Нїмці в Галичинї.

І.

Появила ся сьвіжо у Львові обємиста книжка п. з. "Нїмці в Галичинї, їх історичний розвиток й теперішне положенє".*)

Книжка ставить собі мету дати вірний образ нїмецького житя в Галичинї з усїми його ясними і темними сторонами. Книжка дуже інтересна, основана на богатім материялї, писана з нїмецькою солїдностю, ясна і вичерпуюча. Призначена передусїм для Нїмців, — але потрібна і цікава для кождого, хто хоче основнїйше пізнати житї Галичини, а також — навчити ся новочасних методів праці, переведених і випробованих на нашім ґрунтї.

На вступі маємо в короткім нарисї історию Нїмців у Галичинї. Нїмці осідали на териториї нинїшної Галичини вже від XII. в., але кольонїзация збільшила ся особливо по татарськім нападї 1240 р. Польські князі**) стягали нїмецьких осадників, щоби залюднити опустошілі краї. Бобжинський каже в своїй істориї Польщі: "Нїмецький елємент від половини XIII. в. був не тільки додатком, але й головним чинником не лише у містах, але й по селах Польщі". Краків належав до нїмецької Ганзи і мав нїмецьке міщанство, нїмецьку раду, нїмецькі проповіди в костелах, гостив у своїх мурах нїмецьких артистів як Вайт Штос (якого Поляки уважають Поляком), або Альбрехт Дірер. Таксамо Львів числив у своїй істориї по руськім періодї епоху нїмецьку. Ще в XVI в. перемиський біскуп Кшицький писав Альбрехт Дірер. Таксамо Львів числив у своїй істориї по руськім періодї епоху нїмецьку. Ще в XVI в. перемиський біскуп Кшицький писав до гуманїста Еразма з Роттердаму: "Населенє нашого краю складаєть ся з Нїмців і Сарматів". Ся найдавнїйша нїмецька кольонїзация з часом спольщила ся, — лишили ся тільки по містах памятники нїмецької культури, а в мові ріжні вислови на означенє ремесла (кушнїр, муляр, римар і п.).

Нові нїмецькі кольонїсти прийшли до Галичини по 1772 р. Йосиф II. видав 17. вересня 1781 р. специяльний кольонїзацийний патент. Патент давав кольонїстам свободу від податків на 10 років, а кождий мав дістати дім з господарськими будинками , 20—40 морґів землї, 2 воли або 2 конї, 2 корови, 2 свинї та найпотрібнїйші рільничі знаряди; толєранцийний патент з тогож року давав охорону для віри більшости кольонїстів. Отворено окремі еміґрацийні бюра у Відни, Франкфуртї, Майнц і ин.; в короткім часї рільничі знаряди; толєранцийний патент з тогож року давав охорону для віри більшости кольонїстів. Отворено окремі еміґрацийні бюра у Відни, Франкфуртї, Майнц і ин.; в короткім часї удало ся скермувати досить сильну струю переселенців до Галичини, — так в 1783—4 р. прийшло понад 12.000. Кольонїзация мала ціли не так ґерманїзацийні, як більше культурні — загосподаренє краю, знищеного польською господаркою. І справді Нїмці не в однім були учителями нашого селянства — в рільній господарці, огородництві, будові домів.

В дальшій части подає книга широкі відомости про теперішний стан Нїмців у Галичинї. Статистика нїмецької розговірної мови стоїть так:

1851 р. Нїмців було 93.387 себто 2.05 прц.

1857 р. Нїмців було 114.293 себто 2.47 прц.

1880 р. Нїмців було 323.612 себто 5.45 прц.

1890 р. Нїмців було 227.158 себто 3.45 прц.

1900 р. Нїмців було 212.327 себто 2.91 прц.

1910 р. Нїмців було 90.416 себто 1.10 прц.

