22-24 березня в Івано-Франківську має відбутися Другий міжнародний фестиваль фантастики (метареалістичної літератури) «Карпатська Мантикора - 2013». Темою фестивалю будуть проблеми і перспективи дитячої та підліткової фантастики. Одним з організаторів цього заходу є відомий івано-франківський літератор, ідеолог «станіславівського феномену», один із шеф-редакторів альманаху «Мантикора» Володимир Єшкілєв. Спеціально для «Z» з ним розмовляла Марія МИКИЦЕЙ:
– Отож, чому фантасти збираються саме на Прикарпатті? І хто така мантикора, і який вона має стосунок до нашого краю?
– Письменники-фантасти полюбляють збиратися у цікавих місцях, які наснажують на фантазії. Перший Міжнародний фестиваль метареалістичної літератури «Карпатська Мантикора» було проведено влітку 2011 року в дуже мальовничому місці – в урочищі Піги поблизу Яремча. Тоді там зібралися такі знакові постаті в літературі як Олексій Пєхов, Генрі Лайон Олді (Громов і Ладиженський), Марія Галіна, Ярослав Вєров, Андрій Щербак-Жуков, Олена Бичкова, Наталія Турчанінова. Темою першої «Карпатської Мантикори» була метафізика у фантастиці, її учасники приділили багато уваги проблемі гностицизму у фантастиці й фентезі. На Прикарпатті гостей приймали ваш покірний слуга і вже знана завдяки фентезійній епопеї для підлітків «Часодії» моя землячка Наталія Щерба. Координатором заходу виступив також наш земляк – меценат Віктор Вінтоняк. Другий фестиваль ми плануємо присвятити підлітковому світу фантастики, обговорити тему «батьків і дітей» у сучасній метареалістичній літературі.
Що стосується самої мантикори, то це – істота містична і міфічна, мешканка того світу, де живуть гобліни, ельфи і дракони, один з основних символів багатьох фантастичних текстів. Отож ми вирішили до неозорих володінь Фантастики приєднати Землю Мантикори, де живуть мавки і мандрівники магічними світами, письменники-фантасти і невловимі чупакабри, фанати фентезі і практикуючі відьми.
– Декілька слів, будь ласка, про другий Фестиваль, якою буде його програма?
– Фестиваль пройде під лозунгом «Час діяти», в його програмі –– круглі столи, доповіді, обговорення, дискусії на актуальні теми за участю письменників-фантастів та літературних критиків з України, Росії та Італії. Учасниками Фестивалю також будуть переможці конкурсу підліткової фантастики «Золота Мантикора-2012», оголошеного влітку цього року редакцією альманаху «Мантикора». Учасники фестивалю відвідають легендарне святилище Бубнище у Карпатах, де знаходяться артефакти та споруди, що належать до кельтської та фракійської епох. Там, серед таємничих скель, відбудеться нагородження переможців конкурсу «Золота Мантикора-2012». На фестивалі також буде презентоване друге число альманаху «Мантикора», та оголошено тему та умови нового конкурсу молодих письменників, що працюють у метареалістичному напрямі.
– Ви так серйозно і концептуально займаєтеся цією темою, що постає питання, чим для вас особисто є фантастика?
– В першу чергу, полем уможливлення. Фантастика й тепер, на початку ХХІ століття, залишається такою собі «попелюшкою літератури». Принаймні, жодний фантаст поки що не отримав Нобелівської премії. В Україні, де літературу все ще вважають додатком до суспільно-політичного процесу, фантастика тим паче перебуває на правах «розважального чтива». Високочолі літературні експерти рідко сходять до уважного та позитивного оцінювання сайєнс-фікшн або ж фентезі. Більше пощастило творам в жанрах альтернативної історії та магічного реалізму. Така ситуація, вочевидь, склалася тому, що наше суспільство з гіпертрофованим пієтетом все ще задивлене у власне минуле, а в магічному реалізмі знаходить дорогі серцю етнографічні мотиви. Думаю, що настав час віддати належне майбутньому, а також подумати про можливі реальності, з яких мудрі люди давно навчилися робити «ментальні прилади» для корекції тієї реальності, яка поза нашою волею мешкає за вікнами й дверима. Пора активно планувати наше майбутнє у найширшому розумінні цього слова, тобто на часі читати, писати і видавати українську фантастику.
