Новий іспанський король посів свій трон у надзвичайно проблемний для країни час. Мало того, що Іспанію пригнічує фінансово-економічна криза, розхитують відцентрові рухи автономій, то ще й футбольна збірна країни – чемпіон світу – зазнала ганебної поразки в Бразилії. Чи не забракне новому монарху сил і волі, аби вивести державу з цього прикрого стану?
Іспанські вболівальники були в шоці, їхня збірна, у непереможність котрої вони так свято вірили, була буквально розгромлена представниками колишньої іспанської колонії – голландцями. Рахунок 1:5 – це навіть не поразка, це – знущання, ганьба, іміджева смерть.
Так, була надія, взяти реванш у матчі з Чилі. Бо, що це за команда, хто її знає, хто чув про її здобутки? Іспанські вболівальники очікували, що їхня збірна порве чилійців як мавпа газету… Але все виявилося з точністю до навпаки. Латиноамериканці розклали європейців як немовлят 2:0.
Найприкріше, що фатальний для іспанців матч у Ріо-де-Жанейро на стадіоні «Маракана» завершувався фактично у мить, коли монарших повноважень набував їхній новий король Феліпе VI.
Ну, що ж, збірна повернулася до рідного Піренейського півострова. Уболівальники ще деякий час полютують й вгамуються. А от як бути зі всіма іншими проблемами Іспанії?
Новий король продемонстрував з першого ж дня, що не має наміру вбирати рожевих окулярів, він чітко усвідомлює всі ті виклики, перед якими опинилася його держава й не ховатиметься від них. Його тронна промова й справді була віртуозна: витримана у високому стилі й водночас доступна кожному громадянину, сувора й водночас барвиста, відносно коротка, але така, що охопила всі головні суспільні проблеми. У ній монарх перелічив усі великі кризи, які доведеться подолати Іспанії. На деяких він зробив окремий наголос, зокрема на високому рівні безробіття. Деякі лише побіжно згадав: слабкість державних інституцій, падіння суспільної моралі, розцвіт сепаратизму…
Очевидно, зумисно Феліпе VI не поставив сепаратизм у ранг пріоритетних проблем. Щоб, так би мовити, не наврочити. Та все ж з цим викликом він буде змушений давати собі раду вже найближчим часом. На 9 листопада цього року в Каталонії заплановано провести референдум про самовизначення провінції. Виборці повинні будуть відповісти на такі запитання: «Чи хочете Ви, щоб Каталонія стала державою?» й у випадку схвальної відповіді: «Чи хочете Ви, щоб ця держава стала незалежною?».
Центральна влада виступає проти проведення референдуму. Міністр юстиції Іспанії Альберто Руїс-Ґальярдон твердо заявив, що дозволу на нього центральна влада не дасть. Та каталонці наполягають на своєму.
Чи зможе залагодити проблему новий монарх? Поки що важко спрогнозувати. Багато чого залежатиме від позиції президента уряду Каталонії Артура Маса, котрий за сумісництвом є й головним прихильником відокремлення провінції. Досі він не піддавався на вмовляння Мадрида. Хоча експерти зауважили прихильне ставлення Маса до Феліпе VI. Каталонському лідерові сподобалася промова нового короля, його позиція щодо поважання права автономій. Тому аналітики, хай невпевнено, але все ж висловлюють надію на консенсус.
Окрім сепаратизму, король разом зі сходженням на престол отримав ще одну проблему: антимонархічні настрої. Останнім часом вони зростають, чимраз більше молодих людей влаштовують флеш-моби із закликами скасувати монархію, повернутися до республіканської форми правління. Остання антимонархічна акція відбувся безпосередньо в момент коронації, попри заборону правоохоронців.
Знову ж питання: чи вдасться новому королю здобути авторитет і серед молоді? Принаймні у нього на це значно більше шансів, аніж було в його 76-літнього батька.
Зрештою недовіра в суспільстві стосується не лише монаршої родини. Нині в прикрих соціально-економічних умовах всі без винятку державні інституції Іспанії переживають кризу довіри. Народ біднішає, молоді освічені люди виїжджають закордон. Держава виявилася не в стані виконувати свої функції соціального гаранта.
Зрозуміло, що не в силах короля Іспанії виправити цю ситуацію. У країні існує парламентська монархія. Король є передовсім фігурую символічною, представницькою, моральним авторитетом, максимум – арбітром. Але не виключено, що саме він зможе надихнути іспанців, об’єднати їх заради спільної мети. Тим більше, що про Феліпе вже пішла слава як про «короля, котрий вміє дослухатися».
20.06.2014