Чим жила область протягом 2013-го? Це був рік суспільних зрушень, кадрових перестановок у владі, економічних «запусків» та екологічних запитань, багато з яких перенеслись у 2014-й.
Всі на Майдан
З першим снігом, майданівці!
Головна подія 2013 року, і не тільки на Прикарпатті, а й у всій Україні, сталась якраз під його завершення. Наприкінці листопада відбувся вагомий суспільний здвиг, народ пробудився після майже десятилітньої сплячки і показав свою громадську волю. Почалося все зі студентства західних областей країни — тих, що і фізично, і по духу є найближчими до Європи. Мирні студентські акції за євроінтеґрацію, за повалення чинного режиму переросли у справжній громадянський бунт після силового розгону демонстрантів на Майдані у Києві. Після страшної ночі проти 30 листопада тисячі прикарпатців вирушили на Київ уже не так обстоювати євроінтеґрацію, як боронити вільне та безпечне майбутнє своїх дітей. Ті, що не мали змоги їхати, виходили страйкувати на місці, жертвували кошти, харчі, одяг та інші необхідні речі, пропонували свої транспортні послуги.
Та чи не найбільший резонанс спричинила пожертва пари пенсіонерів з Івано-Франківська Мирослави Калини та Михайла Кравчука, які віддали на потреби Майдану 10 тисяч гривень. Бувши у вельми поважному віці, маючи проблеми зі здоров'ям, старенькі чим змогли підтримали громадянську революцію. А коли серед майданівців почали виринати думки, аби повернути подружжю кошти, ті навіть обурились, мовляв, нам нічого не треба, у нас все є. На Різдво всі охочі могли надіслати привітання цим людям і подякувати за їхній вчинок.
Мирослава Калина та Михайло Кравчук — прикарпатські герої Майдану
Пробудження громадянської свідомості, згуртування та моральний сплеск, до якого привів Майдан, — без сумніву найвагоміша подія року, що минув.
Вибори, довибори, політичні зради й кадрові ротації
Нагадаймо, що розпочався 2013 рік довиборами до Івано-Франківської обласної ради, оскільки троє депутатів-мажоритарників з обласної ради перебралися до Верховної. Проміжні вибори відбулись в Івано-Франківську, Снятинському та Надвірнянському районах. Перемогу здобули кандидати з тих самих таборів, що і новоспечені нардепи. Отож в Івано-Франківську переміг кандидат від об'єднаної опозиції Іван Харук — представник ВО «Свобода», як і Олександр Сич, який став народним депутатом. На Снятинщині найбільше голосів набрав Іван Угрин з «Батьківщини», який і замінив в облраді свого однопартійця Василя Гладія. А від Надвірнянщини до облради зайшов представник місцевого «бренду Дерев'янка» Володимир Грабовецький (сам Дерев'янко став парламентарем). Очевидно, виборчі технології попрацювали на парламентських виборах так добре, що їхнє відлуння докотилось до проміжних виборів в обласну раду.
Зрадник року — так немало прикарпатців можуть назвати одного з народних депутатів від Івано-Франківщини Володимира Купчака. Цей депутат на початку літа вийшов з фракції «Батьківщини» у ВРУ й автоматично перетворився на «тушку». Всі його колишні соратники — вихідці з Івано-Франківщини різко засудили вчинок колеґи, але жоден не взяв на себе відповідальність за появу пана Купчака серед кандидатів у нардепи в принципі. Адже перед виборами він був фіґурою, можна сказати, непублічною, без вагомого політичного авторитету, тож йому важко було б потрапити у кандидати від опозиції без чийогось лобіювання.
Сам Купчак робив спроби через ЗМІ пояснити свій вчинок, але домігся хіба що протилежного ефекту. Його не зрозуміли. Тим паче, що пізніше він разом з реґіоналами та комуністами підписав звернення до Сейму Польщі з закликом визнати Волинську трагедію геноцидом з боку УПА. Тепер, кажуть, по Франківську депутат ходить з двома охоронцями…
Під завершення року в області відбулись вагомі кадрові перестановки у владі, буквально на місяць передуючи подіям Майдану. Івано-Франківщина отримала нового очільника міліції та нового голову обласної адміністрації. Колишній начальник УМВС в області Олег Сало став намісником Президента на Львівщині, а в Івано-Франківській області посаду головного міліціянта обійняв заступник Сала Василь Фелик.
