...
Появила ся сьвіжо у Львові обємиста книжка п. з. "Нїмці в Галичинї, їх історичний розвиток й теперішне положенє".
Книжка ставить собі мету дати вірний образ нїмецького житя в Галичинї з усїми його ясними і темними сторонами. Книжка дуже інтересна, основана на богатім материялї, писана з нїмецькою солїдностю, ясна і вичерпуюча. Призначена передусїм для Нїмців, — але потрібна і цікава для кождого, хто хоче основнїйше пізнати житї Галичини, а також — навчити ся новочасних методів праці, переведених і випробованих на нашім ґрунтї.
"Альбом процесу Бендасюка і тов." появить ся в продажі виданєм Гануляка п. з. "Львівскій русскій политическій процессъ 1914. г." "на памятку — як подає Прик. Русь — тих томлячих днїв, які переживало росийське Прикарпатє в часї процесу Бендасюка і тов." В альбомі будуть поміщені сценки зі салї розправ, фотоґрафія трибуналу, судів присяглих, портрети обжалованих, "защитнїков" і др. Крім альбому вийде ще серия карток.
Кльофач роздає шляхотство. Pravo Lidu закидає послови Кльофачеви корупцийну аферу. Великий промисловець і мілїонер Меншік мав з причини податкових переступлень заплатити кару 750 тисяч корон. Тимчасом позичив Кльофачеви 100 тисяч кор. на будову готелю "Під Золотою Гускою", почім знижено кару на 150.000 корон. Коли в реченци платности довгу Меншік не хотів спрольонґувати Кльофачеви векслїв, Кльофач робив Меншікови шляхотство й так узискав прольонґату позички.
Урядовий звіт про стан засївів в монархії появив ся з кінцем минулого тижня. Звіт про засїви в Австриї досить корисний, так, що жнива заповідають ся майже таксамо добре, як минулого року. Але вже тепер уважати можна певним, що на нову кампанію треба буде довозу чужої пшениці. Щодо Угорщини, то послїдний звіт угорського мінїстерства рільництва є дещо кориснійший, як дотеперішний, але що жнива зачнуть ся там уже за два тижнї, є сумнївне, чи дo ceгo часу збіже зовсїм поправить ся. Пшениці буде бракувати, але здаєть ся, що запотребованє жита покриє монархія з власних засобів.
Памятник Шевченка на селї. Дня 21. с. м. о год. 3-тій по пол. відбуде ся в Горбачах (судовий повіт Щирець) відслоненє памятника Тараса Шевченка.
Нові помисли суфражеток.
На зборах суфражеток в Льондонї виголосив якийсь Невінзон промову, В якій острими словами накинув ся на анґлїйського короля. "Якби я був королем — говорив він — я не ховав би ся за порожні голови мінїстрів. Ми даємо нашому, найвисшому урядникови великі суми гроший, щоби в нїм мати в критичних хвилях підпору і поміч. Чому оплачуємо ми його і чому взагалї держимо його? Він отяжілий чоловік, я втратив для него всяку повагу; він слабе, нездібне сотворінє, негідне становища, яке займає, або чести, з якою відносимо ся до него". Невінзон говорив потім, що капелюх названо короною і ганив поведенє короля підчас подїї в престольній сали, коли то міс Бломфілд впала королеви до ніг, щоби його просити здержати тортури суфажеток у вязницях. "Часописи писали, що король зовсїм не звернув уваги на сей поступок суфражетки і заховав повагу і спокій". "Я кажу, — говорив Невінзон — що се фалшива повага і недостойний спокій". — На виставі коний в Олїмпія Гол арештовано суфражетку переодїту за доглядачку хорих, що несла дитину в пеленках. При ревізиї показало ся, що в пеленках не була дитина, але... бомба. Арештована заявила, що хотїла виконати замах на виставу. — Daily Mail доносить, що льондонська полїция викрила новий заговір суфражеток. Вони хотїли при помочи бомб висадити у воздух водопроводи Вулвич, які цілий полудневий Льондон заосмотрюють у воду. — Провідниця суфражеток Панкгерст — як доносять льондонські часописи — впала на "ґенїяльний" помисл голодівки. Постановила постити не лише у вязници але і на свободї. І то так довго, доки Аскіт не прийме депутациї суфражеток.
Неправдиві вістки про амбасадора Саларія.
БУДАПЕШТ (У. К. Б.) В віденських міродатних кругах заявляють: Вістки про пляноване уступленє австро-угорського амбасадора в Петербурзї ґрафа Фридриха Сапарія зовсїм неправдиві.
Похорон полк. Томзона.
ДУРАЦО. (Ткб.) Тїло полковника Томзона, котре в понедїлок вечером перенесено до палати і виставлено на катафальку, мали вчера похоронити тут з причини браку середників консервациї. Пізнїйше відбудеть ся ексгумация і перевезенє до рідного краю.
Князь висловив родинї помершого щире співчутє.
Боротьба з повстанцями.
ДУРАЦО. (Ткб.) На вчера вечір пляновано похід правительственного війска разом з прибувшими позавчера 1200 Малїсорами проти повстанців в таборі в Шіяку, але князь запорядив учера день відпочинку. Нинї пічнеть ся марш.
До палати наспіла вістка, що Кавая позавчера по боротьбі правительственного війска з тамошними повстанцями піддала ся. Повстанці заявили, що не мають якихсь власних цілий, до боротьби їх підюджено.
Міжнародний конґрес преси.
КОПЕНГАҐА (Ткб.) На честь конґресу преси уладив данський король вечеру на 340 осіб. Король і королева розмовляли з ріжними чужосторонними делєґатами.
КОПЕНГАҐА. (Ткб.) Учасники конґресу зробили прогульну до Гельсінґер, звидїли замок Кронберґ. В часї принятя в королївській палатї король говорив з през. Зінґером, котрому надав високий ордер. В розмові довідував ся король про стан здоровля цісаря Франца Йосифа.
КОПЕНГАҐА (Ткб.) Конґес преси вчера замкнено.
Подорож царя.
ОДЕССА. (Ткб.) Цар з царицею і дітьми виїхав до Кишинова.
КИШИНІВ. (Ткб.) Цар з родиною взяв у часть у відслоненю памятника Александра І, освободителя Бесарабії з турецького ярма.
