Від нагрудної металевої іконки XI ст і до ікон, написаних цього року, — в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького відкрили масштабну виставку ікон Архистратига Михаїла. Вона присвячена 160-річчю з дня народження митрополита Андрея Шептицького та 120-річчю від заснування музею.
Виставка є своєрідною мандрівкою крізь тисячоліття — тут можна побачити, як змінювались зображення Архангела Михаїла і яким його бачили українські митці, починаючи з XI ст. і до XXI ст. Найдавнішими зображеннями на виставці, що датовані XІ століттям, є фрагмент фрески "Боротьба Архангела Михаїла з Яковом" з Софії Київської (в експозиції презентовано фото, наближене до оригінального розміру фрески — дивіться фото вгорі) та бронзова нагрудна іконка, яку понад століття тому випадково знайшли у Поморянах та передали до фондів музею.
Архистратиг Михаїл постає перед нами передусім в образі захисника, переможця зла і покровителя українського воїнства.
«Зображення Архангела Михаїла на іконах було дуже поширеним в Україні, як і в світовому мистецтві. Але в нас він має свою традицію і своє прочитання. Наша ікона характерна тим, що вона має багато народного впливу. Це живе, безпосереднє і дуже динамічне прочитання. В Україні склалась своя традиція зображення та свій характер Архангела Михаїла як захисника. Його часто обирали очільники влади за свого заступника. Особливо це актуалізується, коли є якісь лихоліття чи війни. Особливість цієї виставки — що ми показуємо цей образ крізь призму століть. Як його зображали різні художники, різні стилі, різні рівні народного та професійного малярства. А також у скульптурі, пластиці тощо. А ще ми робимо акцент не лише на зображенні Архангела Михаїла, але і на сценках його діянь: ще до Створення світу і до Страшного Суду», — розповіла кураторка виставки Марія Гелитович.
Знаковою виставка є і в іншому: вперше з лютого 2022 року в експозицію Національного музею у Львові, хоч і тимчасово, повернули давні ікони. І це вже є неабиякою подією. Адже саме збірка ікон музею, без перебільшення, є його гордістю. Музей володіє однією з найбільших у світі колекцій іконопису і найбільшою збіркою саме українських ікон. Основою цього потужного фонду є пам’ятки XIV–XX ст. І саме на основі колекції львівського музею науковці здебільшого формують основне уявлення про український іконопис і його еволюцію у цей період.
На виставці можна оглянути 19 давніх ікон з зображенням Архангела Михаїла з діяннями. І це майже повна музейна збірка «михайлівських» ікон з діяннями, адже загалом їх у колекції 20. Що ж до всієї експозиції, то до неї увійшли 64 ікони із зображеннями Архистратига. Вони датуються XIV–XX ст.
Деякі з ікон вперше можна побачити після ґрунтовної і тривалої реставрації. Наприклад, ікону Архистратига Михаїла з діяннями 14 століття з села Сторона Дрогобицького району, що представлена у першому залі, і є найдавнішою в Україні іконою цього типу. Над її укріпленням та відновленням деяких втрачених елементів реставратори дбайливо та скрупульозно працювали майже рік.
Однак не лише найдавніші ікони є окрасою виставки. Окремо варто згадати про зображення Михаїла на дияконських дверях Жовківського іконостаса Івана Рутковича (1697–1699) та ікону Петра Холодного, створену 1929 р. для Успенської церкви у Львові. А ще вартим уваги є дві ікони на склі ХІХ ст. За словами співкураторки виставки Ольги Горди-Цибко, це дуже рідкісний сюжет для цього типу ікон, а представлена маленька ікона Архангела взагалі одна з двох відомих збережених ікон на склі власне з зображенням цього небесного покровителя.
Водночас нинішня виставка презентує Архангела не лише у малярстві. Поруч з іконописом представлені вироби декоративного металу, скульптура, графіка та зразки художнього текстилю.
«Велику увагу в цій виставці ми приділили освітній складовій. Не всі достеменно знають про сцени з діяннями Архангела Михаїла. Тому ікони супроводжують ґрунтовні тексти. Окрім цього ми підготували детальні описи п’яти діянь Архангела і поруч з іконою з зображенням цього діяння подали видруки цих сцен з інших ікон. Так ми можемо порівняти, як той самий сюжет був зображений та інтерпретований різними іконописцями», — пояснює Ольга Горда-Цибко.
Ще одна знакова річ у цій виставці — доповнення експозиції, що складається переважно з давніх ікон, творами сучасних іконописців. Вперше виставку найдавніших ікон супроводжують ікони сучасні.
Основу цієї частини виставки склали роботи митців львівської іконописної школи, серед них: Олександр Бриндіков, Андрій Винничок, Оксана Винничок, Іван Дашко, Рустам Жураєв, Орися Зілінко, Роман Зілінко, Роман Колодій, Оля Кравченко, Уляна Креховець, Іванка Крип’якевич-Димид, Катерина Кузів, Тарас Лозинський, Остап Лозинський, Костянтин Маркович, Данило Мовчан, Ярина Мовчан, Уляна Нищук, Тарас Новак, Оксана Романів-Тріска, Наталя Русецька, Наталя Сацик, Ірина Солонинка. До них долучилась київська художниця Катерина Косьяненко.
«На виставці ми бачимо давній іконопис і бачимо, як сучасні митці крізь призму вже нашого часу створюють свої образи. Вони продовжують столітню традицію іконопису, але в той же час подають свою інтерпретацію та мають свій дуже впізнаваний стиль. Ми дуже хочемо продовжити цю ідею і будемо намагатися наступні виставки теж робити у форматах поєднання давніх і сучасних ікон. Певною мірою це буде і продовження справи митрополита Андрея, який підтримував митців, які були його сучасниками. Він розумів важливість цієї справи. І ми як Національний музей мали би продовжити її», — розповіла Ольга Горда-Цибко.
Виставка триватиме до 14 грудня 2025 року.
10.11.2025