Та чи не найнесподіванішим кроком Президента стало перепризначення намісника для Івано-Франківщини. Замість Михайла Вишиванюка ним став голова обласної організації Партії реґіонів Василь Чуднов. Сам Вишиванюк ще кілька місяців тому запевняв, що буде на посаді щонайменше до 2017 року, так йому обіцяв Президент.
Що ж змінилося? Можливо, до революційних подій влада почала готуватись ще задовго перед Майданом? А можливо, стартувала підготовка до президентської виборчої кампанії 2015 року. Відразу після призначення, на своїй сторінці у Фейсбуку враженнями поділився голова фракції ВО «Батьківщина» в Івано-Франківській обласній раді Юрій Романюк. Він переконаний, що Банкова просто не певна у здатності деяких керівників областей забезпечити необхідний «Сім’ї» результат виборів. «Більше того, Банкова не має жодних сумнівів, що колишні губернатори не були здатні у 2015 році, під час виборів, "піти по-безпредєлу" для отримання необхідного результату на своїх територіях: "душити", "мочити", "пресувати"... нескорених Галичан!», — висловився Юрій Романюк.
Та хоч би які були причини звільнення колишнього голови ОДА, з огляду на останні події в Україні та особливу роль у цих процесах Галичини Михайло Вишиванюк напевно зміг полегшено зітхнути та спокійно зустріти Новий рік.
Інвестиції, запуск для «галочки» та купівельна спроможність
Що ж відбулось фундаментального в економіці? Та нічого… Хіба що про її спад свідчать незайняті місця на зимові свята в курортному «Буковелі». Власник одного з відпочинкових комплексів скаржиться, що, приміром, торік місця були зарезервовані ще задовго перед зимовими святами, а тепер і половина не зайнята. Навряд чи це пов'язано з тим, що всі масово поїхали зустрічати Новий рік «на йолку», а швидше — із зниженням купівельної спроможності громадян та непевності в тому, що буде завтра.
Водночас на підсумковій прес-конференції намісник Василь Чуднов запевнив, що на Прикарпатті цього року вдалося втримати економічну і фінансову стабільність.
Та все ж певні здвиги відбулися. У вересні 2013 року, після майже річного простою, відновив свою роботу потужний виробничий комплекс ТОВ «Карпатнафтохім», що входить до групи російських підприємств «Лукойл». Наразі запущено виробництво поліетилену. Символічну кнопку запуску приїхав натиснути сам прем'єр Микола Азаров. Не минулося і без скандалу: перед церемонією нардеп Ольга Сікора (ВО «Батьківщина») дала ляпаса охоронцю Азарова, бо той не хотів її пропустити на територію підприємства.
Перед зупинкою підприємство випускало етилен і поліетилен, вінілхлорид, каустичну соду та хлор, суспензійний полівінілхлорид і відігравало вагому роль у формуванні економіки країни загалом. Часткове відновлення виробництва цього року стало можливим після підписання між українським урядом та керівництвом підприємства Меморандуму про порозуміння, в якому йшлося про низку кроків підтримки нафтохімікам від України. Ті, своєю чергою, зобов'язувались відновити роботу заводу з кількатисячним персоналом. Як стверджують у прес-службі ТОВ «Карпатнафтохім», вже почато відновлення виробництва товарного полівінілхлориду суспензійного та етилену.
Але, як завжди у нашій хаті, все було б добре, якби не одне «але»… Краєм почали ширитися чутки про те, що завод запустили лише до приїзду прем'єр-міністра, а далі знову закрили, залишивши працювати лише «підтримуючі» цехи. А керівництво заводу надіслало листа голові об'єднаного профспілкового комітету про масштабне скорочення працівників. Як повідомив народний депутат Олександр Сич, на його запит до Азарова прийшла відповідь, що лист уже відкликано, тому масштабних звільнень наразі не передбачається, а завод і далі готується до запуску інших виробництв. Тож 2014 рік має шанс стати проривним в економіці, якщо більше не буде ніяких «але».