Туреччина перед війною.
ЦАРГОРОД. (Ткб.) З поінформованих дипльоматичних жерел заявляють, що сербський посол донїс вчера пополудни з припорученя свойого правительства великому везирови, що Сербія удїляє Портї приятельську пораду припинити переслїдуваня Греків, бо дальше їх продовжуванє могло би вплинути на знамениті тепер сербсько-турецькі відносини, бо Сербія в сїй справі інтересована. Порта мала відповісти успокоюючо.
ЦАРГОРОД. (Ткб.) Зачувати, що Порта має намір завести на Дарданелях і в Смирні стан облоги.
ЦАРГОРОД (Ткб.) Австро-угорський амбасадор Палявічінї вернув сюди з відпустки.
Зміна конституциї в Анґлїї.
ЛЬОНДОН. (Пр. т.) Часописи подають, що правительство в найблизшім часї внесе до палат біл, який буде управильнювати справу вибираємости послів до палати льордів, і знесе її право до вета.
Друге читанє білю про гомруль.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) В палатї льордів тайний підкоморий льорд Kpy повідомив, що правительство пропонує почати II. читанє білю про гомруль в дни 30. с. м. та що сподїєть ся, що могтиме слїдуючого тижня внести в палатї льордів біл що-до зміни білю про гомруль, так що опозиция мати ме досить часу, щоби пізнати новий біл.
Плюральне голосованє в Анґлїї.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) Палата громад приняла в III. читаню біл про плюральне голосованє 320 голосами проти 44.
(«Дїло»)
____________________________
18 червня 1914 р.
Зміни в австро-угорській дипльоматиї. Берлїнські дневники доносять, що в австрийсько-угорській дипльоматиї наступить цілий ряд змін. Трудність заходить головно що-до обсади австрийсько-угорської амбасади в Петербурзї, се тому, що петербурський амбасадор мусить дуже богато гроший докладати з власної кишені. Найбільше можливе те, що до Петербурга перейде Копенгаґський посол Сехенї. Брат його вженив ся з богатою американською мілїонеркою Вандербільт, котра готова піддержати материяльно свойого шваґра. З Берлїна уступить амбасадор ґр. Сеґенї, а на його місце прийде шеф секциї в мінїстерстві заграничних справ ґр. Форґач.
Нова катастрофа "Цепеліна". До ряду катастроф з бальонами систему Цепеліна приходить ще одна. Бальон "Z І" відбував дорогу з Дідендофен до Кольонїї і так намок по дорозі дощем, що збільшений тягар утрудняє лет. До того перешкаджав сильний вітер так, що капітан Кляйншмід постановив висїсти коло Діденгофен. В часї злету бальон попав у воздушний вир і впав на землю, при чім так ушкодив ся, що ледви можна буде направити. В катастрофі ранений один поручник.
Йому було за темно... Казимир Рапак, повертаючи коло 3. год. над раном з нічної забави через міський огород у Львові, почав видрапувати ся на лїхтарнї і засьвічувати одну за другою, хоч вже був ясний день. Побачив се міський лїхтарник і конкурента віддав під опіку полїцая.
Середні школи в Галичинї. Сими днями краєва шкільна рада радила на повнім засїданю над справою середних шкіл в Галичинї, про їх недомаганя і конечні реформи. Число державних ґімназий сего року не збільшило ся, було 56 головних ґімназий і 6 філїй. Значно зросло число приватних ґімназий, котрих було 34, в сїм 22 клясичні, а 12 реальних. Збільшило ся також число жіночих ґімназий на сїм заведень; на 28 жіночих ґімназий було 12 клясичних, 12 реальних ґімназий, одна реальна реформована ґімназия.
Нові унїформи в війсковім судівництві. Ціcap призначив нові унїформи для канцелярийних урядників війскового авдиторіяту і для секретарів війскових судів. Мундур буде складати ся з чорного сурдута в формі, в якій його носять офіцири воєнної маринарки, разом з чорно-червоним еґалїзованєм. Сї урядники будуть носити шпади, а в поли будуть заосмотрені в репетієрові револьвери.
Скільки сьвіт прочитав книжок. З нагоди міжнародної книгарської вистави в Липску обчислено, скільки появило ся на сьвітї книжок від часу Ґутенберґа аж до найновійших часів. Після Bulletin de l' institut international bibliographic випечатано в періодї від 1436 до 1908 р. 11,638.800 книжок. Ся статистика є головно дїлом одного біблїотекаря з полудневої Франциї. Найвисший розвиток продукциї книжок почав ся в 1900 р., так що в 1908 р., в котрім замкнено статистику, число книжок було 140 разів більше від числа, яке виказав рік 1500. В роках 1500 до 1536 появляло ся річно около 1200 книжок, в 1700 р. виносило їх число около 10.000, в 1887 вже 100.000, а в 1908 р. аж 174.375. Треба зазначити, що ся продукция росте все більше, хоч число читачів не збільшаєть ся скоро.
Один з герольдів росийської ориєнтациї серед Поляків. Слїдство проти визначного вшехпольського дїяча, співроб. львів. орґану вшехполяків Кшемєнєцького, обжаловалованого за шпіонажу, є вже на укінченю. Кшємєнецький, котрий грав визначну ролю в польській суспільйости і в польських війскових орґанїзациях, був, як виказало слїдство, на услугах росийського ґенерального штабу. Розправа пічнеть ся аж в осени, акти перешлеть ся для перегляду ґенеральному штабови у Відни. — Нема сумніву, що коли би хто провірив стежки, якими пливе руссофільська й українофобська ориєнтация "великої" вшехпольської ґазети у Львові, той знайшов би, що ґазета ся через свого славнозвісного віденського кореспондента стоїть у дуже тїсних взаєвминах — правда, не безпосередно з росийським штабом ґенеральним, а з росийським війсково-полїтичним експозитом на Австро-Угорщину Янчевецьким. Названий росийський аґент, б. росийський капітан драґонів, розложив ся у Відни та відси — засланяючись фірмою кореспондента Нов. Вр., яким він в дїйсности є тільки про око, — закидає свої сіти на цїлу монархію. Славні є його інспекцийні подорожи по москвофільських аґентурах у Галичиинї й Угорській Руси, зосібна часто і богато він має “до роботи” у Львові. До „специяльностий" сього аґента (вправленого в пору росийсько-анґлїйсько-перської крізи) належить "витворюванє опінїї". На "припадкову" схожість змісту мірковань п. Янчевецького про Австрию, Росию й українство зі змістом таких же мірковань пана (А.), тай на рівночасність тих мірковань під відповідні моменти в петербурськім росийськім і львівськім вшехпольськім орґанї — звертано нашу увагу з польського боку особисто і в деяких польських ґазетах. Нема сумнїву, що на совісти п. Янчевецького є чимало людських жертв, затягнених ним на доріжки, з яких нема вороття. Чи й Кшемєнєцький оставав з ним в зносинах, не знаємо. П. Янчевецький — обережний дуже — і слїди за собою по змозї затирає.
