Не люблю зборів. Знаю, що вони потрібні, знаю, що вони мусять бути, але не пораджу: не люблю і кінець. Гуртовно беручи наш нарід добросердний, детайлічно — дуже згідливий, але не дай Бог на зборах. Люди людям хочуть виспівати все, що за рік, за два, чи як на зборах "Просвіти" за три роки в них накипіло, або за одну ніч скомбінувалось. Байдуже чи слухає цього хтось найменше покликаний, байдуже, чи з цього вийде якась загальна користь, байдуже, чи з цього вийде якесь загальне зло.
На сходинах, на засіданні виділу пари з уст не пустять. Пощо?! Адже цього не чув би цілий край, а тим самим слава санатора оминула б неодного. Зате на загальних зборах — онтам і місце і нагода до попису.
І пописуються людиська починаючи від "неньки України", а кінчаючи "кращим завтра", або навпаки: починаючи "кращим завтра", а кінчаючи "ненькою". В середині і Дніпро, і золотоверхий, і всякі інші реквізити українського словесного мистецтва. А все це, щоби викинути когось із виділу чи всадити когось до Контрольної Комісії.
Дуже часто виходить громадянин з загальних зборів, свято переконаний, що повалений виділ це самі злодії, запроданці, нероби і загалом гольтіпаки. Але швидко переконується, що це тільки таке вражіння.
Вистане, коли спитає найбільшого опозиціонера:
— Як ви гадаєте, чи вони вже на віки скомпромітовані?
— Чого?!
— Аджеж ви самі, на загальних зборах...
— Ex, ви берете все занадто буквально. Це була просто тактика. На те є загальні збори!
Бувають збори, на яких дуже гостро переглядають повновласти, бувають випадки, що неодному делєґатoвi з цього приводу навіть кривда станеться, але одна особа все має свобідний вступ. Точніше одна пані, яку я дуже часто стрічав і — в Бозі надія — ще нераз стріну, Це пані Демаґоґія Псевдопатріотська, що з ніким і з нічим не рахується, що забирає дуже часто голос і збирає дуже багато оплесків.
Трапляється, що всі її настрашаться і мовчки вислухують, але й трапляються, що хтось стане окунем. Вона тоді аж кліпає очима з дива: хто посмів?!
А вже найбільше дивується пані Демаґоґія, коли проти неї виступить колишній її адоратор.
Був я недавно свідком такої історії.
Встав один чоловік і сказав:
— Ніхто не заперечить, що я не вмію демаґоґічно говорити. Але досвід навчив мене, що це все фунта клаків не варте. Треба не крилатих фраз, а розумних думок. І тому ставлю внесення... На тім кінчу і знаю, що ніхто мені не буде бити брава".
І справді: було тихо, хоч мак сій.
А шкода!
Чим більше буде таких сповідей, тим рідше буде відома пані появлятися на наших зборах. А то далебі, останніми часами тяжко з нею витримати.
[Діло]
15.06.1939