– Але поле ваших літературних зацікавлень дуже широке, адже ви пишете не лише фантастичні твори. Можна хоча б згадати книжку «Усі кути трикутника» про Григорія Сковороду, яка викликала шалену дискусію і неоднозначні відгуки.
– Так, я працюю в кількох літературних напрямках. Це і сучасна література,наприклад, «Візантійська фотографія», й так званий «мейнстрім» – «Побачити Алькор», і есеїстика – «Ідеальна У». Фантастика надає письменникові особливі можливості, вона виводить автора за межі багатьох літературних умовностей та обмежень, це я особливо відчув, коли писав першу книжку трилогії «Фаренго» «Тінь попередника»… А ще я з дитинства люблю фантастику, зібрав непогану бібліотеку ФН-літератури.
– Чим, на вашу думку, українська фантастика відрізняється, скажімо, від російської і європейської?
– Українська фантастика перебуває у пошуку своїх тем і стилів. В цьому плані знаковим може стати «Єврокон-2013», престижний конвент, який відбудеться у Києві в середині квітня. Серед молодих українських авторів ФН-напрямку вже сьогодні можна виділити групу вельми перспективних письменників. Це Володимир Венгловський, Костянтин Савицький, Павліна Пришлюк, Владислав Івченко, Дмитро Костюкевич та інші. Їх наснажує успіх тих вітчизняних «метареалістів», які вже зробили собі ім’я в літературі: Марини і Сергія Дяченків, Олді, Наталії Щерби. Івано-Франківськ теж має цікавих авторів, зокрема Ольгу Деркачову і Марію Микицей. Якщо говорити про особливості української фантастики або українського фентезі, то принципової відмінності від «сусідів» я не бачу. Теми і стилі доволі компланарні. Можливо, в українському фентезі більше історичних алюзій, лірики… Я б навіть назвав це «травматичною лірикою» – коли історичні травми народу наснажують письменника на пошуки альтернативних варіантів не лише історії, але й буття, як такого.
– О, цікаво, лірика у фантастиці? Як це?
– А так, що усі ці альтернативи опоетизовані. Вони не концептуальні, як мали би бути, а, швидше, поетичні, ліричні. Українська традиція переважно базована на сільських мотивах, тому вона відчужується від наукової фантастики, від фантастичного детективу, кіберпанку й, навіть, від класичної героїчної фантастики. Якщо виникає «екшн», то він дуже «м’який», фоновий, а на першому плані незмінно постає отой вічний трагізм пасивної жіночності, що ніяк не дочекається месії-спасителя. В цьому сенсі українське фентезі перегукується з українською літературною класикою. Мила сентиментальна архаїка, не більше.
–Які цікаві сучасні світові тенденції у фантастиці й фентезі ви помітили? Чим зараз живе фантастичний світ, у якому напрямку рухається?
– Тренди світової ФН-літератури (як, зрештою, і всіх літературних напрямків) тепер залежать від екранізацій творів. Екранізація «Пісень криги і вогню» Джорджа Мартіна у 2011 році і вихід першого з фільмів циклу «Гобіта» знову актуалізували героїчне фентезі. Серіал «Ходячі мерці» формує «моду на зомбі», а закінчення екранізації саги «Сутінки» навпаки знижує інтерес до вампірів. В цих коливаннях трендової кон’юктури завжди залишаються актуальними добра література, професійно зроблені тексти, оригінальне мислення письменника-фантаста та парадоксальні сюжети, що не мають аналогів у минулому…
Розмовляла Марія Микицей
17.02.2013