Великий стимул для розвитку отримало ще одне підприємство — ТОВ «Даноша», потужна компанія зі стовідсотковим данським капіталом, яка володіє п'ятьма свинокомплексами в різних місцях Івано-Франківської області. ЄБРР надав підприємству кредит розміром 35 млн. євро, зокрема на будівництво двох біогазових установок. Одну з них «Даноша» запустила при свинокомплексі в Калуському районі. Установка буде переробляти відходи виробництва на біогаз, теплову та електричну енергію. Вартість її будівництва становила 50 млн. грн. У 2015 році компанія планує запустити аналогічну установку біля свинокомплексу в селі Тустань Галицького району.
Біогазова установка ТзОВ «Даноша» в Калуському районі
Економіка vs екологія
Роком екологічних дебатів став 2013-й у процесі підписання Угоди між українським урядом та американською компанією «Шеврон» про видобуток вуглеводнів у межах Олеської ділянки. Важко відбувалось погодження Угоди в обласних радах Львівщини та Івано-Франківщини. Серед головних арґументів «проти» була небезпека для довкілля. Попри запевнення американської сторони, у депутатів залишалось багато запитань. Зокрема, щодо якості питної води після початку видобутку сланцевого газу, в якому використовуються хімічні речовини, сейсмобезпеки, знищення великих площ земель важкою технікою під час будівництва видобувних установок тощо.
Не зважаючи на те, що облради Угоду таки погодили, багато запитань так і залишились без відповідей. Адже в угоді немає механізму контролю за дотриманням екологічного законодавства, попереджає депутат облради Юрій Романюк: «Це буде закритий об'єкт під охороною іноземного інвестора, і нічого проконтролювати ми не зможемо».
Тим часом на Калущині котрий рік зріє екологічна катастрофа європейського масштабу. Незважаючи на мільйони коштів, що їх виділили різні уряди у різні роки на подолання проблеми, суттєво просунутись у цьому напрямку таки не вдалось. Наслідки колишнього видобування тут калійної солі та хімічного виробництва стають дедалі загрозливішими. Три з них: можливість виходу за межу розсолів у хвостосховищах колишнього хімзаводу, просідання землі над калійними рудниками та захоронення хімічно небезпечної речовини — гексахлорбензолу. Зокрема, якщо розсоли потраплять у ґрунт та ґрунтові води, гектари земель стануть непридатними до життя, а вода понесе сіль у Дністер. А це вже становить реальну небезпеку для природніх систем Європи. Тож вирішення екологічних проблем Калущини вже вкотре переноситься на наступний рік.
Завалля — таку назву отримала частина Калуша, в якому у 80-х стався великий провал
Деяким громадам у цьому році вдалося обстояти «екологічні права» своїх територій. Йдеться про будівництво міні-ГЕС на гірських річках. Зокрема, у селі Бистриця Верховинського району призупинено будівництво малої ГЕС дериваційного типу на річці Дземброня через протести громади. А перший заступник голови ОДА повідомив, що проти громади ніхто йти не буде. Координаційна рада з питань будівництва об'єктів малої гідроенергетики та протипаводкового захисту при Івано-Франківській обладміністрації рекомендувала обласній інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю відкликати дозвіл на будівництво міні-ГЕС через грубі порушення проекту. Наразі тривають громадські обговорення, але люди твердо стоять на своєму. Крім того, Івано-Франківська обласна рада на одній зі своїх сесій ухвалила резолюцію про неприпустимість будівництва міні-ГЕС дериваційного типу на гірських річках Карпат.
