Деякі наші сучасники в недалекому майбутньому мають шанс стати елементами фольклору, і мами лякатимуть своїх малолітніх урвісів: «Будеш нечемний – прийде "юний орел" або трамп». Огляд подій тижня в Україні.
Східне тижня
На терени, які в нас називаються «Близький Схід», можна поїхати, щоб підписати угоди про десятирічне співробітництво з Саудівською Аравією, Катаром і ОАЕ. Так зробив президент України, і ми з того можемо тішитися. Ті, кому Зеленський не сильно симпатичний, закинуть Володимирові Олександровичу, що все підписане – то лише «папери», от коли можна буде «помацати» реальні результати, тоді й радітимемо. Ті, які Зеленського просто сильно не люблять, можуть дерти лаха з того, що президент тішився домовленістю з арабами щодо постачання їхнього дизельного пального в Україну, і розмірковувати, як солярку з Саудівської Аравії в каністрах транспортуватимуть до Шегинів, оминаючи заблоковану персами Ормузьку протоку.
Президент Сполучених Штатів, який хоче перейменувати ту Ормузьку протоку на власну честь, з «Близьким Сходом» говорив трампівською мовою і висловився щодо спадкового принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана: «Він не думав, що доведеться цілувати мене в дупу. Він справді не думав. Він думав, що буде просто черговий американський президент-невдаха, за якого країна покотиться вниз, але тепер він має бути люб'язним до мене».
Ситуацію «получилось невдобно» на Схід поїхав залагоджувати державний секретар США Марко Рубіо – і халепа від того в американо-арабських стосунках стала ще дурнішою. Рубіо не акцентував на неадекватності свого шефа, зате висловив жаль, що саудити підписали угоди з Україною без консультацій зі США, які були головним союзником Саудівської Аравії. Той самий крон-принц Мухаммед ібн Салман відповів належним чином – Штати не захистили Саудівську Аравію «повною мірою» від іранських атак, тому його країна пріоритетом матиме власні національні інтереси щодо підвищення рівня обороноздатності. Дуже завуальовані вибачення Рубіо щодо довгого язика Трампа ібн Салман прийняв, але зауважив про психічне здоров’я Дональда Фредовича, яке господареві Овального кабінету варто було б перевірити. Зеленський, якому в Овальному кабінеті в лютому минулого року також довелося познайомитися з трамповим язиком, мав би бути задоволений.
Американське тижня
Рубіо відзначився і в безпосередньо українському контексті. Держсекретар США обрав своїм опонентом президента України, і їхня заочна дискусія в хронології виглядала не дуже гарно, але максимально читабельно. Зеленський в інтерв’ю Reuters каже, що Штати поставили умову Україні вивести війська з Донбасу, якщо ми хочемо отримати гарантії безпеки від США (про гарантії безпеки після Будапештського меморандуму говорити якось не дуже пристойно, але зараз не про це).
Рубіо відповів так, як і мав відповісти державний секретар США часів Трампа:
«Це не правда, і я бачив, як він (Зеленський, – авт.) це сказав. Шкода, що він так каже, бо він знає, що це неправда! Це не те, що йому говорили. Я не знаю, чому він каже такі речі – це просто неправда. Йому сказали очевидне: гарантії безпеки не почнуть діяти, доки не буде кінця війни. Бо інакше ви втягуєте себе у війну. Що таке гарантія безпеки? Це означає, що війська мають ступити вперед і забезпечити безпеку. Якщо ми поставимо їх зараз – це означатиме, що ми самі втягуємося у війну. Те, що йому сказали дуже чітко (і він мав би це зрозуміти) – гарантії безпеки з’являються лише після того, як війна закінчиться. Але це не було прив’язано до умови, що вони мають віддати територію.
Я не знаю, чому він каже ці речі. Вони просто неправдиві. Щодо нашої позиції по Донбасу: ми сказали їм, на чому наполягають росіяни. І ми не відстоюємо це. Це було пояснено. Це їхній вибір. Це не наше рішення. Ми ніколи не кажемо їм "бери або кидай". Наша роль – спробувати зрозуміти, чого хочуть обидві сторони, і подивитися, чи можемо ми знайти середину. Остаточне рішення – за Україною. Якщо вони не хочуть ухвалювати певні рішення чи йти на поступки, то війна триватиме далі».
Довга, як собача пісня, цитата Рубіо потрібна, аби зрозуміти, що друга людина в першій державі планети з логікою не товаришує. За словами держсекретаря, США нададуть гарантії Україні, коли закінчиться війна. А коли РФ знову нападе (а вона нападе, і до ворожки не треба ходити), то США свої гарантії приберуть, бо «ми самі втягуємося у війну».
Але розумне Рубіо таки сказав: «Остаточне рішення – за Україною».
Європейське тижня
До президента США керівникові німецької компанії-виробника зброї Rheinmetall ще далеко, але Армін Паппергер зробив спробу бути трохи Дональдом Трампом. В бесіді з медіа-ресурсом Atlantic Паппергер заявив про українські військові досягнення: «Це як гратися з Lego. У чому інновація України? У них немає якогось технологічного прориву. Вони роблять інновації зі своїми маленькими дронами і кажуть: “Вау!” І це чудово. Ну і що? Але це не рівень технологій Lockheed Martin, General Dynamics чи Rheinmetall. Це українські домогосподарки. У них на кухні є 3D-принтери, і вони виробляють деталі для дронів. Це не інновація».
Говорив з Паппергером Саймон Шустер, тому він перший і відповів йому, що керівник Rheinmetall сказав щось на кшталт трампівських ідіом.
Врешті в Rheinmetall трохи зрозуміли, що шефове лице треба рятувати, бо він його загубив, і відписали:
«Ми маємо найвищу повагу до величезних зусиль українського народу в захисті від російського нападу – вже понад чотири роки. Кожна жінка і кожен чоловік в Україні робить неоціненний внесок. Особливою заслугою України є те, що вона веде боротьбу дуже ефективно навіть за обмежених ресурсів. Інноваційна сила і бойовий дух українського народу надихають нас. Ми вдячні за можливість підтримувати Україну тими ресурсами, які маємо у своєму розпорядженні».
А потім свій профіт отримав президент України, який на Паппергера відреагував трохи по-ленінськи: «Якщо кожна домогосподарка України дійсно може виробляти дрони, то тоді кожна домогосподарка України може бути гендиректором Rheinmetall».
Вульгарне тижня
Все (принаймні в поточному році) починалося дуже цивільно – в Київському університеті культури (абревіатуру КУК частіше інтерпретують як «КУльоК») в лютому відбулася презентація книги Михайла Поплавського «Національні проєкти», яка систематизувала понад три десятиліття культурно-освітніх ініціатив.
Потім до Поплавського прийшли компетентні органи і сказали, що в структурі, яку він очолював, функціонувала бюджетна програма «Підготовка кадрів закладами вищої освіти та забезпечення діяльності їх баз практики», і впродовж 2022–2023 років у її межах з державного бюджету зазначеному навчальному закладу (КУК) було спрямовано близько 760 млн грн.
З тими грошима, мабуть, щось сталося, бо компетентні органи просто так не цікавляться.
ТигрЮлю вже непокоїли правоохоронці (можливо, це хтось ще пам’ятає) – тепер черга дійшла до Юного орла.
31.03.2026