У нас водить ся таке, що коли не знаєм якогось терміну, якогось слова, тодї повертаємо ся в чужий бік, значить, шукаємо його в чужій мові, а стрінувши, переводимо на своє, або на чужій основі намагаємо ся витворити щось підхоже до свойого. Та звичайно дармий труд, бо переведене або утворене стоїть далеко від рідного... По мойому, нам попередусього треба повертати ся до своїх говорів, сього завсе живого, завсе обильного жерела. Деякі з наших диялєктів справдї вельми богаті і дуже гарні. До таких пр. належить бойківський диялєкт, що зберіг у собі чимало з останків з давної давнини та визначаєть ся великою чистотою, правильністю, влучністю, придатністю й плястичністю...
З сього теж диялєкту виймаю декілька річий, що, по моїй думці, повинні увійти в наше письменство і прийняти ся тут...
Розстїль — der Efeu, плющ, прочитан (Верхратський).
Нетрудник — паразіт, галапас (Верхратський).
Дорогітня — дорожнеча.
Поледиця, голоморожа — ожеледиця, совгільниця.
Коровій — пахтяр молока.
Вибірка — бранка рекрутів, усяке вибиранє.
Повитиця — перстенець малий (Верхратський), канянка (die kleine Seide).
Привітати ся — привитати ся, поздоровити.
Закрута — вир (Wirbel).
Чудниця — дивниця; не є чудниця — недивниця; чудовати ся —дивувати ся.
Зарядом — по черзї, усе.
Самохітно — самовільно; самоволець — індивідуаліст.
Плїтня — сплїтка, сплетня, обмова. "Плїтню завели".
Видить ся — здаєть ся.
Перти ся — сперечати ся.
Забезрядити — допровадити до безладя, до анархії.
Без себе — непритомний, у горячці, несьвідомий, безтямний.
Шалений — божевільний; шалений пес — скажений пес. По мойому, божевілє, божевільний — слово чуже для нас, запозичене...
Роззирати ся — розглядати ся; дізріти — доглянути; недозір — недогляд; на визорах стояти — чатувати.
Сить — ситність.
Відмяк — відлига, відволога, попуст.
Метільниця — заверюха, сніговія, заметїль, курявиця.
Переднїйшими роками — попередними роками.
По братськи — по братерськи. "Дїлїм по братськи, рахуйме ся по жидївськи".
Відознати — перечути, вивідати ся (widererfahren).
Тягота — вагітність (Schwangerschaft).
Оброба — направа (одежі).
Питати — смотрити, мацяти (кури), італіське: badare — бадати (при лїкарських провірюванях).
Довязки — обжинки.
Витруть — викид на тїлї, міхур.
Лїтнїйший — лїтами старший.
Відріз — відтинок.
Надвисок — надвижка; звисок — решта, з оставок.
Потверд — карність, дисциплїна. "Твердий потверд" — більша карність.
Зичні гроші — позичені гроші.
Затїч — зайда, (росийське: сволочь), голота.
Прибаги — захочуваня, забаги. Первосьвітний — споконвічний.
Зволоком — зволікаючи.
Женитба — женитьба.
Жаля — ся, що жне.
Полох — страхопуд.
Заслужник — сей, що заслугує.
Заклятник — заклинач, чарівник.
Закрутня — закрутанина, захід, клопіт.
Задати ся — удавати.
Замітувати — робити закид.
Згаря — луна.
Зимниця — дрощі, фебра.
Завершений — викінчений.
Зрушений — такий, що має якусь хибу, недостачу, польське: nadwerężony.
Зажмурячкu — зажмуривши очі.
Зрячий — короткозорий, зизоокий.
Молотник — сей, що молотить.
Гризотник — сей, що робить грижу.
Право, у правець — просто.
Мудрики — мудрагелї.
Відрода — вирід.
У проміш — в суміш.
Грань, гранка — кант; грань — жар.
Купний контракт — контракт купна.
Обрядця — зарядчик, керманич.
Визнак — вказівка.
Драбний віз — драбинястий віз.
Щирувати — бути щирим.
Полуйбіда — пів біди.
Провітря — продув.
Спорікати — робити докори.
Отчич — власник батьківщини (не-приймич).
Стричаник — братів син.
Стрина — стриянка.
Вуйчина — вуянка.
Тїтчаник — син тїтки.
Ярівник — сей, що ярує, веснує.
Бевза — пропасть.
Покрадимці — крадькома.
Відничати — віднипасти, марнїти.
На заставу взяти — на застав узяти.
Сповісти ся — представити ся, зарекомендувати ся.
Дїльба — подїл.
Навперед часу — перед часом.
Бути під припадком — бути виставленим на небезпеку.
Вялий — хоровитий.
Ямар — грабар, копальняний робітник.
Картянка — ся, що викладає карти, ворожиля.
Гнилець — гнилизна.
Корольки — корона цьвітів (corolla, Blumenkrone).
В наших писанях можна часто стрінути іменники з окінченем на тель, як от носитель, рішитель. По мойому, лише одно слово учитель треба полишити як надто розповсюднене, инші треба заступити сими, які є на Бойківщинї: Носильник — носитель (Trаger); водильник — сей, що веде, провадить кого або що; волочильник — цей, що волочить; сївальник — сївач; ладівники — сї, що наладовують.
Зауважив я, що на Бойківщинї мало є іменників, утворених з дієслова з окінченем ня (нє), як от поражіня, запалїня, а замість того станув се:
Призвичайка — призвичаєнє; полука — полученє (зелїзниці з зелізницею); поука — поученє; перевертачка — перевертанє; старань — старанє; давань — даванє; післань — підстїлка, стеленє; погодівок — годованє; вожайка — воженє; днованка — днованє (пробутє худоби через цілий день на полї, толоці); кликанка — кликанє; волочба — волоченє; міна, міньба — вимінованє, контора виміни.
Тут натякну ще про топоґрафічне найменованє, що повинно стати для нас предметом специяльного провіреня та справленя. Поляки попереводили та поперерабляли наші народні назви на свій лад, а ми звичайно аж від них переводимо, а справжні назви доживають свойого віку між народом... Пр. на Бойківщинї говорить народ: Вижна і Нижна Тернова, а в шематизмах і урядових титулятурах пишаєсь вона як Тарнава. За Терновою є село Соколїка. Поляки зробили собі з сього "Sokoliki", а ми перевели на Соколики. Між народом є Дзвиняче; Головецьке, а з того стало Дзвиняч і Головецько.
Про страховища як Хлопчиці замість Хлопчичі, Кульчиці з. Кульничі нема вже що згадувати...
Все те вказує, що крайна пора дїйти справжнїх, рідних, управильнених найменовань...
[Дїло]
17.06.1914