Де єсть сильно розбуджене товариске житє, там жившою струєю пливе і житє національне, политичне. На се мабуть не треба доказу, а хто би сумнївався в непохитність сего висказу, нехай загляне в исторію національного відродженя Чехів. Покрили они весь край густою сїтью товариств всякого рода. Кожде місточко має там і гимнастиків-"соколів" своїх, "сторожу пожарну" і співацкій "spolek", і свою "besed-y" і филії товариств економичних і кружок политичний. Всї ті товариства з закраскою національною розвинули таку широку дїяльність у всяких напрямах, що в короткім часї свідомість національна обгорнула всї верстви суспільности: від убогого ремісника і фабричного зарібника до шляхтича-аристократа.
Ми звикли ставити Чехів собі за примір... гідний наслїдуваня, та хоч, Богом а правдою, злїплені з подібної глини — з наслїдуванєм тим йде нам якось тупо. А в чім глядати причини сего? Недостача щирого, з пересвідченя пливучого патріотизму — се головна причина всїляких наших неудач. Патріотизм такій вимагає від нас, щоби ми на престол вітчини зложили жертву з лїни, осаалости духової, потерпіли і неодну неприятність від ворога, і подали теплою рукою лепту, де того єсть потреба. А нам так добре сидиться за запічком в добре отопленій хатї, так гарно зводиться воздушні замки.. "Нехай дїло робиться само" — се вже сталось у нас майже девізою.
Засновуємо товариство — звичайно шумно, постараємось о рекляму для него (а властиво для нашого патріотизму) в часописях, та ледви дитина побачить світ Божій, ми батьки, поручаємо вихованє єї в руки кільком опікунам (видїловим), котрі звичайно й нерадо приймаються сего обовязку, — і в пересвідченю, що ми належито сповнили свій патріотичний обовязок, розходимося домів. А ось в короткім часї дитина стаєся сему і другому тягарем — він покидає єї, починав цуратись нею. І молодий организм, покинений родичами а виставлений на всякі бурї житейскі, стає знемагати різними недугами, доки не долучиться анемія, котра заганяє многонадїйний цвіт перед часом у студену могилу.
Се образок з дїяльности переважної части наших товариств. Однакож передо всїм дасться він, після моєї думки, приложити до наших "Бесїд" і "Касин", які в послїдних десяти лїтах повстали по декотрих провинціональних містах нашого краю. Поклали они собі за ціль: громадити всю интелигенцію руску в одну громаду, піддержувати в нїй товариске житє частими сходинами, уряджуванєм концертів, вечерків з танцями, відчитів і — що йде в слїд за тим — будити і піддержувати духа національного. Ціль, бачимо дуже гарна. Та чи сповняють ті товариства сю задачу? Пожалься Боже, нї. Про відчити якось всюди глухо. На вечерниці поспішають охочо чужі люде, і поміж их громадкою губиться тих кілька родин руских, що зволили ласкаво загостити... Ціле житє товариства обявляєсь тим, що від часу до часу побачить 3—4 членів і то звичайно тих самих при партійці віста або преферанса. Приходять они, щоб, як кажуть, пахло духом людским в льокали товариства.
А вже ж легко можна б оживити ті товариства, єсли-би члени сповняли точно обовязки, які на них спочивають. Від кождого члена вимагаєсь:
1) щоби він як найточнїйше вплачував свою вкладку. Неточність в сїм взглядї єсть непростима, бо підкопує майже цілу дїяльність видїлу, котрий мусить тілько об тім промишляти, в якій спосіб міг-би сплатити точно належитість за наєм льокалю, за часописи і т. д.;
2) щоби брав чинну участь у всїх зібранях товариства, якого-б рода они й не були;
3) щоби, памятаючи на високу ціль товариства, старався придбати єму як найбільше членів і щиро боронив єгo проти нападів злонамірених людей, котрим оно стає сілью в очех.
Коли члени будуть відноситись супротив товариства після повисших засад, — то не сумнїваюсь, що і видїлові не пожалують своїх трудів, щоби товариство належито розвивалось.
Висказавши ті загальні уваги о "Бесїдах" і "Касинах" руских взагалї, переходжу теперь до билянсу дїяльности Касина Стрийского в минувшім році.
Дня 27 н. ст. грудня відбулися звичайні загальні збори нашого Касина при досить слабій участи членів (се вже у нас хроничний недуг). Из справозданя, предложеного господарем, довідались ми, що товариство по тяжкій катастрофі страти цілого свого майна підчас пожежи міста, помалу починає двигатись. З кінцем 1888 року числило оно 45 членів (26 місцевих а 19 замісцевих) супротив 36 членів в р. 1887, тому о 9 більше. — Доходу всего мало товариство 731 зр. 40 кр. а розходу 660 зр. 87 кр. Активи товариства становлять: 1) залеглі вкладки в сумі звиж 120 зр., 2) инвентар в цінї закупна 184 зр. і яких 300 примірників "Ватри". — Пасиви: довг 86 зр. за печатанє альманаха.
Библіотека Руского Касина, заснована заходами господаря, числила з кінцем 1888 року 323 книжок заінвентованих, переважно одержаних даром від щирих єї покровителїв.
В минувшім році урядило товариство три вечерки з танцями у власнім льокали, а в льокали "Ресурси" в память Маркіяна Шашкевича, на 50-ті роковини появи "Русалки Днїстрової" величавий концерт при ласкавім співудїлї членів хору "Лютнї" зі Львова. Концерт сей згромадив в просторих комнатах до 300 осіб, самого цвіту місцевої интелигенції (замісцевих наших людей, на жаль, було мало). Зібрані залюбки прислухувались мельодійним звукам нашої піснї, подивляли прецизну гру панни Бажаньскої та одушевлялись деклямаціями п. Kopнила Устіяновича. Концерт сей був величавою манифестацією жизненности нашого духа, лишив по собі як найкрасшу згадку, а в очех наших сусїдів піднїс достоїнство народу нашого.
В тім же році завязався при товаристві кружок співочій, котрий уже мав нагоду виступити прилюдно в "Ресурсї" на двох концертах. Зачуваємо, що обняв вів провід в урядженю вечерка в честь XXVIII-их роковин смерти Тараса Шевченка, котрий має відбутись в Стрию з кінцем марта сего року.
[Дѣло]
06.03.1889