«Руська трійця» коштом громади
На цей пам'ятник у Франківську громада пожертвувала 180 тисяч гривень
Останнього дня старого року, 31 грудня, в Івано-Франківську урочисто відкрили й освятили перший в Україні пам'ятник засновникам літературного угруповання Галичини «Руська трійця» — Якову Головацькому, Маркіяну Шашкевичу й Івану Вагилевичу. Ініціатива спорудження пам'ятника належить історику і краєзнавцю Богдану Гавриліву. Дозвіл надала міська рада ще у 2011 році, але коштів у бюджеті на реалізацію задуму не було. Тож споруджували монумент «методом народної будови». За 500 днів акції на благодійний рахунок надійшло майже 180 тисяч гривень. Благодійниками виступили понад 20 тисяч громадян України та з-за кордону.
Автор пам'ятника, скульптор Володимир Довбенюк, відтворив у ньому історичний сюжет, коли Маркіян Шашкевич демонструє колеґам щойно надрукований перший випуск альманаху «Русалка Дністровая».
Двоє з трьох громадських діячів, що увічнені пам'ятником, мали прямий стосунок до Івано-Франківщини. Іван Вагилевич — уродженець села Ясень Рожнятівського району. Яків Головацький був священиком у селі Микитинці Івано-Франківської міськради.
Вічна пам'ять
Не минулося у 2013-му і без втрат. Передчасно пішов з життя владика Коломийсько-Чернівецької Єпархії УГКЦ Микола Сімкайло. Пожежник за фахом та священик за покликанням, він в часи радянської влади рятував людські життя, а підпільно рятував людські душі. Ночами правив Служби Божі, сповідав. Став активним учасником подій, які привели до незалежності нашої держави. Зробив вагомий внесок у розбудову Греко-Католицької Церкви в Галичині. Микола Сімкайло був уважний до людей, відданий Богу, вмів ефективно керувати. Мав авторитет серед духівництва, світських лідерів та пересічних парафіян. Для кожного знаходив час і добре слово. Його передчасна смерть стала непоправною втратою для Єпархії.
Серед добрих справ, які за життя вдалось реалізувати отцю Миколаю, — заснування Катехитичного центру поблизу Катедри в Івано-Франківську, першого в Україні релігійного радіо «Дзвони», часопису «Милосердна Україна», відкриття першої в Україні служби допомоги бідним та знедоленим «Карітас», що є частиною однієї з найбільших у світі гуманітарних мереж. Бувши єпископом Коломийсько-Чернівецьким УГКЦ, владика Сімкайло домігся будівництва Катедрального собору в Коломиї, який став найбільшим у Західній Україні. А також у Коломиї відреставровано Катехитичний коледж й інститут підвищення богословського рівня для священиків, відкрито дяківсько-реґентську школу і сиротинець.
І наостанок…
…трохи позитиву. Цього року на Івано-Франківщині почали готувати документи для світової Книги рекордів Гіннеса. В селі Хотимир Тлумацького району мешкає найстаріша людина в Україні, а може, і на всій планеті. Ще у свій ювілей 115-ліття жінка стала зіркою українських ЗМІ й досі перебуває під особливою увагою телекамер. Зараз їй вже 116. Донині офіційною рекордсменкою-довгожителькою була японка Місао Окава, на рік молодша від пані Катерини.
Пані Катерина нині готується до своїх 117-х уродин
Народжена 1897 року, Катерина Козак пережила дві війни, рано залишилася сиротою, але зуміла зберегти любов і добрий настрій у своєму серці. Це і вважає секретом свого довголіття. Каже, що у неї «немає нікого, хто би був для неї недобрим». Пані Катерина не має власної сім'ї, тішиться двоюрідними родичами, серед яких є вже прапраправнуки.
Люди жартують, що відсутність чоловіка і є справжнім секретом бабусі. Адже печінки і нерви їй ніхто не «їв», от і здоров'я зберегти змогла до такої глибокої старості. Сама ж пані Катерина розповідає, що ніколи власним здоров'ям сильно не переймалась і ліків не пила, більше довіряє народній медицині. Бабуся, хоч і практично не ходить, але при ясній пам'яті, та ще й жартує. Каже, смерть її боїться.
Невдовзі, 25 лютого, пані Катерина святкуватиме своє 117-ліття. Тож побажаймо бабусі й надалі міцного здоров'я та гарного настрою.
16.01.2014