Перевіз тїла Томзона.
АМСТЕРДАМ. (Ткб.) Панцирник "Норд Брабант" виїздить завтра до Дураца, щоби забрати тїло полковника Томзона і перевести до Дураца.
Відвідини баварської королївської пари.
ПАСАВ. (Ткб.) З нагоди відвідин баварської королївської пари спалено по обох берегах Дунаю величаві штучні огнї, відломок з ракети вдарив королеву в голову і спричинив легке зраненє. Королївська пара відїхала потім до ратуша, а опісля автомобілем до епископської палати.
По зїздї в Констанці.
БУКАРЕШТ. (Ткб.) Король Карло вернув сюди з Констанци.
БУКАРЕШТ. (Пр. тел.) Вчера вечером Сазонов вручив тутешному франкському послові Більонделеви великий хрест ордеру св. Анни як подяку за заслуги коло румунсько-росийського зближеня.
За убитє редактора Figar-a.
ПАРИЖ. (Ткб.) Розправа панї Кайо пічнеть ся 20. червня і потриває, як догадують ся, 6 днїв. В оборонї п. Кайо виступить славний адвокат Ляборі.
Грецько-турецький конфлїкт.
ЦАРГОРОД. (Ткб.) Нинї сподїють ся відповіди Порти на останну грецьку ноту.
БУДАПЕШТ. (Ткб.) Кореспондентови угорського Az Est заявив турецький посол, а також грецький мінїстер заграничних справ, що мимо критичної ситуациї не вичерпано ще всіх засобів, котрі можуть запобігти війнї.
АТЕНИ. (Ткб.) Тому, що переслїдуваня Греків у Малій Азиї поменшали, даєть ся тут замітити злагідненє напруженя публичної опінїї.
ВІДЕНЬ (Пр. тел.) З Атен доносять, що грецька рада мінїстрів постановила зірвати дипльоматичні зносини з Портою.
ЦАРГОРОД (Ткб.) Порта поручила своїм амбасадорам доручити кабінетам ноту, в котрій поясняє, що грецьке правительство через розповсюднюванє пересадних вістий про еміґрацию Греків з Малої Азиї, розбурхало публичну опінїю. Турецьке правительство робить все, щоби сю еміґрацию припинити. Держави можуть, коли хотять, вислати своїх делєґатів до Талат бея, а переконають ся про стан річи.
Гостина анґлїйської ескадри.
РЕВАЛЬ (Ткб.) Прибула сюди анґлїйська ескадра, зложена з 6 кораблїв.
Саксонський король в Росиї.
ДРЕЗНО. (Ткб.) Король Фридрих Август виїхав учера до Царського Села в відвідини росийського двору.
Слїдство в справі катастрофи корабля "Емпрес".
КВІБЕК. (Ткб.) Під проводом льорда Марсея почали ся наради слїдчої комісиї в справі катастрофи корабля "Емпрес оф Айрленд".
Переговори в справі Мексика.
НІЯҐАРА ФОЛС. (Ткб.) На конференциї американських делєґатів з конституціоналїстами не вдало ся позискати їх для конференциї посередництва.
(«Дїло»)
____________________________
19 червня 1914 р.
Заборона війсковим писати до часописий. Мінїстер війни і шеф ґенерального штабу видали розпорядок, щоби офіцири в чинній службі не важили ся під нїякою покривкою писати статї до часописий і періодичних видавництв та заборонили офіцирам в станї спочинку додавати свою шаржу до назвища підписаного під статею. Розпорядок сей викликав у фаховій австрийській пресї дуже острі коментарі, в котрих передівсїм зазначено, що справа співробітництва офіцирів в пресї є управильнена докладно відносним доступом в І. части службового реґуляміну, так що всяке видаванє якихсь розпорядків в сїй материї зовсїм непотрібне. Дальше фахові часописи зазначують, що явність і критика в усїх справах, що інтересують державу, можуть принести лише користи. Тому відносні чинники замість здержувати письменницьку дїяльність офіцирів заборонами, повинні її радше підпомагати.
На козацьких могилах. Нині 19 с. м. архимандрит Віталїй уладжує поминки на козацьких могилах під Берестечком. На поминки мав прибути мінїстер внутрішних справ Маклаков. Мінїстер відвідає також і Почаїв. На поминки в місяци серпни сподївають ся приїзду царської родини.
Нові титули і відзнаки в жандармериї. В титулах і відзнаках ранґи в жандармериї наступила певна зміна. Дотеперішна назва "жандарм" остає незмінена, відзнакою сеї ранґи є 2 звіздки зі станїолї. "Титулярний плютоновий" (Posten uhrer) буде називати ся "плютоновий" (Fuhrer) з трома звіздками на ковнїри; дотеперішні "титулярні вахмайстри" будуть називатися "віцевахмайстри" (Vicewachmeister), а відзнакою їх буде жовтий пасок з шовку на ковніри і три звіздки зі станїолї. Дотеперішні "титулярні вахмайстри начальники постерунку" будуть називати ся "вахмайстрами другої кляси", а "титулярні вахмайстри команданти постерунку" "вахмайстрами першої кляси". Відзнакою обох послїдних ранґ буде пасок зі срібного дроту на ковнїри і три білі шовкові звіздки. Дотеперішні "рахункові вахмайстри" (Wachmeіster-Rechnunghilfsarbeirer і Adjutanturhilfsarbeiter) дістануть титул "штабових вахмайстрів" (Stabswachmeister), вахмайстри, котрі є командантами повітових постерунків жандармериї, будуть називатися "повітовими вахмайстрами". Відзнакою їх буде срібний пасок на ковнїри, а біля него другий, віддїлений від першого, на пасках три звіздки з білого шовку. Ґузик, дотеперішна відзнака ранґи, відпадає. Плютонові жандарми і віцевахмайстри належать до першої кляси платнї, вахмайстри першої і другої кляси до другої кляси платнї. Сї послїдні дістануть крім сего додаток вахмайстрів в квотї 100 корон річно.