Нїмці отже зростали в Галичинї до 1880 р., де осягнули 5.45 прц.; потім настав занепад, що зростав з кождим десятилїтєм. Причини сього зменшеня числа Нїмців є ріжні. До Нїмців зачисляло ся давнїйше богато Жидів, тепер вони стають "Поляками". Частина Нїмців, особливо католики, справдї спольщила ся через мішані шлюби, впливи школи і всякі утилїтарні мотиви. Але також і статистика не у всїм правдива, — подібно як з Українцями, так поступаєть ся з Нїмцями — то терором силуєть ся їх до польскости, то без їх відома даєть ся фалшиві дані. Загально Нїмці тримають ся добре по селах, де живуть збитою масою; меншости мусять польщити ся. Загалом замешкують Нїмці около 200 ріжних осель.

Конфесийно дїлять ся галицькі Нїмці на католиків в числї 31.664 і протестантів 37.145 осіб (не вчислені війскові); Жидів можна уважати Нїмцями лиш зі знаком питаня.

Католицькі Нїмці мають тяжші условини житя у Галичинї, бо найважнїйші інституциї, що моглиб їх удержати при національности, церква і школа, є в польських руках. Римо-католицька церков Галичинї, як відомо, не признає инших народностий крім Поляків. Лиш у дуже нечисленних костелах в осадах нїмецьких є нїмецькі проповіди і співи. В Брукенталь коло Угнова польський парох заборонив нїмецькі молитви і співи й обкидав з проповідальниці Нїмців призвисками. В Маріягільф вчив катехит 200 нїмецьких дїтий катехізму по польськи. В Альцен хотїв парох спольщити церкву, хоч там є 2300 Нїмців а тільки 300 Поляків. В Махлїнци парох говорить польські проповіди, хоч там є тільки 17 Поляків а кількасот Нїмців. У Вільгельмсав зложив польську захоронку архиепископ Більчевський — родом Нїмець з тоїж місцевости... На 17 церков у нїмецьких селах, лише у 4 в парохи Нїмці родом.

Школи в католицьких громадах польщать ся все більше. В Розенбурґ коло Добромиля була до 1907 р. публична нїмецька школа; потім прийшло ся будувати новий будинок, — власти поставили услївє: завести польську мову. В Константівці і Фельбах Нїмці поставили шкільні доми і зажадали нїмецької мови, — прислано польських учителїв і заведено польську мову, хоч нема там польських дїтий. В Бекерсдорф і Сиґнївцї взяла шкільна рада нїмецькі школи на краєвий етат, але завела польську мову; подібні відносини є в Ангелівці, Новім Селї к. Жидачева, Людвиківці коло Долини. В девятнайцятьох селах є школи з нїмецькою мовою, але на папері, бо в дїйсности вчать там Поляки, в польськім дусї. Лиш у девятьох католицьких громадах є ще нїмецькі приватні школи, але запущені, без учителїв... Аж новий "Союз християнських Нїмців" заопікував ся тими школами...

Національно далеко лїпше стоять протестантські громади. Майже всї парохи є Нїмці і розуміють вагу національної роботи, а найбільше визначають ся вихованки "Paulinum", заложеного в Станиславові парохом Д. Цеклєром.

В Галичинї є 87 евангелицьких шкіл з нїмецькою мовою, що мають 127 кляс і 6084 учеників; 30 шкіл має право прилюдности. Учителїв є 135, а з того 108 квалїфікованих. Учителї побіч пасторів є найголовнїйшими підпорами Нїмеччини, побіч своїх шкільних занять ведуть каси й инші товариства. Молодїжю середних шкіл опікують ся дві невеликі бурси у Львові і Станиславові.

Школи удержують ся майже виключно жертвами. З державних фондів для евангелицьких церков йде тільки невелика поміч. Найбільше дають товариства — нїмецький Schulverein, який до недавних часів уважав галицьких Нїмців пропащими і не хотів давати нїчого, також инші товариства нїмецькі і галицькі. Акцию має в рухах специяльний комітет, що зібрав в останнім році 19.000 корон. Галицький сойм не дав ніякої субвенциї.

Є також нїмецькі захоронки, найбільший дім для дїтий у Станиславові; в 1896 було там 12 дїтий, тепер є 211 вихованків, а кошти удержаня доходили до 90.000 корон. Протягом 17 років істнованя виховала ся інституция около 1000 молодих Нїмців.

