Словесна пастка принца Чарльза

Давно вже Кремль не виявляв такої зденервованості, як у випадку з висловлюванням принца Чарльза про Володимра Путіна. Хоча здавалося б, що тут такого: приватна особа висловлює свої приватні думки в приватній бесіді. Але, можливо, саме ця приватність так і роззлостила Москву.

 

 

Отже, все сталося в Канаді, котра входить у Британську Співдружність, тобто формально й символічно визнає зверхність англійського трону. Спадкоємець цього трону, Його Королівська Високість принц Вельський Чарльз перебував там з дружиною Камілою з монаршим візитом.

 

У місті Галіфаксі принц завітав до Канадського музею імміграції. Екскурсію королівській особі проводила 78-річна Меріенн Ферґюсон. Очевидно, розповідь гіда сподобалася принцові Вельському, й він мимоволі розбалакався з пані Ферґюсон. В приватній розмові вона розповіла, як 1939 року полишила рідну Польщу й емігрувала до Канади, а вся її родина залишилася на батьківщині й загинула в нацистських таборах. Принц, підтримуючи розмову, чи то мимоволі, чи зумисно екстраполював події 75-річної давності на актуальний ґрунт і промовив: «А нині Путін чинить приблизно так само, як і Гітлер».

 

Цю розмову, нібито, підслухала журналістка з таблоїду Daily Mail, тож Чарльзове порівняння Путіна з Гітлером зразу ж стало надбанням громадськості. Згодом й інші мас-медіа, зокрема, ВВС спробувала отримати підтвердження цих слів від самого принца чи його прес-служби, але речники спадкоємця престолу заявили, що не будуть коментувати приватну розмову свого патрона.

 

Проте слова Чарльза підтвердила пані Ферґюсон: «Він запитав, коли я приїхала в Канаду. Я сказала, що в 1939 році. Він кинув фразу, що тепер Путін робить деякі речі, які раніше робив Гітлер. Я погодилася з принцом: ви бачите, як він захоплює країни так само, як це робив Гітлер. Принц особливо і не говорив нічого про саму Росію».

 

Реакція Кремля не забарилася, посольство Росії в Лондоні зажадало негайних пояснень слів принца Вельського від МЗС Великої Британії. Але у форін-офісі повелися по-англійські холоднокровно. «Ви не можете очікувати коментарів з приводу повідомлень про приватні розмови», – заявив керівник департаменту Східної Європи британського МЗС Шон Маклеод на зустрічі із заступником посла Росії Олександром Крамаренком.

 

Москва ще довго вимагала й погрожувала, скреготячи зубами від власного безсилля, бо розуміла: дійсно, жодної зачіпки, аби вимагати в когось вибачень у неї немає. Адже ніхто не повинен пояснювати своїх чи тим більше чужих слів, промовлених не на публіку, а в приватній балачці.

 

Для Володимира Путіна ж слова принца Чарльза стали просто вбивчими. Чому? На це є чотири причини.

 

Перша. Російський президент всім розповідає, що його батько був ветераном-фронтовиком (додамо – у батальйоні НКВД), що він був тяжко пораненим у боях. Водночас з’явилося багато публікацій, де стверджується, що батько Путіна перебіг на німецький бік і воював у армії генерала Власова. Зрозуміло, що слова спадкоємця трону, спровокують чергову порцію розмов про те, на чиєму боці воював Володимир Путін-старший, змушуючи Володимира Путіна-молодшого полотніти від люті.

 

Друга. Чинна російська влада поставила Велику вітчизняну війну в основу своєї ідеологічної доктрини патріотичного виховання. Саме тому з народної пам’яті розжареним залізом випалюють всі згадки про пакт Молотова-Рібентропа, про спільну анексію Польщі, про німецько-радянські паради в Бресті та Стрию, зрештою, про весь негатив, який супроводжував Червону армію в роки Другої світової війни. Послуговуючись цією ідеологією, Путін і його поплічники всіх своїх ворогів звикли називати «фашистами», ставлячи їх таким чином на один щабель з німецькими націонал-соціалістами. Таке таврування ідеологічних супротивників заощаджує російському лідера необхідність пояснювати своїм підданим суть провини опонента. Демократ – фашист, опозиціонер – фашист, співчуваєш українській незалежності – фашист, виступаєш проти російської агресії – фашист…

 

А як же тепер бути Путіну, котрий претендує на роль російського монарха, якщо його звинувачує у наслідуванні Гітлеру (а отже у «фашисткості») його ж «колега» – спадкоємець трону? Цілковитий когнітивний дисонанс.

 

Третя. Особливо болісно Путіну мало б бути від того, що «образили» його саме в приватній розмові. Адже принц Чарльз не плів якихось інтриг, не здобував політичних дивідендів, він просто щиро висловив свою думку про лідера однієї з країн. Думку, яку поділяє багато хто в західному світі, але не наважується висловити її вголос у силу багатьох політичних причин.

 

Четверта. Слова Чарльза пролунали в найнедоречніший для Путіна момент. Адже 6 червня відбудуться урочистості, присвячені 70-й річниці висадки  союзницьких військ у Нормандії, тобто відкриття другого фронту. На святкування до Франції запрошено й Володимира Путіна. Принц Чарльз теж буде там присутній. І як тепер поводитися в Нормандії пихатому шефу Кремля, котрий за будь-якої нагоди заявляє, що лише Росія розгромила гітлерівські війська? Навіть складно собі уявити.

23.05.2014