Росийські війскові запорядженя в 1914 році. Нїмецька преса обговорює росийські зоруженя. Сего року війскова росийська управа має взагалї до своєї розпорядимости квоту 2 і пів мілїярда марок. Що-до поодиноких запоряджень, то сего року переведено вже або проєктуєть ся переведенє таких справ: 1) продовженє часу служби о три місяці від 1. сїчня до 1. цьвітня кожного року. Тепер вже в піхотї і в кінній артилєриї є підчас цілого року три повні річники виобразованих жовнїрів, 2) побільшенє мирного презенцийного стану армії в роках 1913 до 1916 о 400.000 людий. Наслїдком сего сей стан буде виносити в лїтних місяцях 1916 р. 1,800.000 людий, а в зимових місяцях 2,200.000 людий. 3) сформованє по однім новім корпусї армії в корпусї війскового варшавського, виленського і кавкаського округа, та одної бригади стрільців у Фінляндиї, 4) утворенє нових 19 полків кавалєриї лїнїйної, котрі заступлять козацькі полки в дивізиях кавалєриї, 5) збільшенє корпусної артилєриї з 108 на 140 гармат, 6) ґрунтовна реорґанїзация, зглядно збільшенє полків облоги, 7) дальше збільшенє технїчних віддїлів, а то зелїзничого, летничого і рефлєкторів. На західній граници будує Росия стратеґічні сїти зелїзничих лїнїй. Сї зелїзниці дуже важні для мобілїзациї росийских війск.
Росийські шпіони перед судом. Дня 18. с. м. відбула ся розправа перед орікаючим трибуналом в Кракові проти 32-лїтного Бориса Ласкіди, б. зелїзничого урядника в Сандоміри, обжалованого за злочин шпіонажі. Ласкіду арештувала краківська полїция в сїчни с. р. Служив він тому кілька лїт яко рядовик 184. п. піхоти у Варшаві, відки здезертирував. За границею стрінув ся з аґентом росийського правительства і дав ся йому намовити до війскової шпіонажі в Австриї. Вернув до Варшави, увільнив ся від дальшої війскової служби і вистарав ся посаду зелїзничого урядника насамперед в Соснівци, потім в Сандоміри. Відси робив екскурсиї до західної Галичини, головно до Кракова. При Ласкідї найдено кілька компрометуючих листів. Арештованого обтяжив також своїми зізнанями якийсь Вінкентий Пільчовський, проти котрого також ведеть ся слїдство за шпіонажу в користь Росиї. Пільчовського арештовано в Кракові, тому кілька місяців. Трибунал видав увільняючий вирок. Прокуратор внїс жалобу неважности. Ласкіду задержано у вязници. — Дня 18. с. м. відбула ся перед трибуналом в Чернівцях карна розправа за шпіонажу проти б. поліцийного аґента 35-лїтного Володимира Сенюка і Фаннї Иойновичівної. Сенюк на становищи полїцийного аґента тїшив ся прихильностию своїх властей і брав участь в арештованю братів Ґеровських. В сїчни с. р. Сенюк як аґент черновецької поліциї виїхав з припорученя властий до Новоселиці в Росиї, щоби там разом з росийською полїциєю вислїдити одного небезпечного бандита. Тимчасом Сенюк пізнав ся там з якимсь Могильницьким, що стояв на услугах росийської полїциї. Се знайомство було підозріле для властий і Сенюка піддано під полїцийний догляд. Незадовго виїхав Сенюк потайки до Новоселиці і війшов в зносини з начальником граничної полїциї Максимовичем. Максимович виробив йому пашпорт на назвище Іван Петрович Іванов, Сенюк міг кождої хвилї свобідно переходити границю. Часті прогульки в сторону росийської границі викликали ще більше підозрінє і постановлено перевести ревізию у Сенюка. Саме тодї арештовано Московку Йойнович, у котрої наїдено лист до Могильницького. Змістом сего листа, писаного Сенюком, були інформациї, що відносили ся до війскових запоряджень на Буковинї. Тому арештовано Сенюка, котрий, коли найдено у него пашпорт, признав ся до шпіонажі, заявляючи, що інформаций росийському правительству ще не дав. Сенюка засуджено на 2 роки вязниці, Йойновичівну на 6 місяців.
Санкціонованє делєґацийних ухвал.
ВІДЕНЬ (Ткб.) Wiener Zeitung містить санкціонованє ухвал останних делєґаций.
Росия й Анґлїя в Азиї.
ЛЬОНДОН (Ткб.). В палатї громад Ґрей в дискусиї про нафтові концесиї в Персиї заявив: З огляду на висказані побоюваня, що нафтові поля загрозили би сусїди, які мають могучі армії, вистане вказати на Росию і Туреччину. Бесїдник висловлює надїю, що відносини Анґлїї до сих великих держав усе будуть добрі. Є річию дуже важною, щоби ми вдержали добрі відносини з Туреччиною, а також в інтересї мира є, щоби ми удержували якнайлїпші відносини з росийським правительством. Два великі народи, так близько сусїдуючі в Азиї, як Анґлїя і Росия мають лише дві дороги до вибору: щоби їх відносини були щирі або напружені. А не можуть бути рівнодушні. Ми все старали ся, щоби відносини були щирі і се є також цілию росийського правительства.
Відповідь Порти.
ЦАРГОРОД. (Ткб.) Вчера пополудни вручено грецькому послови відповідь Порти на грецьку ноту.
Наради в австро-угорського амбасадора.
ЦАРГОРОД (Ткб.) Амбасадори зібрали ся вчера у маркґрафа Палявічінія для виміни гадок в турецько-грецькій справі.
Пригода короля Фердинанда.