По тих загальних даних про стан нїмецького населеня в Галичинї, переходить книга поодиноко всї нїмецькі села, подаючи опис і статистику кождого та інтересні подробиці з місцевого житя і велике число ілюстраций, дає дуже добре понятє про вигляд кольонїй, типи мешканців, церкви, школи і ин.

*) Das Deutschtum in Galizien. Seinegeschichiliche Entwicklung und gegenwartige Lage. Mit 94 Bildern. Herausgegeben vom "Bund der chrisilichen Deutschen in Galizien". Lemberg 1914 p., стр. 204 і карта.

**) І не лише польські — додамо до виводів автора — але також руські князї цікавили ся нїмецькою кольонїзациєю: Львів зараз по основаню дістав нїмецьку кольонїю, таксамо Володимир, Сянік і ин.

[Дїло, 16.06.1914]

ІІ.

Друга половина книги присьвячена національній обороні нїмців. Наперед сконстатовано, що Нїмці є третим признаним народом в Галичинї побіч Поляків і Українців. Подано закони і розпорядженя, що нормують язикові відносини в державних урядах, краєвих властях і шкільництві; нїмецька мова заховала ся у внутрішнім урядованю тільки на почтї і в зелїзниці; для школи закон з 22. червня 1867 р. інтерпретуєть ся на некористь нїмецької мови. У внїшнім урядованю має нїмецька мова рівноправність з другими краєвими. Очевидно — на папері.

Нїмці, що хотїли користати з признаних їм прав у Галичинї, нераз стрічали ся з легковаженєм властий, а навіть з нагінками. В останніх роках приходило до систематичного бойкоту. Се мусїло викликати реакцию і нову орґанїзацию галицьких Нїмців. Початок нового руху дуже недавний. Ще в часї боротьби о загальне право голосованя галицькі Нїмці не давали знаку житя. Навіть австрийські Нїмці не бажали нїмецького мандату до державної ради, бо думали, що в Галичині всї Нїмці се Жиди. При реформі до галицького сойму Нїмцям лишено мандат тільки з Бялої, — мандат непевний при зростаючій польонїзациї міста. "Але переважаючу більшість галицьких Нїмців, 80.000 осіб в 200 громадах східної і західної Галичини і їх чисто-хлїборобськими інтересами полишили польські і на жаль також руські партиї просто на ледї"... Нїмецькі меншости не мають правної опіки і мусять голосувати або в польськім або в руськім окрузі, — виставлені на виборчу перекупність і деморалїзацию.

Полїтичне упослїдженє викликало 1907 р. основанє "Союза християнських Нїмців" (Bund der christlichen Deutschen). Основателями були три мешканці Перемишля: управитель Ю. Пернгофер ф. Беренкрон, комісар полїциї П. Найбек і ветеринар Й. Шмідт; вони заложили товариство "Нїмецький Pyґ", а потім разом із станиславівським пастором і орґанїзатором Т. Цеклєром скликали більшу нараду в Грабівци коло Стрия, де рішено оснувати німецький Союз. Товариство має на ціли підпомагати племінну сьвідомість галицьких Нїмців і їх духовий та господарський добробут. Товариство може уряджувати виклади, основувати читальнї, біблїотеки, клюби, видавати часописї і книжки; де зголосить ся 20 членів, може повстати місцева ґрупа. Першим головою товариства був Карль Кінер (Kuhner), учитель у Львові; тепер сей уряд займає др. Людвик Шнайдер, ґімназияльний професор.

Від початку 1908 р. уряд секретаря був платний, а тепер канцелярия (ул. Зелена 13) займає 4 кімнати з кількома урядниками. Орґаном товариства від початку є тижневник Deutsches Volksblatt fur Galizien (річно 6 K.)

Інтересний розвиток роботи Союза. Початкова робота мусїла йти в напрямі єднаня й осьвідомлюваня. Для першої ориєнтациї видано кольоровану карту нїмецьких осель укладу Й. Шмідта. Рівночасно часопись помішувала історию поодиноких громад. Се осьвідомлювало громади і будило взаємний інтерес. В першім році принагідно люстровано нїмецькі громади з відповідними викладами. Планові поїздки розпочалися 1909 р., коли Союз зміг удержувати мандрівного учителя; йому помагали лїтною порою й деякі студенти Нїмці. Тоді зацікавив ся Галичиною й віденський Schulverein і кілька разів посилав люстраторів по нїмецьких громадах. Протягом 7 років відбуло ся загалом 302 люстраций в 143 громадах. В тім часї основано 94 місцевих ґруп Союза; число членів доходить до 3.300.

