Американці вивчили, де знаходиться Венесуела, тепер шукають Гренландію з Іраном. В українців дещо інші проблеми. Огляд подій тижня.
Коаліція тижня
Найсвіжіший саміт «охочих» був наймасовішим, бо зібрав у Парижі представників 35 країн, зокрема 27 голів держав і урядів, та справив двояке враження. Кількість високоповажних перемовників тішить, але Сполучені Штати були представлені дуже «замазаними» спеціальними посланцями Віткоффом (посада – друг Трампа) і Кушнером (посада – зять Трампа), позитивною компенсацією до цих двох став Алексус Гринкевич – головнокомандувач Об’єднаних сил НАТО в Європі (SACEUR) і командувач Європейського командування ЗС США.
Наявність в американській делегації адекватного генерала дала надію на те, що Штати остаточно ще не усунулися від війни в Україні.
У підсумковій спільній заяві «Надійні гарантії безпеки для міцного та тривалого миру в Україні» є оптимістичні фрази на кшталт «Ми всі наголосили на нашій відданості справедливому та тривалому миру в Україні відповідно до принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй та привітали досягнутий прогрес, зокрема в переговорах між американцями, українцями, європейськими та іншими партнерами» чи «Ми готові взяти на себе зобов'язання щодо системи політично та юридично обов'язкових гарантій, які будуть активовані після набуття чинності припинення вогню, на додаток до двосторонніх угод про безпеку та відповідно до наших відповідних правових та конституційних положень».
Проте цей гарний набір букв нівелювався таким щирим зізнанням «охочих»: «Домовилися завершити узгодження зобов'язань, що визначають наш підхід до підтримки України та відновлення миру та безпеки у разі майбутнього збройного нападу Росії».
Те, що відбувся черговий раунд процесу «домовилися домовлятися», зрозуміло, але що партнери України мали на увазі під словосполученням «у разі майбутнього збройного нападу Росії», може розтлумачать на наступному саміті.
Аби не впадати в остаточний мінор, варто зазначити, що після завершення саміту президент України Зеленський, президент Франції Макрон та прем’єр-міністр Великої Британії Стармер підписали Декларацію про наміри щодо розгортання багатонаціональних сил.
З Деклараціями все гарно – пасувало б ще, аби «охочі» стали «спроможними».
Відставки тижня
Вітчизняна кадрова політика – це щось середнє між героїчним епосом, буфонадою і грою в «Чапаєва». Приклад перший – Василь Малюк. Мало не легендарний шеф СБУ геть несподівано пише заяву на звільнення, де є загадкові слова: «Впевнений, що сильна і сучасна спецслужба – запорука безпеки нашої держави. На це спрямовані зміни, які впроваджує президент України у сфері оборони, і я дякую йому». Розшифровувати написане кожен може як йому більше подобається. Всіх особливо стурбованих Василь Васильович заспокоїв, що він залишиться в системі СБУ, аби «реалізовувати асиметричні спецоперації світового рівня». Ситуація стала ще цікавішою, коли Комітет Верховної Ради України з питань нацбезбеки, оборони та розвідки не підтримав пропозицію президента Володимира Зеленського про звільнення Василя Малюка з посади очільника Служби безпеки. Але було проведено відповідну роз’яснювальну роботу, Комітет схаменувся і проголосував, як має бути. Тепер відставку Малюка треба буде провести через голосування у Верховній Раді.
До парламенту надійшли заяви про відставки міністра цифрової трансформації Михайла Федорова та міністра оборони Дениса Шмигаля. Колишнього прем’єра президент, кажуть, хотів переключити на енергетичний фронт, бо в попередньому житті Шмигаль мав стосунок до Бурштинського енергоострова. І з Федоровим вийшло також якось кострубато – з ним зустрівся Зеленський, поговорили про можливість перетворення Михайла Альбертовича з шефа Мінцифри в шефа Міноборони, і президент повідомив: «За тиждень Михайло представить проєкти рішень, які потрібні. Розраховую, що в парламенті підтримають таке посилення». Федоров тиждень чекати не став, а через три дні після розмови написав заяву про звільнення.
У Верховної Ради будуть практичні вправи з кадрових питань.
Неофіт тижня
Для адаптації на новому місці роботи Кирилові Буданову потрібно було всього кілька годин. Освоївшись в статусі шефа Офісу президента, Кирило Олексійович в соціальній мережі почав звітувати про свою поточну діяльність. За спостереженнями, проблемами, які впливають на обороноздатність держави, є корупція в системі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), а також самовільне залишення частин (СЗЧ) у військах.
Про це Буданов говорив під час розширеної наради з керівництвом Генерального штабу, Сухопутних військ, ВСП та очільниками правоохоронних органів країни. А напередодні в ході онлайн-брифінгу в WhatsApp президент Зеленський повідомив, що новий шеф його Офісу разом із секретарем ради національної безпеки і оборони України будуть займатися питаннями повернення українців із російської неволі, бо цим займався його предтеча на прізвище Єрмак. У вітчизняної влади все-таки є якісь константні моменти, незважаючи на те, що військовий однострій Буданов змінив на цивільний костюм.
Кодекс тижня
Черговим проявом активності Юлії Свириденко в іпостасі прем’єр-міністра став проєкт Трудового кодексу України, який, за її словами, має дати старт реформі ринку праці. «Ринок праці в Україні досі функціонує за Кодексом законів про працю 1971 року. За цей час змінилися структура економіки, формати зайнятості та потреби роботодавців і працівників. Новий Трудовий кодекс це враховує та формує зрозумілі правила трудових відносин», – повідомила Юлія Анатоліївна.
Ледь не наріжним каменем у новому Кодексі в Кабміні вважають збільшення тривалості відпустки – принаймні заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства Дарія Марчак в телеефірі заявила: «Чинне трудове законодавство визначає 24 календарні дні відпустки на рік. Але європейські норми (а проєкт Трудового кодексу є дуже важливим євроінтеграційним проєктом) передбачають, що працівник повинен мати 28 днів оплачуваної відпустки. Тому Кодекс наближає нас до європейських норм, гарантуючи працівникам додаткові чотири дні відпустки на рік».
Крім цього благого наміру, Свириденко інформувала про «ціну питання» нового Кодексу – коли його приймуть, то документ детінізує ринок праці, що принесе державі 43 млрд грн на рік.
Парламент розгляне проєкт Кодексу в першому читанні, бо не тільки ж кадрами та їх відставками займатися. Але коли той розгляд станеться, поки достеменно невідомо.
13.01.2026