СОФІЯ. (Бол. Аґ.) Король Фердинанд вернув сюди. Підчас переїзду через Сербію стрїнула короля така пригода. Якийсь кондуктор, дізнавши ся, що король їде поїздом, впав до королївського ваґона, щоби, як пізнїйше заявив, переконати ся чи дїйсно король їде сим поїздом, що сїм свою сьмілість посунув так далеко, що задержав навіть поїзд. Президент мінїстрів повідомив про ceй випадок сербського посла, котрий висловив свій жаль.
(«Дїло»)
____________________________
20 червня 1914 р.
Зелені сьвята. Маю два днї вільного часу і хочу зробити приємну прогульку в наші гори. Найпринаднїйшою видає ся менї прогулька в напрямі Яремча, тимпаче, що буду мати нагоду оглянути там водопад Жонки, якого не бачив прошлого року з причини дощів. Коли водопад так гарний, як оповідають, то треба його й намалювати. Frisch gewagt ist halb gethan, каже Німець! Сїдаю до ваґона о год. пів до 3-ої і їду.
Сповідь Швіги. Cas закінчив друкованє сповіди Швіги, зложеної ним у письмі до Кльофача. Він впевнює, що нїколи не зраджував поліциї тайн славянських або чесько-національних. Згадавши про велике інформативне значінє, яке має у престолонаслїдника праська полїция, зазначує Швіга, що староста Хлюди хотїв уможливити пос. Кльофачеви зносини з Конопіштом. Се уважав Швіга справою надто ризиковною, а за те старав ся впевнити ком. полїциї д-ра Клїму, що чеські социялїсти перестали бути партиєю, які-б не примінювали ся до рам закона та яка кинула вже антимілїтарні кличі. Наслїдком сих конференций було те, що на партию стали инакше глядїти і ґр. Тун і арх. Франц Фердинанд. Д-р Швіга кінчить сповідь тим, що він попав на слїд шпіцля в національно-социялїстичнім таборі, та хотїв спаралїжувати його дїяльність.
Фабрика гроший на селї. В Золочеві арештовано селянина з Івачова, Івана Малиновського, котрий купуючи в ринку булки, заплатив за них 10-короновим банкнотом. Купчиха оглянувши банкнот, висловила підозрінє, що він фалшивий. Малиновський на се хотїв відобрати банкнот і виміняти на инший. Та побачив се полїцай, сконфіскував банкнот, а Малиновського арештував і відпровадив на полїцию. Переслуханий на полїциї Малиновський признав ся, що на спілку зі своїм батьком робив фалшиві 10-коронові банкноти. Підчас ревізиї, переведеної у него, найдено 24 штуки фальсифікатів. Полїция перевела зараз ревізию в Іванові і відкрила там цілу фабрику фалшивих банкнотів на велику скалю.
"Гарні" студенти полїтехнїки. Полїция мусїла вчера замкнути до арешту двох студентів полїтехнїки, що пяні до непритомности, качали ся на Городецькій улици. Вечером студентів, коли трохи протверезили ся, відставлено до дому.
"Чарівниця" в арештї. Марія Шмід, жінка експреса у Львові, підозрівала свого чоловіка за зраду в подружю. В сїм нещастю обіцяла їй помогти Ева Голубова, котра признала ся Шмідовій, що розумієть ся на чарах, та що зачарує так її чоловіка, що вже нїколи її не зрадить, а все буде любити. Врадувана сим Шмідова згодила ся на се, а "чарівниця" казала собі видати її убранє і білє, а крім сего білє мужа і 5 кор. на кошти чарів, які мала зараз вечером робити у себе дома, а на другий день убранє і білє звернути. Як сї чари Голубова робила Шмідова не знає, але на другий день рано стрінула Голубову на Краківській площі, як продавала її убранє і білє. Віра в чари у Шмідової зникла в одній хвилї, тому віддала "чарівницю" в руки полїциї. Тепер Голубова чарує в арештї.
Не знає, де крав у Львові. На стрийській рогачці придержано Федька Жука, як нїс на торг чотири молоді гуски. Показало ся, що Жук вкрав сї гуси — до чого й признав ся, але не знати кому, бо не знає назви села, до котрого "вступив" по гуси. Його замкнено в арештї, де буде міг собі пригадати, з якого села походять гуси.
Мандрівка "росийсько-народної партиї" до Відня.
(ос) Присуд, який запав у процесї С. Бендасюка і тов., зелєктризував і старикурсних русофільських могіканців, які нагадали собі, що коли їx конкуренти так доять росийських патронів, то не завадить попробувати надути віденських бюрократів, представляючи себе за спасителїв Австриї в Галичинї. Ось так уже цілий тиждень вибиває мінїстерські пороги у Відни депутация "росийсько-народної" партиї, в якої склад входить партия бувшого посла о. В. Давидяка д-р Лев Павенцький, д-р Заяц, о. Давидовим, о. проф. Костецький. За проводиря на віденськім ґрунтї служить руссофільським прохачам радн. двора Герасимович.
Старокурсні русофільські ґенерали без війска все ще уважають себе одинокими управленими речниками галицьких руссофілїв, уважаючи "русско народную организацию" Дудикевичівців гуртом відщепенців, котрі своїми яркими виступами тільки демаскують себе перед австрийським правительством. Руссофільські старики, зґруповані коло так "визначного" полїтичного дїяча, як предсїдатель "Народного Дому" проф. Костецький, не заперечуючи національної і культурної єдности з "русскими" в Росиї, запевнюють одначе нам. Коритовського і центральне правительство, що вони вірні греко-католицькій церкві та льояльні супроти держави і династиї. Видавці ставропигійського "Временника" з царославними елюкубрацаями Бендасюка словом і письмом запевнювали мінїстрів про свою льояльність, ремонстрували проти замітів, які впали в делєґациях на руссофілів, жируючись за мнимих речників галицько-руського становища, обходячи мінїстрів, відбули русофільські старики також паломництво і до мінїстерства для Галичини, добиваючись підмоги для вимираючої "партиї" старокурсників. З окрема ж побивали ся вони о упривилейованє русофільської позициї в кураториї фундациї "Народного Дому", де вже нам. Коритовський признав їм незаймані чотири місця.
