Жахливий теракт на пляжі в Сиднеї, скоєний під час святкування Хануки, змушує знову заговорити про небезпеку, яку несе світу «Ісламська держава».
От, здавалося б, Австралія, розташована десь на краю світу, в далечі від усіх гарячих точок, класових, політичних і релігійних протистоянь. Та ні, аж ніяк. І там можуть відбуватися жахливі речі як відлуння глобальних протистоянь, притаманним іншим куточкам планету.
Отже, 14 грудня у Сіднеї сталася трагедія. На єврейському святковому заході на честь Хануки на пляжі Бонді двоє озброєних чоловіків влаштували стрілянину. Загинуло 16 людей, в тому числі один з нападників.
Стрільцями виявилися 50-річний батько і його 24-річний син. Як з’ясувалося, вони обоє були палкими фанатиками «Ісламської держави». Причому обоє перебували в полі зору поліції за зв'язки з особами, яких пізніше ув'язнили за злочини, пов'язані з ІДІЛ. Проте правоохоронці оцінили майбутніх нападників як таких, що «не становлять безпосередньої загрози». І ця оцінка виявилася трагічно помилковою.
Масакра на пляжі Бонді – далеко не перший інцидент з насильством у Австралії, натхненний ісламським фундаменталізмом. Навіть, якщо брати лише два останні роки. Наприклад, у серпні 2024 року 16-річного підлітка було заарештовано за підготовку вбивства лідера опозиції Пітера Даттона за допомогою дрона та саморобних вибухових пристроїв. Як з’ясувалося, підліток індоктринований ідеями фундаменталізму, присягнув на вірність ІДІЛ. У грудні 2024 року синагогу Адас Ізраїль у Мельбурні було підпалено коктейлем Молотова. Цей напад пізніше пов'язали з особами, причетними до «Ісламської держави».
Щоправда напад на пляжі Бонді на кілька порядків перевершив усі попередні інциденти. А ще змусив замислитися над проблемою, усвідомити: якщо навіть у тихій, затишній Австралії можуть відбуватися такі жахливі речі, то що вже казати про значно ризикованіші локації. І для скоєння жахливих злочинів не конче диспонувати розгалуженою організаційною структурою, великими коштами, не потрібно довго готуватися. Можна самому змайструвати бомбу, зробити коктейль молотова чи купити на чорному ринку зброї штурмову рушницю.
Тож якщо хтось думав, що після ліквідації великих бойових підрозділів «Ісламської держави» в Іраці чи Сирії зі загрозою покінчено, – той глибоко помилявся.
Щоб зрозуміти нинішню загрозу, яку становить «Ісламська держава», потрібно усвідомити, наскільки разюче вона змінилася з жовтня 2017 року, коли Сирійські демократичні сили (СДС) оголосили про перемогу в місті Ракка. Падіння цього міста, а потім втрата ісламістами практично всіх територіальних володінь до березня 2019 року, як сподівалося багато політиків, мало стати смертельним ударом по цій групі. Проте реальність виявилася зовсім іншою.
Так, на піку свого розвитку між 2014 і 2017 роками Ісламська держава контролювала територію розміром приблизно, як Велика Британія, правила майже 12 мільйонами людей і заробляла мільярди доларів за рахунок продажу нафти, збору податків, здирництва, а ще торгівлі антикваріатом. Тому військова поразка «халіфату» коштувала організації близько 60 тисяч бійців і позбавила її найпотужнішого пропагандистського інструменту: твердження, що вона є функціонуючою «Ісламською державою».
Однак група виявилася готова і до такого сценарію. Ще до падіння Ракки керівництво ІДІЛ розпочало реструктуризацію, щоб вижити як підпільна повстанська організація. Замість того, щоб битися на смерть в кожному місті, як відбувалося спочатку, бойовики здійснювали стратегічний відступ, зливаючись з населенням або передислоковуючись у віддалені райони. Організація зміцнила свої локальні структури, впорядкувала ланцюжки командування та перейшла від територіального контролю до партизанських операцій.
Цей перехід не є чимось зовсім новим, оскільки ІДІЛ вже зазнавала схожих поразок раніше. Між 2006 і 2011 роками її попередник, угруповання «Аль-Каїда» в Іраку було знищено наступом США та рухом «Пробудження сунітів». Проте організація відійшла, зализала рани, відновила свої мережі через колишніх офіцерів Саддама Хусейна, які на той час підтримували схожі організації, та знову стала сильнішою на тлі міжконфесійної напруженості в Іраку та громадянської війни в Сирії. Нинішнє керівництво угруповання добре вивчило ці уроки.
