Президентські вибори в Грузії, які відбулися 27 жовтня, поставили остаточну крапку у славетній Революції троянд. Відтепер всіх ентузіастів «трояндівських» ідей еліміновано з влади. Залишилося репресувати самі ідеї.
У неділю вечірнє небо Тбілісі з гуркотом і блиском прорізали тисячі феєрверків, сповіщаючи про беззаперечну перемогу на виборах Мераба Марґвелашвілі. Перемога ця навряд чи була несподіванкою, принаймні на завершальному етапі передвиборчої кампанії, коли фактично всі демоскопічні інституції, які працювали в цій кавказькій республіці, вказували на незаперечне лідерство 44-літнього доктора філософських наук, міністра освіти Грузії. Формально він залишається безпартійним, хоч у міністри й президенти його висувала партія «Грузинська мрія», яку створив чинний прем'єр і водночас найбагатша особа в країні Бідзіна Іванішвілі.
Політологи ще раніше стверджували (а по виборах зайвий раз підтвердили), що цілковито позбавлений харизми Марґвелашвілі ніколи не був й не буде самостійним політиком. Він цілковито підпорядкований волі Іванішвілі, який відтак знищив останню перешкоду на шляху абсолютного панування в Грузії.
Ситуація дуже нагадує ту, що виникла в Україні після президентських виборів 2010 року, з тією лише різницею, що в нас принаймні був другий тур і більш-менш рівний розподіл голосів між Віктором Януковичем і Юлією Тимошенко. У Грузії свою прихильність Марґвелашвілі висловили понад 60 відсотків грузинів (щоправда, участь у них взяло менше половини виборців). А ставленець Саакашвілі, тобто кандидат опозиційної партії «Єдиний національний рух», екс-спікер парламенту Давід Бакрадзе набрав заледве 20% голосів.
Те, що грузини так дружно проголосували за ставленця «Грузинської мрії», дає в руки прем'єр-міністра карт-бланш на ревізію всіх реформ, які розпочав Міхеїл Саакашвілі. Цілком можливо, що Іванішвілі спробує навіть «відіграти» назад вже здійснені реформи, які ще кілька років тому прославили Грузію на весь світ. Йдеться, зокрема, про реформи правоохоронної системи, судоустрою, адміністрації тощо.
Цілком можливо, що сам Міхеїл Саакашвілі незабаром опиниться за ґратами, як і багато його соратників. Цю «приємність» обіцяв йому Іванішвілі, щойно той позбудеться президентської недоторканності. Тут знову ж таки чітка аналогія з Україною. Адже раніше чи пізніше грузини зрозуміють, що всі обіцянки чинної влади — це величезна мильна бульбашка, що подарунки, які вони отримали перед парламентськими й президентськими виборами, — це лише одноразова акція. От тоді-то «Грузинська мрія» враз перетвориться на нічний кошмар. Це, своєю чергою, могло б створити чудові передумови для реваншу Саакашвілі… якщо він на той час не перебуватиме у в'язниці.
Зрештою, економічна неефективність нового уряду вже дає про себе знати. З даних Управління статистики Грузії можна скласти отаку порівняльну таблицю темпів зростання ВВП Грузії до відповідного періоду попереднього року (у %):
Реакція на перекреслення визначених попереднім урядом господарських пріоритетів, зміни в гірший бік інвестиційного клімату й підвищення податкового пресу не забарилася. А отримавши всю повноту влади в свої руки, Бідзіна Іванішвілі остаточно доконає грузинську економіку, тобто поверне її до передсасакашвілівського стану з характерною для того часу перманентною рецесією, корупцією й відсутністю бізнесової ініціативи.
Це відбудеться навіть попри те, що сам Іванішвілі найпевніше виконає свою обіцянку й полишить пост прем'єра. Він вже навіть назвав точну дату звільнення крісла голови уряду — 24 листопада. Причому він обіцяє піти також і з партії, і з політики загалом. Більшість політологів вбачають у цьому кроці найбагатшої людини Грузії хитру маніпуляцію. Адже так він зніме зі себе всю політичну відповідальність за справи в країні, але водночас залишиться найвпливовішою людиною в державі.
Хто стане наступником Іванішвілі на прем'єрській посаді? У грузинських ЗМІ найчастіше згадують імена Давида Сергієнка (міністра праці, охорони здоров'я і соціальних питань) та Іраклія Гарібашвілі (міністра внутрішніх справ). Обидва політики є креатурами Бідзіни Іванішвілі, тож, як стверджують аналітики, вони й надалі залишатимуться відданими своєму босові.
28.10.2013