З виїздом русофільської депутациї розійшлось по пресї чимало вісток. М. и. пішла чутка про спільну акцию русофільських "стариків" з митр. Шептицьким. З уваги на се, слїд сконстатувати, що ексц. Шептицький виїхав з Відня ще в недїлю до Риму, де має зїхати ся з еп. Ортинським. Нїчого й казати, що "старики" своїми католицькими запевненями хотїли би надужити для своїх цілий митрополита, числячи головно на його становище в будучій управі "Народного Дому". Для замиленя очий публичної опінїї пущено також в однім з віденських дневників чутку, буцім то старокурсники задумують при надходячих виборах наблизити ся до... Українців. Сю баламутну звістку слїд зі всею рішучостию здементувати.
Офіцияльний комунїкат про "хожденія" старокурсників по віденських бруках принесе нинїшне Русское Слово, яке остало ще в руках старокурсників по упадку Галичанин-а.
По при полїтичну акцию побивали ся відпоручники старокурсників як учасники Ставропіґії ще в справі скасованя veta віденських консерваторів, які не дозволяють на те, щоб при реставрованю каплиці "Трох Сьвятителїв" у Волоській церкві руйнувати старовинні памятки. В сїй справі були вони і в мінїстерстві просьвіти секц. шефа Ферша та старали ся о поміч ґр. Лянцкоронського, був перше віцепрезидентом центральної комісиї для зберіганя історичних памяток а тепер став гофмайстром. Крім сього виступав о. Давидович в мінїстерстві просьвіти як речник дяківської орґанїзациї.
Боротьба за престол і державу.
Після згідних донесень італїйської преси, правлїнє кн. Віда треба вважати злїквідованим. З останного віддїлу Малїсорів і Міридитів, на який покладав надїї кн. Від, вернули з випаду на повстанців лише недобитки. Прочі Малїсори і Міридити заявили рішучо, що не будуть бороти ся проти своїх альбанських братів. Всї зазиви епископів, котрі заохочували їх до приступу, не придали ся на нїщо.
Останні два днї панував зглядний супокій. Недобитки Малїсорів, міридитських добровольців і націоналїстів сяк-так укріпили місто, стріляють від часу до часу на поодинокі становища повстанців і вичікують остаточного їх приступу і здобутя міста, в котре нїхто вже не сумнїваєть ся. Повстанці зростають в силу з кождим днем, до них прилучують ся чим раз нові гурти повстанців, одначе на останний приступ не важуть ся, мимо сьвітляних знаків з міста — боять ся Европи. Пробували переговорів з правительством, одначе — як підносять з обуренєм на Австрию італїйські часописи — якийсь австрийський офіцир маринарки мав прогнати висланих повстанцями делєґатів канчуками. Так само недопущено листа до міждержавної контрольної комісиї, висланого в справі переговорів від повстанців. З сього приводу контрольна комісия мала висловити князеви негодованє та запротестувати проти такого відсуваня її від впливу на хід подїй.
Мимо сеї критичної ситуациї не слїдно нїяких кроків зі сторони европейських держав. Поза запевненєм житя князеви і чужинцям, перебуваючим в Дурацо, европейські держави якось не числять ся з наслїдками, які потягне катастрофа для їхнього дїла, мимо таких фактів, як завзиванє на престол Альбанїї князів з Цагороду і Болгариї. Занепокоєне альбанське правительство звертаєть ся устами свойого віденського посла до Европи, щоби старала ся дати якийсь вихід з критичного положеня. Альбанський посол заявив у Відни, що Дурацо находить ся в крайній небезпеці. Небезпека грозить не лише провізоричній столици, але й цілому творови, який з так великими зусилями збудувала Европа. Вона пасивно глядить на те, як ся нова держава став добичю чужої, несовісної аґітациї.
На сю розпучливу заяву альбанського правительства віденські круги кажуть: Коли б навіть упало Дурацо, то се був би лише льокальний здобуток повстанців, котрий не зможе потягнути за собою нїяких змін. І без Дураца князь має більшість Альбанців по своїй стороні. Австрия буде і по упадку Дураца вважати кн. Віда законним володарем Альбанїї, признаним всїми державами. Тому, що досї не було між державами виміни думок що-до Альбанії, се значить, що держави і дальше стоять на своїм дотеперішнім становищи. Коли-б князь мав утратити цілу Альбанїю, або коли-б зрік ся її, тоді увійде в житє правосильна вже інституция — міжнародна кон-трольна комісия.
Найважнїйше для Альбанїї — становище Австро-Угорщини. Італїя, друга побіч Австриї безпосередно в альбанських справах інтересована держава, стоїть досї на становищи, прихильнім для кн. Віда і його правительства. Одначе се становище піддержує лише Сан Джулїяно й італїйське правительство. Впрочім ціла публична опінїя Італії заняла вороже становище супроти кн. Віда й Австриї. В Італїї йде тепер боротьба між публичною опінїєю й правительством. Чия буде побіда — не знати. Альбанїя в своїй трівожній ситуациї держить ся Австриї, від неї жде порішеня справи і в тій ціли висилає до цісаря посла, котрий буде принятий на авдиєнциї завтра.
(«Дїло»)
____________________________
22 червня 1914 р.
По утечі Ґеровських. Московскіе Вѣдомости доносять, що брати Ґеровські постановили сими днями поїхати до Москви і виголосити там два відчити про Буковину: перший відчит буде присьвячений справі "русскої" преси на Буковинї і в Галичинї, а другий зростови православного руху серед Галичан і угорських Русинів. Ґеровські старають ся вже за наданє їм росийського горожанства, а А. Ґеровський, бувший редактор буковинської Русско-ї Правд-и буде видавати в Росиї часопись, присьвячену "зарубежній Руси".
Пуришкевич — коняка. До головної управи "союза русскаго народа" вплинуло недавно цікаве донесенє і зажаленє від бесарабського віддїлу союза. В донесеню кажеть ся, що фіякерники в містї Акерманї називають своїх шкап "Пуришкевич", "Марков", "Крушеван" і иншими іменами звісних істинно-русских "дєятєлєй", при чім додають ще инші лайливі фіякерські епітети. Таке "відношенє" до провідників союзників росийських і галицьких бесарабський віддїл "считаєт оскорбительним" і просить головну управу дозволити запізвати фіякерників до суду. Головна управа прилучила ся до погляду віддїлу і поручила йому внести скаргу до суду.