Сьогоднішня «Ісламська держава» діє як гібридна організація – це не звичайна армія, якою вона колись була, і не суто підпільна мережа, якою були її попередники. Вона підтримує центральне керівництво, яке забезпечує стратегічне управління та ідеологічну владу, тоді як реґіональні філії користуються значною оперативною автономією. Пригадаймо хоча б надзвичайно ефектний і ефективний теракт у московському «Крокус-сіті», влаштований організацією «Вілаят Хорасан» – підрозділом «Ісламської держави», який діє в Афганістані та прилеглих реґіонах Центральної Азії.
Експерти сперечаються, чи це децентралізація, вимушена обставинами, чи навмисна еволюція до більш стійкої організаційної моделі. Більшість з них дотримується думки, що правильними є обидві відповіді.
Зрозуміло, що найвільніше «Ісламській державі» дихається в ісламському ж світі. Тобто, в Центральній Азії, Близькому Сході, Північній Африці. Там вона має достатньо прихильників, кадрів для вербування, там вона диспонує як не державною, то принаймні суспільною підтримкою.
А що ж на Заході, зокрема в Європі. У Старому Світі пік терористичної активності «Ісламської держави» в Європі, як ми пам’ятаємо, припав на 2015-2017 роки. Пригадуєте низку кривавих терористичних акцій в Парижі, Брюсселі, Лондоні, напад на сатиричний тижневик Charlie Hebdo, «за образу пророка Магомета».
Потім ісламістська активність нібито вщухла. Але пильності не варто було втрачати. Організація не зникла, а навпаки, адаптувалася. І от в багатьох західноєвропейських країнах ми спостерігаємо нині тривожне зростання кількості інцидентів, пов'язаних з ІДІЛ. Зокрема в Німеччині, де з початку 2024 року зафіксовано понад десять джихадистських нападів. Наприклад, ножовий напад в Мангаймі у травні 2024 року під час антиісламського мітингу, теракт під час Фестивалю різноманітності в Берліні у серпні 2024 року, внаслідок якого загинули троє людей, автомобільна атака на різдвяному ярмарку в Магдебурзі в грудні 2024 року, коли загинуло шестеро людей і майже 300 отримали поранення. Були й численні змови, які не вдалося реалізувати завдяки успішній превентивній роботі правоохоронців. У цьому контексті можна, зокрема, згадати, як німецькі правоохоронці завчасно знешкодили групу ісламістів, яка готувала теракти на спортивних подіях, включно з Євро-2024.
Франція, Бельгія та Австрія також зазнали минулими роками схожих загроз. Причому національні влади регулярно викривають змови. Ця тенденція по всій Європі демонструє кілька тривожних тенденцій. По-перше, нападники стають дедалі молодшими, причому багато випадків, коли підлітків вдається радикалізувати й завербувати через Інтернет. По-друге, теракти часто скоюються з використанням найзвичніших засобів – ножів, автомобілів, саморобних вибухових пристроїв – які вимагають мінімальної підготовки, але все одно можуть призвести до масових жертв. По-третє, багато нападників не мають формальних організаційних зв'язків з ІДІЛ, але засвоїли їхню пропаганду та вважають себе частиною їхньої справи.
Черговий етап терористичної активності ІДІЛ може бути, як це недивно, спричинений поступом у розвитку озброєнь в російсько-українській. Передовсім йдеться, звісно про дрони.
Тосу вміння «Ісламської держави» технологічно вдосконалюватися є однією з її найнебезпечніших еволюційних характеристик. Ще під час ведення бойових дій в Іраці та Сирії група розробила централізовану програму використання безпілотників, яка включала навчання, придбання технічних засобів та модифікацію структур. Група переважно використовувала комерційні квадрокоптери DJI, які були дешевими, легко модифікувалися та були ефективними для розвідки, націлювання та скидання вибухівки. Спершу в своїй стратегії ісламісти опиралися на уроки мексиканських наркокартелів, які роками використовували безпілотники для нападів на сили безпеки. Тепер же вони звернули увагу на значно досконалішу стратегію українських Сил безпілотних систем
Наприклад, африканські філії почали впроваджувати «українські» дронові технології, а західноафриканське відділення здійснило свою першу збройну атаку дронів у грудні 2024 року. Тепер «українські уроки» з дроноведення бойовикам ІДІЛ викладають інструктори з Близького Сходу.
Тактика використання дренів для терактів може стати надзвичайно небезпечною для Європи. Адже тепер терорист може сидіти за кілка кварталів від своєї жертви, а бо й взагалі в іншому місті, в іншій країні й скеровувати дрон з вибухівкою в свою жертву, не зазнаючи небезпеки. Тому поліціянтам у європейських країнах треба вже готуватися до протидії таким небезпекам.
Це все створює унікальні виклики для правоохоронних органів та розвідувальних служб, які повинні координувати свою діяльність між департаментами, що традиційно працюють окремо. Це також означає, що традиційні підходи до боротьби з тероризмом, зосереджені на ідеології та екстремістських мережах, можуть виявитися неефективними для актуальних загроз, пов’язаних з «Ісламською державою».