Щоби зібрати фонди на акцию, видає Союз відзнаки, народні марки і карти ріжного рода (нпр. з портретом Йосифа II), калєндар, летючі листки. Приходи Союза дійшли в 1913 р. до суми 33.582 К 65 с.; на се зложили ся: доходові підприємства 3.232 К, калєндарі 4.357 К, членські вкладки 3.474 К, жертви на Союз 9.669 К, на Нїмецький Дім у Львові 15 К, на нїм. середну школу 529 К, дари Schulverein-y 10.505 К. В розходах важнїйші позициї: канцелярия і адмінїстрация 6.251 К, підприємства 3.134 К, калєндар 3.417 К, — решту міг вложити Союз у ріжні національні інституциї.

Вислїди роботи Союза дуже поважні. Найважнїйшою справою були шкільні справи. В сїм напрямі давав велику поміч галицьким Нїмцям віденський Schulverein — то через Союз, то безпосередно громадам: в 1912 р. видатки на сю ціль винесли коло 30.000 К, а протягом 20 років вложено в школи коло 350.000 К. Головну увагу звернув Союз на школи в католицьких громадах, де польонїзация поступала найшвидше; дотепер заложено 10 шкіл — у власних будинках.

Союз бажав також спинити масову еміґрацию Нїмців до Прусиї; ряд статий у часописї і осьвідомлююча робота орґанїзаторів спинила вкінци "утечу" з Галичини. "Лишитись у краю і витрівати!" Щоби помогти потребуючим, отворено в орґанї товариства оголошенє про купно і продажу землї; для хлїборобів давано фахові поради. Пильну увагу звертали на оборону прав нїмецької мови в церкві (проповіди), і громадах (урядова мова в переписці з властями), при переписі і ин.

Нїмці мають поважну господарську орґанїзацию в касах системи Райфайзен-а, які від 1913 р. творять власний Союз (перше належали каси до укр. Ревізийного Союза). При кінци 1913 р. було таких кас 41 з 2835 членами. Сума щадничих вкладок в Союзї доходила до 617.000 кор., позичок 755.000 кор.; всї каси разом мали вкладок 2,230.000 кор. і стількиж позичок.

Для навязаня зносин з нїмецькими кольонїями в инших частях монархії уряджують ся від 1911 р. тзв. карпатські зїзди (Karpathentagungen). Дотепер були зїзди в Чернівцях, в Румі (Слявонїя), у Відни і накінець в Бялій 1—2 червня 1914 р. Провід у зїздах мав д-р Р. Ф. Кайндль, професор черновецького унїверситету, відомий історик, автор "Істориї Нїмців у карпатських краях".

На кінець подає книга роздїл про "нове нїмецьке житє" в Галичинї, що відбиваєть ся у "малій" щоденній роботі. Є численні малі клюби, руханкові і співацькі кружки, читальні, гуртки молодїжи; є захоронки і бурси, є фахові товариства і церковні орґанїзациї з своїми часописами. "Сили утаєні в галицькій Нїмеччині пробудили ся і дїлають чуда. Поволи й з розмислом, на нїмецький спосіб, але постійно творить оживлене громадянське почутє галицького народа культурні вартости, що приносять загублену звязь з західною сьвітовою Нїмеччиною..."

Згадано ще про відношенє сусїдів до нїмецької праці. Biд Поляків — ненависть і крик про "нїмецьку небезпеку", — від Українців зрозумінє для оборонної праці від денаціоналїзациї.

Книжка кінчить ся бажанєм, щоби славянські сусїди пересьвідчили ся, що Нїмці таксамо люблять Галичину як вони і хочуть працювати для її культурного підєму — як співгорожани краю.

[Дїло, 17.06.1914]