Рабункове убийство. В Яричові Новім під Львовом в ночи з пятниці на суботу убито в рабункових цілях торговельника коний 37-лїтного Хаіма Шора. Злодїй украв портфель з 700 кор. готівки і векслї. Коли крав з під подушки Шора золотий годинник з ланцушком, Шор пробудив ся; в сїй хвилї злодїй пробив його кілька разів ножом і утїк. Шор від завданих ран небавом помер. Перед смертию заявив ще, що убийником був низкий, огрядний мущина. На місце злочину приїхав зі Львова полїцийний аґент Бандура з полїцийним псом "Бурґілем". Пес обнюхавши місце злочину побіг до недалекої фабрики дахівок, де задержав ся перед хатою, в якій мешкав фабричний дозорець Іван Наринський. Коли побачив Наринського не хотїв уже відступити ся від него. Наринський ще й тому підозрілий в злочині убийства, що зараз на другий день оповідав людям, що і до него закрав ся в ночи злодїй, виймив шибу в вікні і закрав клїщі, долото і зелїзний дручок — але всї сї предмети найдено на його подвірю. В шопі біля фабрики найдено спалені папери, а в мешканю за печию закровавлену хустку. Тому арештовано Наринського і його жінку Марию. Наринський безпосередним виновником убийства не є, бо не виглядає так, як се подав перед смертию Шор. Полїцийний пес викрив дальше в поли коло Борщович подерті папери убитого Шора. Опісля "Бурґіль” повів полїцийного аґента до сїльської хати коло Полонич і тут кинув ся на якогось селянина. Селянина сего — якого назвища ще не сконстатовано — жандармерия зараз арештувала. Догадують ся, що він певно є убийником Шора.
Сестра-доглядачка під закидом убитя дитини. В печі лазнички мешканя друкаря Єґера в пасажи Гавсмана найдено тїло новонародженої дитини, що вже розкладало ся. Кухарка Єґера зігнала, що підчас недуги господинї перебувала довший час сестра-доглядачка з заведеня доглядачок при ул. Клепарівській. На день перед її відходом запримітила кухарка Єґера слїди крови в лазничці. Тому арештовано тепер сю доглядачку, а лїкарські оглядини викажуть, чи вона є убійницею власної дитини.
З Наукового Товариства ім. Шевченка.
На засїданю історично-фільософічної секциї, що відбуло ся дня 17-го с. м., предложили свої праці:
1) В. Гребеняк п. з. Нові археольоґічні знаходи на териториї Східної Галичини.
Останними часами з причини безнастанних дощів не ведено нїяких систематичних археольоґічних розкопок. Новий материял дають нам лише самі принагідні відкритя. Таких відкрить зроблено протягом другої половини 1912-го до першої половини 1914-го року досить значне число і вони заступають майже всї культури передісторичної Галичини. Тому автор, реєструючи їх, робить се на загальнім тлї найстарших культурних відносин нашого краю, і тим способом відразу визначує кождій новій знахідці відповідне місце в нашій праісториї. Точнїйшу увагу присьвячує слїдам паолєолїту відкритим у Глинянах, до котрих відносить ся покищо з певною оправданою резервою; дальше займає ся скринковими гробами зі Заставя (пов. Тернопіль) і Улашковець (пов. Чортків), згадує про слїди доси в лїтературі незвісних стаций передмікенської культури в с. Голїградах і Іваню Золотім та перечисляє ряд місцевостий, в яких найдено і найдрібнїйші останки неолїтичної культури в згаданім часї. З памяток металевої доби oписує поодинокі гроби типу Лехи Висоцько відкопані в сс. Ульвівку (пов. Сокаль), Белзї (пов. Золочів) і Лошневі (пов. Теребовля), та згадує при сїй нагодї і про инші подібні нахідки зроблені давнїйше, доси одначе ще не публїковані. Описавши опісля кілька дрібнїйших знахідок поодиноких предметів, серед яких на увагу заслугує прикраса в видї дзьоба птаха скитського типу зі с. Городниці (пов. Городенка), переходить до памяток доби римських впливів, та перечислює кілька для неї характеристичних гробів, іменно зі с. Сороків (пов. Бучач), Іваня Золотого (пов. Залїщики) і Романового Села (пов. Тернопіль), памяткам славянської доби присьвячує точнїйшу увагу з нагоди відкрити в Звенигородї (пов. Бібрка) гробу сих часів та в Іваню Золотім (пов. Залїщики) характеристичної бронзової завушниці т. зв. київського типу. Зі згаданими памятками точно лучать ся бронзовий енконпіон зі с. Жукова і печатка, на якій з одної сторони бачимо зображеня сьв. Міни, на другім напис ДанЇлово. Всї описані памятки ілюстрував автор фотоґрафічними знимками.
2) М. Возняк п. з. До виясненя національних поглядів Я. Головацького в 1848 р.
Недвозначним документом національних поглядів Якова Головацького в 1848 р. являєть ся невідома доси перша редакция його "Розправи о язиці южнорускім і єго нарічях". Запрошений до співробітництва в Кіевлянинѣ, видаванім Максимовичем, готовив Головацький статю про українську мову, поперед усього про галицько-угорські говори. Й докладна знайомість Головацького з потрібною тодїшною науковою лїтературою про се питанє і практичне вивченє українських говорів австрийської Руси в часї піших мандрівок по її териториї давали запоруку, що Головацький вповнї достроїть ся до тодїшного стану славістики. Для Кіевлянина не зміг чомусь Головацький виготовити статї, одначе призбираний материял дав основу для української розвідки на сю тему. В плянований Яковом Головацьким альманах на р. 1843 п. з. "Галичанка" мала входити між иншим статя "Язык руській и его водмѣны". Потім нераз вертав ся до задуманої теми, але викінчив її щойно в 1848 р. і відчитав на так званім з'їздї "руських учених" серед рясних оплесків зібраних.
Яка була вихідна точка для праці Головацького, показує уже добір цитатів на мотто. Головацький узяв за свої слова Шафарика, що сей, хто вирікаєть ся вродженої мови, поповнює над собою самовбийство. Ще яркійше висловлює цитат з Гердера: "Хто не любить своєї рідної мови, солодких, сьвятих звуків свойого дитинства, не заслугує на назву людини. Згідно з такими кличами видїв Головацький "корінь, ядро народности" в цілім народї, тому "із него повинна розвинути ся словесність — в народнїм язиці, іначе то буде лиш ученою забавкою". Головацький голосив думку, що Україна повинна розвивати "чистонародну словесність", щоби пригорнула весь нарід до просьвіти й стала загально-народною. Рідна мова після слів Головацького, "се голос тилько столѣтій, тильких поколѣнь, і то бесѣда природна миліонів, котору нам Всевышній даровав". Кінчачи першу редакцию, закликав Головацький, щоби нашу мову "на родимій підвалинї дальше образованї" й перестерігав, щоби її "в чужі мреї не закручувати нї ненаські дикі накладати", бо як хто нарікає на рідну мову, дїєть ся се з причини, що не знаємо сього дуже великого скарбу.
Так було в 1848 р. А вже в друкованій "Розправі" (1849 р.) він арґументував, що могло би видавати ся, що треба "зовсїм так питати як нарід говорит", як зробили Словаки і Лужичане, що утворили нову правопись і піднесли живу народню мову на степень книжної. І тут застеріг ся Головацький рішучим "але": бо — ми найбогатші з Славян памятниками лїтератури ще з тої пори, коли в Европі писали тільки в трьох мовах: грецькій, латинській і староболгарській, бо церковно-славянська мова се той "язик, котрий нас із шістьдесятю мілїонами Словен вяже". Тому сягнїм до нашого жерела, що-ж "тії то стародавні памятники рускі суть рідним накорінком, на котрім має вирости деревo народної словесности". Загальний висновок такий: "На тім предвічнім тлї розмалюємо своєрідними красками образ нашого народного житя, на тій камінній цолтї, на сїм народнім цілцю і не на вутлім деревю самого простонародного язика побудуємо храм народного просьвіщеня, народної словесности. Такі думки з 1849 р. були вже повним запереченєм думок Головацького з 1848 р. пpo сю саму справу. До сеї переміни в поглядах Головацького причинили ся певно в першій мірі такі сьвятоюрці, як Mиx. Малиновський і Денис Зубрицький.
Автор представляє ступневий зріст першої редакциї "Розправи" і вказує на ріжниці між нею і друкованою редакциєю. А що сї ріжниці значні, подає в додатку першу редакцию в цілости як документ і до істориї 1848 р. і до виясненя думок і дїяльности Якова Головацького.
Суфражетки в Аскіта. Премієр Аскіт приняв депутацию з 6 жінок, представниць робітничої кляси, суфражеток з дїльниці Іст Енд. Мінїстер заявив, що приймає їх, бо чув, що жінки репрезентовані ними здержують ся від злочинів і тому, що робітниці з Іст Енд працюють в економічних услівях, котрі кажуть їм догадувати ся, що годї здобути реформи, коли не можуть віддати свій голос при виборі представників. Коли дано би жінкам право голосованя, то на рівних услівях як мужчинам. Хоч конче треба здусити зорґанїзоване насилє, правительство не думає нарушувати свободу слова.
Револьверовий замах на Ротшільда. Коли в суботу вечером Генрик Ротшільд, вийшовши з театру в Парижи, ішов бульваром, вистрілив до него якийсь чоловік двічи з револьвера. Одна куля поцїлила Ротшільда в бедро і зранила досить тяжко. Кулю видобули. По операциї стан Ротшільда полїпшив ся. По замаху прохожі побили напасника, котрий на полїциї подав, що називаєть ся Прутон, має 60 лїт, був рентиєром, давнїйше мав молочарню і торгував молоком, але молочарнї сотворені гуманїтарними стоваришенями знищили його істнованє. Робить вражінє чоловіка умово хорого.
Біспінґ на воли. Біспінга на його просьбу випущено на волю за кавциєю сто тисяч рублїв. Судово-лїкарська комісия орекла, що стан здоровля Біспінґа захитаний, він мав сильну анемію, недугу нирок і т. д.
Страшна катастрофа в канадийській копальни. Найновійші телєґрами донесли, що в копальни в Гілкрест згинуло 197 робітників. Вибух наступив в глибинї 1200 стіп. З робітників занятих під землею виратовано всего 40 родин, з сего 27 неранених. Місто Кальґері, що має около 5.000 мешканців, є столицею дістрікту Альберта в Канадї. Лежить на східних збочах Роки Мавнтенс коло жерел Саскачевану. Часть дістрікту надаєть ся для плеканя худоби, а друга часть має великі мінеральні скарби: зелїзо, золото, срібло і мідь. Недавно відкрито величезні поклади вугля, де саме приключила ся тепер катастрофа. В катастрофі може згинуло богато й руських еміґрантів, бо в Альбертї богато є Русинів.
По зудареню бальона з аеропланом. Часописи доносять, що коли останки бальона "Кертінґ" впали на землю, поволока горіла ще дальше. Алюмінїове руштованє вчасти стопило ся, а зелїзо з горяча зовсїм покрутило ся. Огонь мусїли засипати землею, щоби могти дїстати ся до трупів. Поручник Фляц давав ще по упадку слабі ознаки житя, тїло ще тріпало ся, здавало ся, що хоче піднести ся. Всї инші були зовсїм спечені. Тїла офіцирів, що були на аероплянї, найдено в мундурах зовсім цілих. При тїлї одної жертви найдено годинник, що вказував годину пів до 10. рано, се був час катастрофи. По полудни на місце катастрофи прибув адютант цісаря, щоби поінформувати ся про катастрофу і висловити кондолєнцию монарха. На місци катастрофи інформували ся арх. Франц Фердинанд і Йосиф Фердинанд. Участь в їздї бальоном мав ще взяти також поручник Бахер, але спізнив ся і завдяки сему спізненю виратував житє. Мав їхати також фаєрверкер Ґайствіртнер, але в послїдній хвилї його відкликано. Поручник Екль чув, як підчас вибуху подорожні кричали о ратунок. Поручник Фляц, що кермував аеропляном, був приналежний до 77. полку піх. в Перемишли, де часто підносив ся на тамошнім бальонї. Мав 27 лїт і небавом мав оженити ся. Всї жертви катастрофи мають рамена зложені на вхрест над головою, очи отворені, у Бухти повні переляку. Сила упадку була така велика, що де котрі тїла треба було просто викопувати з землї.
(«Дїло»)
22.06.2014